копія

Провадження № 11/2290/737/2012

Справа № 2209/1194/2012 Головуючий в 1-й інстанції Федишин І.В.

Категорія: ч.2 ст.125, ч.1 ст.126 КК України Доповідач Ващенко С. Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.11.2012 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Ващенка С.Є.,

суддів Бережного С.Д., Курдзіля В.Й.,

з участю потерпілої ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

його захисника ОСОБА_3,

виправданого ОСОБА_4,

його захисника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 10 серпня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_3 громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, приватного підприємця, в силу ст.89 КК України не судимого,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.126 КК України, та призначено йому покарання:

- за ч.2 ст.125 КК України -900 гривень штрафу;

- за ч.1 ст.126 КК України -600 гривень штрафу.

Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно йому визначено покарання у виді штрафу в розмірі 1100 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь:

ОСОБА_1 - 580 грн. 77 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 4000 грн. у відшкодування моральної шкоди;

ОСОБА_4 - 2000 гривень моральної шкоди.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній -підписку про невиїзд,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Сорокодуби Красилівського району Хмельницької області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, інваліда ІІІ групи, на утриманні якого перебуває двоє неповнолітніх дітей, непрацюючого, жителя АДРЕСА_2 раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України -виправдано.

Застосований щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано.

Цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 5000 грн. залишено без розгляду.

За вироком суду: „01 жовтня 2011 року близько 12 години 30 хвилин у місті Красилові в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних відносин, вимагаючи відновити порізаний ОСОБА_4 дах прибудови, умисно наніс ОСОБА_4, який знаходився на дахові прибудови до квартири, 4-5 ударів кулаком у голову, тобто наніс удари, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Після того через вікно квартири з даху прибудови ОСОБА_2 зайшов на кухню, де на ґрунті особистих неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_1 удар долонею в ніс, від чого вона впала, вдарившись головою об холодильник, у результаті чого отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді струсу головного мозку".

У вироку також зазначено, що „06 червня 2012 року суддею Красилівського районного суду порушено щодо ОСОБА_4 кримінальну справу про те, що 01 жовтня 2011 року близько 12 години 30 хвилин у місті Красилові в квартирі АДРЕСА_1 при припиненні ОСОБА_2 дій ОСОБА_4, який демонтував козирок надбудови, використовуючи «болгарку», зверху на козирку виникла бійка, внаслідок якої ОСОБА_4 завдав ОСОБА_2 3-4 удари кулаком руки в обличчя, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень".

ОСОБА_4 за цим обвинуваченням виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

За змістом апеляції засудженого ОСОБА_2, посилаючись на однобічність судового слідства та невідповідність висновків суду, викладеним у вироку, фактичним обставинам справи, він просить у ній вирок суду першої інстанції скасувати, справу за обвинуваченням його у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, закрити; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовити; постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_4 за ст.126 КК України, а його позов про стягнення із ОСОБА_4 на його користь 5000 грн. у відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди задовольнити.

В обґрунтування апеляції ОСОБА_2 зазначає, що саме ОСОБА_4 своїми незаконними діями, що виразилися у самоправному демонтажі даху належного йому (ОСОБА_2) магазину, спровокував бійку, в ході якої вони нанесли один одному удари. Стверджує, що ОСОБА_4 вдарив його першим, він наніс йому удари руками у відповідь, але потерпілій ОСОБА_1 ударів не наносив взагалі. Вважає, що маючи хворе серце вона від хвилювання могла сама впасти і втратити свідомість. На думку апелянта, суд при обґрунтуванні своїх висновків безпідставно не взяв до уваги і належно не оцінив того, що у своїх поясненнях працівникам міліції ОСОБА_1 не могла сказати, чи він її вдарив, а в суді говорила, що він наніс їй удар рукою; що її син ОСОБА_6 працівникам міліції пояснював, що, коли він прийшов на кухню, то мати вже лежала на підлозі, він не бачив, чи бив її ОСОБА_2, а в суді говорив, що бачив як підсудний бив батька та вдарив матір, а також не взяв до уваги його (ОСОБА_2) показань та показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які вказували, що бачили як ОСОБА_6 його вдарив.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого та його захисника на підтримку апеляції з посиланням на зазначені в ній доводи, заперечення виправданого - потерпілого ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_1 та їх захисника і представника проти апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів уважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.125 та ч.1 ст.126 КК України, за вказаних у вироку обставин, а також про відсутність у діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених доказах.

Так, відповідно до показань ОСОБА_4 причиною конфлікту і його побиття ОСОБА_2 було те, що він 01.10.2011 року почав демонтувати частину незаконно виготовленого даху належного ОСОБА_2 кафе-бару, прибудованого до стіни житлового багатоквартирного будинку, розташованої під його (ОСОБА_4) квартирою, оскільки ця частина даху перешкоджала йому встановити систему автономного опалення в квартирі, а ОСОБА_2 добровільно переобладнати дах відмовлявся.

За показаннями ОСОБА_4 у зв'язку з такими подіями ОСОБА_2 через вікно на кухні його (ОСОБА_4.) квартири виліз на дах кафе-бару, де наніс йому 4-5 ударів в голову. Коли ОСОБА_2 наносив йому удари, він (ОСОБА_4) лежав на спині і не міг підвестися. Потім, почувши на кухні крики його дружини, ОСОБА_2 залишив його і через те ж вікно заліз у квартиру, а згодом він (ОСОБА_4.) побачив, що дружина лежала в квартирі на підлозі без свідомості.

Сам ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечив факту бійки, а також того, що конфлікт тоді виник саме через те, що ОСОБА_4 почав „болгаркою" різати дах кафе-бару, та повідомив, що він намагався забрати її з рук потерпілого, щоб завадити його діям. Визнав ОСОБА_2 і те, що він виліз на дах кафе-бару через квартиру потерпілих.

Потерпіла ОСОБА_1 показала суду, що в той час, коли вона знаходилася на робочому місці у належному ОСОБА_2 кафе-барі, де працювала кухарем, до неї прибігла ОСОБА_10 і повідомила, що на даху кафе-бару ОСОБА_2 б'є її чоловіка. Вибігши на вулицю, вона побачила, що ОСОБА_2 дійсно наносив ОСОБА_4 удари та шарпав його, а коли прибігла в свою квартиру і почала вимагати від ОСОБА_2 припинити бійку, він рукою наніс їй удар в обличчя, від якого вона вдарилася головою об холодильник і втратила свідомість.

Такі показання потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_1 в суді підтвердила свідок ОСОБА_10 (офіціант кафе-бару). Відповідно до її показань, побачивши, що ОСОБА_4 почав різати дах кафе-бару, вона по телефону повідомила про це ОСОБА_2, а згодом побачила, що саме ОСОБА_2 на даху бив і шарпав ОСОБА_4, який лежав на даху на спині, про що вона повідомила його дружину. У зв'язку з цим ОСОБА_1 побігла додому, а коли згодом вийшла на вулицю, то у неї на носі вже був синець. Зі слів ОСОБА_1 їй стало відомо, що в квартирі її вдарив в обличчя ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_11В підтвердив у суді, що бачив як на даху кафе-бару ОСОБА_2, знаходячись на ОСОБА_4, наніс останньому 4-5 ударів кулаком в голову.

Свідок ОСОБА_6 також повідомив суду, що бачив як ОСОБА_2 на даху кафе-бару бив його батька, який лежав на спині, чув як в кухні впала мати і бачив, що вона лежала без свідомості.

Показання потерпілих та свідків ОСОБА_10, ОСОБА_6 щодо наявності у ОСОБА_1 вказаного у вироку тілесного ушкодження підтверджуються й даними дослідженого судом висновку судово-медичної експертизи, згідно з яким струс головного мозку є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, яке виникло саме від дії удару твердого тупого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею, якою міг бути кулак руки сторонньої людини, або будь-який інший аналогічний предмет, і могло утворитися в строк та за обставин, вказаних у постанові про призначення експертизи, тобто за обставин, визнаних судом доведеними.

Наведені докази не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки є послідовними та узгоджуються між собою, і з достатністю вказують на умисне завдання ОСОБА_2 ОСОБА_4 ударів, які завдали йому фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, та на умисне тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілої ОСОБА_1, і відповідно спростовують доводи апелянта про те, що він не вчиняв жодного із вказаних злочинів.

За таких обставин колегія суддів уважає, що суд дав правильну оцінку цим доказам у сукупності і послався на них при обґрунтуванні своїх висновків про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.125 та ч.1 ст.126 КК України.

Те, що потерпіла ОСОБА_1 у своїх поясненнях працівнику міліції не змогла сказати, чи ОСОБА_2 вдарив її, і говорила, що здається вдарив, пояснюється тим, що такі пояснення вона давала у стані наявності у неї струсу мозку в день безпосереднього його заподіяння, до того ж після удару вона втрачала свідомість.

Такі пояснення ОСОБА_1 та пояснення її сина працівнику міліції про те, що він лише чув як мати впала і бачив, що вона після цього лежала без свідомості, за наявності вказаних доказів, у тому числі висновку судово-медичної експертизи, не тільки не спростовують, а навпаки лише підтверджують правильність висновків суду, викладених у вироку.

Можливість втрати ОСОБА_1 свідомості і падіння внаслідок хвилювання та наявності у неї захворювання серця нічим не підтверджена і спростовується наведеними доказами, до того ж це лише припущення апелянта, тому і цей його довід є необґрунтованим.

Будь-які виправлення у протоколі усної заяви (повідомлення) про злочин, на що звертає увагу апелянт, жодним чином не впливають на висновки суду, оскільки, по-перше, ці висновки ґрунтуються на безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказах, по-друге, на вказаному протоколі стоїть штамп відповідного відділу міліції з дійсною датою реєстрації заяви, якою є саме 01.10.2011 року, а те, що частина тексту заяви виготовлена іншим кольором, це лише нічим не підтверджена думка апелянта.

Як видно з протоколу судового засідання, свідки ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 і ОСОБА_12 давали непослідовні та суперечливі показання щодо фактичних обставин справи.

Так, свідок ОСОБА_13 (працівник міліції) в судовому засіданні спочатку показав, що він з ОСОБА_8 і ще якимось чоловіком бачив на даху двох чоловіків, які боролися, але не бачив, у якому положенні один до одного вони були розташовані і як ОСОБА_2 вдарили. Потім повідомив, що він вирішив, що була бійка, бо був крик і удар в сторону ОСОБА_2. Ще згодом сказав, що чоловіки були повернуті один до одного обличчям, і, що він бачив як ОСОБА_1 наніс один удар ОСОБА_2, але не вказав, куди саме був нанесений удар, а відповідаючи на запитання ОСОБА_4 уточнив, що не пам'ятає як останній вдарив ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_8 у своїх показаннях суду повідомив, що бачив, що в той час, коли ОСОБА_14 видирав у ОСОБА_4 дрельку, останній вдарив його кулаком по обличчю, але куди саме він не бачив. Згідно з показаннями ОСОБА_8 біля місця події він був хвилин п'ять і чув, про що кричали чоловіки, але жіночого крику не чув.

Свідок ОСОБА_7 (друг ОСОБА_8) показав суду, що бачив як на даху магазину ОСОБА_14 із ОСОБА_4 шарпалися, видираючи один в одного якийсь предмет, в той час ОСОБА_4 замахнувся, однак, чи вдарив останній ОСОБА_2, він не побачив, жіночого крику він також не чув. ОСОБА_15 стояв на даху спиною до стіни, а ОСОБА_4 - боком до дороги.

Свідок ОСОБА_12 (яка працює у ОСОБА_15 бухгалтером) спочатку показала суду, що бачила як ОСОБА_4 на даху бив ОСОБА_15, при цьому стверджувала, що ОСОБА_15 лежав на даху, його голова звисала з даху, а ОСОБА_4 лежав зверху на ньому, а потім (відповідаючи на запитання захисника ОСОБА_4) повідомила, що не пам'ятає, чи вони билися, думала, що ОСОБА_4 хотів скинути ОСОБА_15 з даху.

Оскільки показання вказаних свідків є непослідовними і містять істотні суперечності щодо фактичних обставин справи, суд обґрунтовано піддав сумніву їх достовірність і не взяв до уваги у якості доказів на підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину.

Сам ОСОБА_4 в суді не виключив, що, коли ОСОБА_2 його бив, він міг відмахнутися від нього з метою самооборони, але умисно ударів ОСОБА_2 він не наносив.

Інших же належних доказів, які не викликали б жодних сумнівів у їх достовірності і з достатністю вказували б саме на умисне завдання ОСОБА_4 удару ОСОБА_2 судом не встановлено, апелянтом таких доказів не надано.

Що стосується показань свідка ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_2 говорив їй: „Багато грошей має, то прийдеться поділитися", то вони не містять доказової інформації, яка стосується подій, що відбувалися 01 жовтня 2011 року між ОСОБА_2 і подружжям ОСОБА_4, відтак не мають значення для правильного вирішення справи, тому суд не був зобов'язаний оцінювати їх при постановленні вироку.

З огляду на викладене та враховуючи, що неумисне завдання удару не утворює складу злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, суд обґрунтовано виправдав ОСОБА_4 за відсутністю в його діях складу злочину.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_1 вирішений відповідно до вимог закону, при цьому, визначений судом розмір компенсації заподіяної їм моральної шкоди відповідає характеру і тривалості їх фізичних і моральних страждань, а також засадам розумності і справедливості.

Оскільки ОСОБА_4 виправдано за відсутністю складу злочину, суд, на підставі ч.3 ст.328 КПК України, правильно залишив позов ОСОБА_2 без розгляду

Отже доводи апелянта є необґрунтованими, підстав для скасування чи зміни вироку в межах апеляції не убачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 10 серпня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 -без задоволення.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області С.Є.Ващенко