Справа № 22Ц- 1643/ 2006 р.                                           Головуюча 1-й інстанції: Жосан В.М.

Категорія-43                                                Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

УХВАЛА

04 жовтня    2006 р.    Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого:        Вовненко Г.Ю.

суддів:                   Колосовського С.Ю.

Галущенка О.І.

при секретарі-    Фірсовій Т.В.

за участю:

представника

відповідача -           Середи В, О.

розглянувши     у відкритому судовому засіданні  в м.  Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва   від 04. 07. 2006 p., постановлене за

позовом

ОСОБА_1 до ПП "Вілен" про розірвання договору та відшкодування збитків,

встановила:

15.12.2005 р.ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПП "Вілен" про розірвання договору купівлі- продажу та  відшкодування збитків.

Позивачка зазначала, що відповідно до умов договору купівлі-продажу меблів для побутового використання, а саме, дивану "Сантьяго", укладеного з відповідачем 03.03.2005 р. вона сплатила 17.03.2005 р. аванс у розмірі 3200 грн.

При отриманні дивану були виявлені виробничі дефекти цього виробу, внаслідок чого відповідач забрав диван, іншого виробу не надав, та аванс до цього часу не повернув.

На даний час, в зв'язку із значним терміном прострочення відповідачем виконання зобов'язання, договір втратив для неї інтерес.

Посилаючись на ці обставини та вимоги ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", позивачка просила про розірвання договору та відшкодування завданих збитків, а також пені.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04. 07. 2006 р постановлено про задоволення позову в частині розірвання договору та стягнення збитків.

В частині стягнення пені відмовлено.

Вирішено питання про сплату на користь держави судового збору у розмірі 51 грн.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення в частині відмови у стягненні пені та просила ухвалити нове рішення про задоволення цієї частини вимог, посилаючись на порушенням судом норм процесуального та матеріального права.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення місцевого суду у межах оскарження, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню  з таких підстав.

Договор купівлі-продажу, який уклали сторони, передбачає умови продажку дивану, ціну товару, строки передачі товару, його оплати і правові наслідки невиконання його умов.

В той же час, договор не передбачив випадку, коли внаслідок невідповідності асортименту поставленого товару, товару, на який розраховувала покупець, продавець забрав його, а покупець, вимог про повернення авансу, своєчасно не пред'явила.

За таких обставин, спірні правовідносини мають вирішуватися на підставі норм Закону України "Про захист прав споживачів" та загальних норм цивільного кодексу про зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням угоди позивачка оглядала каталог виробів фірми "Діваль" і обрала зразок дивану, який згідно з технологією його виготовлення не піддягає розкладенню.

Отримавши диван, який не розкладається, позивачка відмовилася від його купівлі, але вимог про повернення грошей, внесених в якості авансу, не пред'являла.

В той же час, шляхом безготівкового переказу від приватного підприємства ПП "ОСОБА_1", позивачка придбала у відповідача інший диван та різного роду меблі, внаслідок чого відповідач обгрунтовано вважав свої зобов'язання стосовно передачі такого дивану на який розраховувала позивачка, виконаними, після чого запросив позивачку отримати аванс.

Остання за грошима не явилась, звернувшись до суду.

Доказів, які б спростовували такі заперечення відповідача, позивачка не надала.

Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини дав належну оцінку наданим доказам і задовольняючи вимоги про розірвання договору та повернення авансу, обгрунтовано виходив з того, що підстави для стягнення неустойки, відсутні.

З врахуванням цього висновку, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1.

Доводи апелянтки про необхідність стягнення неустойки, не можуть бути враховані при апеляційному перегляді, оскільки судом встановлені обставини, які свідчать про відсутність підстав для застосування такого способу забезпечення виконання зобов'язань.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04. 07. 2006 p.- залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.