Справа № 22А - 535 / 2006 p.                        Головуючий 1-й інстанції: Алєйніков В. О.

Категорія-14                                                Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко 0.І.

УХВАЛА

18 жовтня  2006 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої:          Вовненко Г.Ю.

суддів:                  Колосовського С.Ю.

Галущенка О.І.

при секретарі:    Фірсовій Т.В.

за участю:

позивача -            ОСОБА_1

представника

відповідача-      Кочаиової Г.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві адміністративну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 .07.2006р. у справі за

адміністративним позовом

ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області (далі- УМВС) про перерахунок з 01.09.1999 р. раніше призначеної пенсії та донарахування і виплату заборгованості

встановила:

30.01.2006 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до УМВС про перерахунок раніше призначеної пенсії та виплату заборгованості за попередній період

Позивач зазначав, що він є пенсіонером органів МВС і отримує пенсію, яка на 22.03.2005 р. складає 792 грн.ЗЗ коп.

Вислуга років безперервної військової служби складає 28 р. 08 місяців 19 днів

УМВС неправомірно відмовив йому у перерахунку пенсії з 01.09.1999 р. незважаючи на те, що правовими підставами для цього є норма ч. З ст. 63 Закону України» «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. (далі - Закон № 2262), яка передбачає здійснення перерахунку раніше призначених пенсій в зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а також Укази Президента України;

№ 847/99 від 14.07.1999 р. про встановлення щомісячної у розмірі 40% посадового окладу надбавки;

№ 173 от 23.02.2002 р. про встановлення щомісячної 100% надбавки грошового забезпечення за вислугу років;

№ 389 от 05.05.2003 p. про встановлення 90% надбавки за безперервну службу в ЗС України; ( далі - Укази);

п.З постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 р. № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» та Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців України, затверджене наказом Міністра Оборони України від 05.03.2001 р. № 75, п. 34 якого, передбачена щомісячна премія у розмірі 33,3% за підтримання бойової готовності та належне виконання службових обов'язків (далі - Положення);

Крім того, нормою ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до ст.. 43 Закону України» «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 15.06.2004 р. (далі - Закон № 1769-1V), передбачено, що надбавка, встановлена Указом № 389 от 05.05.2003 p., враховується при нарахуванні пенсії у повному розмірі, тобто 90%.

Цих вимог закону  відповідач  у  повному обсязі  не  виконував, внаслідок чого за минулий період утворилась заборгованість.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив провести донарахування   пенсії   та   виплатити   заборгованість   за   попередній   період.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 .07.2006р.   ухвалено про відмову   у задоволенні позову.

Апелянт ставить питання про скасування рішення, як незаконного і просить постановити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, вважаючи необгрунтованими висновки суду стосовно дотримання вимог закону при визначенні розміру пенсії та відсутності підстав для її перерахунку.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 прослужив в ОВС 28 р. 08 місяців 19 днів.

З 07.06.1993 р. він є пенсіонером ОВС і отримує пенсію, яку призначено у розмірі 79% від грошового забезпечення та яка неодноразово перераховувалась в зв'язку з підвищенням посадових окладів та різного роду надбавок.

З 01.01.2005 р. пенсія виплачується у розмірі 50% перерахованої пенсії, на підставі Закону України "Про внесення змін до ст.. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Станом на 22.03.2005 р. основний розмір перерахованої пенсії складає 792 грн.ЗЗ коп.

З 01.01.2006 р. пенсія виплачується у розмірі 100 % перерахованої пенсії і складає 1584 грн.56 коп.

Під час проходження служби йому не нараховувались і не виплачувались надбавки, запроваджені Указами Президента України:-

№ 923/96 від 04.10.1996 р. про встановлення надбавки за вислугу років;

№ 847/99 від14.07.1999 р. про встановлення щомісячної 40% надбавки за службу в Збройних Силах України;

№ 173 от 23.02.2002 р. про встановлення 100% надбавки грошового забезпечення за вислугу років;

№ 389 от 05.05.2003 р. про встановлення 90% надбавки за безперервну службу в ЗС України; не отримував він і премію, передбачену Положенням.

Суд, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив ці обставини   справи,   дав   належну   оцінку   наданим   доказам   і   виходячи   з доведеності того факту, що позивач не отримував зазначені надбавки, а премія, передбачена Положенням, не с постійним додатковим видом грошового забезпечення, прийшов до правильного висновку стосовно відсутності підстав для перерахунку розміру пенсії з підстав запровадження нових видів надбавок та премії до 01.01.2005 р.

З урахуванням цього висновку, який відповідає вимогам закону і наданим доказам, суд постановив законне та обгрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування закону, як відповідачем так і судом, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони спростовуються наявними доказами, які свідчать про відсутність підстав для перерахунку пенсії та стягнення заборгованості за попередній період.

Посилання суду на проходження позивачем військової служби у Збройних силах та отримання пенсії по лінії міністерства Оборони України є помилковим, але зазначена помилка не впливає на правильність висновків суду по суті позовних вимог, вона є формальною і не дає підстав для скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.07.2006 p.. -залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі одного місяця може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:    підпис

Судді:              

Згідно з оригіналом суддя апеляційного суду Миколаївської області