Справа 22 а -622 Головуючий у суді 1 інстанції - Мартинов 0.0.
Категорія - 36 Доповідач апеляційної інстанції- Данилова 0.0.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі
головуючого Лисенка П.П.
суддів Данилової О.О., Кутової Т.З.
при секретарі Фірсовій Т.В.
за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївської області на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 серпня 2006 року за позовом
ОСОБА_1 до УМВС України в Миколаївській області про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати пенсії
УСТАНОВИЛА:
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до УМВС України в Миколаївській області /далі Управління/, в якому зазначав, що з серпня 2005 року він, як пенсіонер МВС України та інвалід війни Ш групи, мав право на підвищення пенсії на 200 процентів мінімальної пенсії за віком. Але відповідач, не оспорюючи його право на підвищення пенсії, провів розрахунок не з розміру мінімальної пенсії за віком /332 грн./, встановленої законом на час набуття ним права на підвищення, а з розміру, встановленого на той час постановою Кабінету Міністрів /19 грн.91 коп./, а згодом з 1 січня 2006 року застосував закон, який суттєво звужує зміст та обсяг його прав, а саме зменшує розмір пенсії.
Посилаючись на порушення конституційних прав, ОСОБА_1 просив зобов'язати УМВС України в Миколаївської області усунути допущені порушення та нарахувати до основної пенсії таке підвищення, розмір якого відповідає встановленому законом розміру прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 серпня 2006 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі представник УМВС України в Миколаївській області, не погодившись з тлумаченням та застосуванням судом норм пенсійного законодавства, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що при підвищенні пенсії позивачу у 2005 році відповідач мав виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Оскільки ОСОБА_1 на той час мав право на підвищення пенсії на 200 процентів прожиткового мінімуму, то і запроваджений з 1 січня 2006 року новий розмір підвищення у 30 процентів прожиткового мінімуму на нього не розповсюджується.
Але з таким тлумаченням та застосуванням норм пенсійного законодавства погодитися не можна, що є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ з 31 травня 2005 року за віком та йому призначено пенсію відповідно до Закону від 9 квітня 1992 року № 2262-ХП "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" / далі Закон №2262/.
З серпня 2005 року позивач набув статус інваліда війни Ш групи і відповідно до статті 15 Закону № 2262-ХП та статті 13 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХП "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " / далі Закон № 3551/, в діючих на той час редакціях, мав право на підвищення пенсії на 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Таке підвищення мало проводитися, виходячи з розміру 19 грн.91 коп., встановленого постановою Кабінету Міністрів від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" /далі Постанова №1/, дію якої поширено і на вказаних осіб /п.13 Постанови №4 Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 року " Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"/. Таке підвищення пенсії позивачу було проведено.
З 1 січня 2006 року набула чинності нова редакція частини 4 статті 13 Закону № 3551, а з квітня 2006 року і нова редакція ст. 15 Закону № 2262-ХП, якими змінено порядок обчислення підвищення, а саме пенсії інвалідам війни Ш групи мають підвищуватися на 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум цих осіб на 1 січня 2006 року складав 350 грн., а з 1 квітня -359 грн. Такий перерахунок позивачу також здійснено.
Колегія не може погодитися з посилання ОСОБА_1 та те, що розмір підвищення пенсії позивачу, як інваліду війни, на час виникнення такого права / серпень 2005 року/ мав складати 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Так, частиною 1 статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-1У "Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування" / далі Закон № 1058/ дійсно визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Але частина 3 цієї статті передбачає, що цей розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом № 1058-1У.
Оскільки Швецю С.П. пенсія не призначалася, а лише підвищувалася, і раніше пенсія йому призначалася за іншими законами, то і положення частини 1 статті 28 Закону № 105 8-1У щодо розміру мінімальної пенсії на цей випадок не розповсюджуються.
Через те, що розмір мінімальної пенсії за віком, який має застосовуватися при підвищенні пенсії, законами визначено не було, не можна погодитися і з твердженням позивача про невідповідність положень Постанови №1 актам вищою юридичної сили, тобто закону.
Застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин за аналогією закону положень частини 1 статті 28 Закону №1058 суперечить змісту частини 3 цієї норми. Тому спірні правовідносини і ті, що врегульовано статтею 28 цього закону, не можна вважати подібними за змістом. За такого правила частини 7 статті 9 КАС України судом порушені.
Крім того, застосовуючи правила частини 1 статті 28 Закону № 1058, суд послався і на Закон від 5 жовтня 2000 року № 2017-ПІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" /далі Закон №2017/. Але за змістом цього закону державні соціальні гарантій, до яких включається і мінімальна пенсія за віком / стаття 17/, мають забезпечити рівень життя пенсіонера не нижче від прожиткового мінімуму. Застосування же розміру мінімальної пенсії за віком, як державної соціальної гарантії, до тих правовідносин, де ця величина використовується як розрахункова, не відповідає змісту цього закону та меті встановлення державних гарантій.
Не встановивши права ОСОБА_1 на підвищення пенсії у 2005 році на 200 процентів прожиткового мінімуму, колегія не може погодитися і з висновком суду, що застосування з 1 січня 2006 року нового порядку обчислення підвищення, а саме 30 процентів від прожиткового мінімуму, встановленого Законом № 2939-1У від 5 жовтня
2005 року " Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту", звужує зміст та обсяг існуючих прав позивача. Ці зміни фактично
призвели до додаткового збільшення нарахувань.
Таким чином, колегія дійшла висновку, що відповідач, підвищуючи протягом 2005-
2006 років пенсію позивачу, як інваліду війни Ш групи, діяв на підставі, у межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому
порушень прав ОСОБА_1 та підстав для задоволення його позову не вбачає.
Керуючись ст.ст.202,205 КАС України, колегія суддів ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївської області задовольнити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 серпня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом одного місяця може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.