Справа 22ц -1580                            Головуючий у першій інстанції - Старжинська О.Є.

Категорія - 19                                       Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2006 року                                                                        м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого   Лисенка П.П.

суддів                Данилової О.О., Кутової Т.З.

при секретарі     Варміш О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міскрайонного суду Миколаївської області від 23 червня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3

до ОСОБА_1

про відшкодування шкоди

УСТАНОВИЛА:

У червні 2006 ОСОБА_2, ОСОБА_2, діючи в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей , а також ОСОБА_3 звернулись з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідача, зокрема самовільним встановленням вентиля на водопостачальній мережі у своїй квартирі та відключення від централізованого водопостачання квартири позивачів. Посилаючись на те, що такі дії відповідача призвели до тривалого погіршення побутових умов та потребували додаткових зусиль для відновлення нормального побуту всієї сім'ї, позивачі просили стягнути на користь ОСОБА_2, як голови сім'ї, 900 грн. моральної шкоди, на користь інших позивачів по 300 грн. кожному.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 червня 2006 року позов про відшкодування моральної шкоди задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати та відмовити позивачам у позові. При цьому апелянт посилався на те, що його вина недоведена, позивачка ОСОБА_2 не має право на відшкодування, а, крім того, суд не врахував неправомірність дій позивачів щодо систематичного затоплення водою його квартири.

Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що вона піддягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що у період листопада-грудня 2005 року ОСОБА_1 в своїй квартирі АДРЕСА_1 встановив вентиль на трубі водопостачання та згодом самовільно перекрив його, припинивши подачу води у квартиру вищого поверху, де проживають позивачі. Дійшовши висновку, що відповідач діяв поза межами прав, наданих користувачу послуг водопостачання, і такими діями порушив права інших користувачів та завдав їм моральну шкоду, суд обгрунтовано поклав на ОСОБА_1 обов'язок її відшкодувати.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам ст. 1167 ЦК України.

Колегія не може прийняти до уваги посилання апелянта на суперечливість наведених судом доказів. Так, той факт, що права позивачів порушені діями саме ОСОБА_1. підтверджується його письмовим звернення до міського голови від 6 лютого 2006 року / а.с.6/, актом житлово-комунального підприємства від 29 березня 2006 року / а.с.31/, запереченням відповідача на позов від 12 червня 2006 року /а.с.42/.

Висновок суду про порушення прав позивачки ОСОБА_2 з неповнолітньою донькою ОСОБА_4, ґрунтується на доведеності факту проживання їх у цій квартирі, яка належить їм на праві спільної власності /а.с. 18,67/.

Були предметом судового дослідження і посилання ОСОБА_1 на неодноразове заливання водою його квартири з вини позивачів. Але відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Державного комітету по житлово-комунальному господарству №65 від 1 липня 1994 року, право припинення подачі води за певних умов має лише водопостачальник /розділ 13/. Користувачі послуг водопостачання ні за яких умов такого права не мають.

Але, той факт, що квартира ОСОБА_1 неодноразово заливалася водою з вищих поверхів, про що свідчать надані суду докази / а.с.,43,44,48-50/, суд мав врахувати при визначенні розміру відшкодування. Крім того, суд не звернув належної уваги на те, що обсяг моральних страждань кожного позивача залежить від ступеню участі у відновленні нормальних побутових умов. А тому розмір компенсації повнолітнім та неповнолітнім членам сім'ї не може бути однаковим.

Керуючись принципом розумності та виваженості, колегія вважає відповідним відшкодування моральної шкоди позивачам таких грошових сум: ОСОБА_2 - 500 грн., ОСОБА_2 та ОСОБА_3- по 200 грн. кожній, а неповнолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 100 грн.

За таких обставин рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 червня 2006 року змінити. Зменшити стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та її неповнолітньої доньки ОСОБА_5 з 1100 грн. до 600 /шістсот/ грн., на користь ОСОБА_2 та її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 з 600 грн. до 300 /трьохсот/ грн., на користь ОСОБА_3 з 300 грн. до 200 /двохсот/ грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України.