Справа № 22А-470 /2006р.                               Головуючий 1-ї інстанції: Алєйніков В.О.

Категорія- 21                                             Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко 0.І.

УХВАЛА

04 жовтня    2006 р.    Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючої:             Вовненко Г.Ю.

суддів:                     Колосовський С.Ю.

Галущенка O.І.

при секретарі:       Фірсовій Т.В.

за участю:

позивача-                ОСОБА_1

розглянувши   у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1   на   рішення   Центрального   районного   суду М.Миколаєва від 15.06.2006 р. у справі за

адміністративним    позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі- ПФУ) про захист права на призначення пенсії за віком,

встановила:

05.09.2005 ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПФУ про захист права на призначення пенсії за віком по правилам Закону України "Про пенсійне забезпечення"

Позивач зазначав, що 20.01.2005 р. звернувся до ПФУ з заявою про призначення пенсії відповідно до вимог ст.. 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а її обчислення здійснити за період з 1998 по 2002 p.p. з врахуванням вимог ст.. 19 цього закону.

Всупереч вимогам закону, пенсія йому була призначена не з дня звернення, а з квітня 2005 p..

До того ж, її розрахунок було здійснено не за обраний ним період, а за період з 01.01.1986 р. по 31.12.1990 г. і не на підставі норм Закону України "Про пенсійне забезпечення, а згідно з нормами Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004    р.

При цьому, враховано лише 24 роки в стаж роботи, а не 39 р. і 9 місяців, як підтверджується трудовою книжкою та військовим білетом.

Посилаючись на ці обставини позивач просив зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з врахуванням його вимог, а також відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 3000 грн., завдану порушенням його права на пенсію.

Рішенням      Центрального   районного   суду   м.   Миколаєва   від

29.08.2005 р. постановлено про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення як незаконного і ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на неправильне тлумачення відповідачем та судом норм пенсійного та законодавства про загальнообов'якове державне пенсійне страхування.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З    01.01.2004    р.набрав    чинності    Закон          України    "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. ( далі-Закон)

Зазначений закон зокрема, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Норми Прикінцевих положень цього Закону містять прямі вказівки на застосування в окремих випадках інших законів, що регулюють пенсійне забезпечення.

При цьому, п.п 15 п. 14 Розділу XV Прикінцеві положення Закону застережено, що з дня запровадження цього Закону інші закони мають застосовуватися лише в частині, що не суперечить положенням цього Закону.

В той же час, ч.2 ст. 5 Закону встановлено, що виключно цим законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розміру пенсійних виплат,

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся за призначенням пенсії 20.01.2005 p., тобто після набрання чинності законом, який регулює державне пенсійне страхування.

При цьому, він просив визначити розмір його заробітної плати для визначення розміру пенсії за період з 1986 р. по 1990 р.

Оскільки частина страхового стажу позивача була напрацьована до запровадження солідарної системи пенсійного страхування, то при визначенні тривалості трудового стажу пенсійним органом було застосовано норми Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Тобто, відповідно до вимог ст. З, 56 цього Закону, до загального стажу було зараховано періоди роботи на підприємствах, на яких позивач підлягав державному соціальному страхуванню, та які з часу створення Пенсійного Фонду сплачували внески на пенсійне страхування.

При цьому, середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії було визначено за двохскладовою схемою, відповідно до правил ст.. 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за 60 місяців до 01.07.2000 р. та завесь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000 р. за даними персоніфікованого обліку.

Суд повно та всебічно дослідив ці обставини справи, дав належну оцінку наявним доказам і з врахуванням вимог законодавства, що регулює пенсійне страхування, ухвалив законне та обгрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, обгрунтовано виходячи з того, що суб'єкт владних повноважень при вирішенні питання про призначення пенсії та визначенні її розміру діяв відповідно до вимог ст.. З КАС України.

Доводи апеляційної скарги про те, що трудовий стаж для визначення розміру пенсії мав визначатися за даними трудової книжки, не відповідають вимогам, діючого на час звернення за песією, законодавства.

Так, згідно з вимогами ст.. 56 Закону України "Про пенсійне страхування", до стажу для призначення пенсії зараховується будь-який період роботи, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню та за який, з часу створення Пенсійного фоду, підприємством будь-якої форми власності сплачувалися страхові внески до цього фонду.

Що стосується посилань на несвоєчасне призначення пенсії то їх також не можна визнати обґрунтованими, так як, на час звернення за пенсією позивач не надав усіх необхідних документів, що підтверджують його стаж, у тому числі, страховий.

Вважаючи висновки суду обґрунтованими, а рішення таким, що відповідає вимогам закону, судова колегія, також приймає до уваги той факт, що позивач не втрачає права на перерахунок розміру пенсії за умови надання пенсійному органу архівних доказів того, що підприємства, стаж роботи в яких не враховано, сплачували страхові внески до пенсійного Фонду.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1    - відхилити, а рішення Центрального районного суду м.Миколаєва    від 15.06.2006 р. залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі одного місяця може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.