ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" грудня 2012 р. Справа № 5009/2202/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.
суддівГрека Б.М., Палія В.В. (доповідач)
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.10.2012
у справі№ 5009/2202/12
за позовомПублічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_3
простягнення 5 280, 55 грн.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 5117,19грн. і пені в сумі 163,36 грн., у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання з оплати за спожиту теплову енергію в період з грудня 2011 року по квітень 2012 року за договором №1111 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 25.02.2010 року.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.08.2012 року (суддя Носівець В.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 5117,19грн. -основного боргу, 161,16грн. -пені, 1608,83грн. судового збору.
Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову мотивовано встановленням обставин порушення договірного зобов'язання споживачем з оплати спожитої теплової енергії.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2012року (судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф., Марченко О.А.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові. Постанову мотивовано зміною позивачем в односторонньому порядку умов договору щодо об'єму відпущеної теплової енергії та порядку розрахунків за її постачання; відсутністю актів про підключення орендованого приміщення до опалення, про відключення опалення, розпорядження міського голови, на підставі яких розпочато та закінчено опалювальний сезон. Також, постанову мотивовано тим, що з 01.02.2012р. зобов'язання сторін за договором №1111 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 25.02.2010 року -припинились.
У касаційній скарзі позивач посилається на те, що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального права, і тому просить суд скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2012року, а рішення Господарського суду Запорізької області від 02.08.2012р. залишити без змін.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 25 лютого 2010 року між ЗАТ "Бердянське підприємство теплових мереж", правонаступником якого є позивач, як постачальником та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як споживачем укладено договір №1111 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення, відповідно до пункту 1.1 якого, постачальник відпускає теплову енергію на потреби опалення об'єктів споживача, а споживач одержує теплову енергію та оплачує її вартість відповідно до умов даного договору.
Пунктом 4.2. зазначеного договору визначено, що розрахунки за теплову енергію проводяться по тарифах на підставі рішення виконкому Бердянської міської ради від 23.12.2009р. №670 "Про внесення змін до рішення виконкому Бердянської міської ради від 29.09.2009р. №494 "Двоставкові тарифи на послуги "ЗАТ "Бердянське підприємство теплових мереж": з 01.02.2010р. плата за 1 Гкал спожитої теплової енергії становить 384,65грн. Плата за приєднане теплове навантаження (абонплата) становить 50,65грн. за 1000ккал/годину на місяць. Плата за приєднане теплове навантаження провадиться щомісяця протягом року. Плата за фактично спожиту теплову енергію провадиться в опалювальний період.
Відповідно до п. 4.3 договору, кількість та вартість теплової енергії, зазначені в договорі, є орієнтовними (розрахунковими) і можуть змінюватися залежно від фактичної температури зовнішнього повітря, тривалості опалювального періоду та тарифів, затверджених у встановленому порядку.
Згідно з пунктом 4.6 цього ж договору, оплата за послуги проводиться споживачем не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем.
Даний договір укладений строком з 01.02.2010р. по 31.01.2011р. і вважається пролонгованим на той е строк, на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не було заявлено про припинення цього договору або перегляд його умов (п. 8.1 договору).
Розірвання договору не звільняє споживача від обов'язків повної оплати за спожиту теплову енергію (п. 8.2).
Згідно з п. 8.3 договору зміна в установленому порядку тарифів на теплову енергію не зобов'язує сторони переглядати умови договору або укладати новий договір.
Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що факт подачі теплової енергії на об'єкт споживача підтверджується рахунками-актами виконаних робіт від 31.12.2011р., від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 31.03.2012р., від 30.04.2012р. Всього на суму 5117,19грн.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.12.2011р. відповідач направив на адресу позивача заяву, у якій просив останнього розірвати договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення №1111 від 25.02.2010р., у зв'язку з неможливістю сплачувати за послуги теплопостачання за існуючими тарифами.
На дану заяву відповідачем одержано відповідь №3481 від 29.12.2011 року, у якій позивач зазначив, що припинення дії договірних відносин можливе тільки при отриманні відповідного дозволу на від'єднання від мереж централізованого теплопостачання та на теперішній час договір не може вважатись розірваним.
16.12.2011 року відповідач звернувся до позивача із заявою, у якій просив припинити подачу теплової енергії, у зв'язку із значним збільшенням теплової енергії від розрахункового об'єму, передбаченого умовами договору.
У відповідь на вказану заяву позивач зазначив про те, що детальне роз'яснення про порядок розірвання договору, укладеного між сторонами зазначено у листі №3481 від 29.12.2011 року.
Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 5117,19грн. основного боргу і пені в сумі 163,36 грн., у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання з оплати за спожиту теплову енергію в період з грудня 2011 року по квітень 2012 року за договором №1111 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 25.02.2010 року.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
З огляду на те, що предметом спору є стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в період з грудня 2011 року по квітень 2012 року за договором №1111 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 25.02.2010 року, для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору у даній справі суду необхідно встановити строк дії даного договору та дослідити обставини, які пов'язані із припиненням його дії, за результатом чого вирішити питання щодо стягнення заборгованості за фактично спожиту відповідачем теплову енергію у період дії даного договору.
Задовольняючи заявлену позивачем суму основного боргу у повному обсязі, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки діям відповідача, які були направлені на припинення дії договору у відповідності до п. 8.1 договору, відповідно, не встановив обсяг фактично спожитої відповідачем теплової енергії у період дії даного договору, яка не оплачена відповідачем.
Натомість, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, прийшов до обґрунтованого висновку про припинення дії договору №1111, починаючи з 01.02.2012року, проте, передчасно відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, не надавши належної правової оцінці тій обставині, що визначений у позовній заяві період, за який позивач просив стягнути заборгованість за фактично спожиту відповідачем теплову енергію, включає також період до 01.02.2012р., тобто, коли договір №1111 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 25.02.2010 року був чинним, а зобов'язання сторін за договором, у тому числі щодо оплати за фактично спожиту теплову енергію, такими, що підлягають виконанню. Наведені у постанові апеляційної інстанції обставини в обґрунтування відмови у задоволені позовних вимог із посиланням на відсутність актів про підключення орендованого приміщення до опалення, про відключення опалення, розпорядження міського голови, на підставі яких розпочато та закінчено опалювальний сезон не спростовують факту споживання відповідачем теплової енергії.
За таких обставин, ні постанову апеляційної інстанції, ні рішення суду першої інстанції не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.08.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2012 року зі справи №5009/2202/122 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
В.В. Палій