Справа № 22 Ц - 1510/ 2006 р.                     Головуючий 1-й інстанції суддя : Жосан В.М.

Категорія - 33                                            Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

УХВАЛА

2006p., жовтня   місяця, 18 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючої:          Вовненко Г.Ю.

суддів                    Галущенка О. І.

Колосовського С.Ю.

при секретарі:   Фірсовій Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

прокурора Ленінського району м. Миколаєва на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2006 p.,   у справі за

позовом ОСОБА_1    та    ОСОБА_2   до ОСОБА_3 про    визнання права власності на земельну ділянку,

встановила:

18.01.2005 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку.

Позивачі зазначали, що вони є співвласниками в рівних долях житлового будинку АДРЕСА_1, який придбали у ОСОБА_3 за договором купівлі- продажу від 20.12.2005 р.

Будинок розташований на земельній ділянці площею 1070 м. кв., яка перебувала у власності батька продавця- ОСОБА_4, а після відкриття спадщини у користуванні самого продавця.

При укладенні договору купівлі-продажу будинку угода про відчуження землі з попереднім власником не укладалась і на цій підставі орган місцевого самоврядування відмовляє у видачі державного акта про право власності на зазначену земельну ділянку.

Посилаючись на ці обставини, позивачі просили про задоволення позову.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2006 р. постановлено про визнання права власності за позивачами в рівних частках на земельну ділянку площею 1070 м. кв.

В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування рішення і направлення справи в місцевий суд на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду вимогам закону та порушення процесуальних прав органу місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями щодо розпорядження землею.

Апеляційна скарга  підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що сторонами спірних правовідносин є лише покупець та продавець житлового будинку.

Крім того, суд вважав, що відповідно до правил ст.. 377 ЦК України, до набувачів за договором купівлі житлової споруди переходить право власності на 1070 кв.м. земельної ділянки.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки до них він прийшов з порушенням процесуального закону та норм матеріального права.

Так, відповідно до вимог ст. 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій він розташований, у розмірах, встановлених договорами купівлі-продажу будинку та (або) земельної ділянки.

Якщо цими угодами розмір земельної ділянки не визначався, то до набувача переходить право власності на ту частину земельної длянки, яка зайнята будинком та на частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

З матеріалів справи і, зокрема, державного акта на право власності на землю, виданого спадкодавцю продавця, вбачається, що для обслуговування будинку передано у власність ОСОБА_4 1000 м.кв.

Зазначений розмір відповідає правилам ст..121 ЗК України, щодо розміру земельних ділянок, які безоплатно передаються у власність громадян-власників житлових будинків та будівель.

Суд не звернув уваги на ці обставини та вимоги закону і безпідставно зазначив у рішенні про безоплатну передачу у власність позивачів земельної ділянки, яка на 70 кв.м. перевищує норми безоплатної передачі землі у власність громадян.

Крім того, суд не врахував, що повноваження стосовно розпорядження землею, згідно з п.12 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, належать Миколаївській міській раді, яка також уповноважена вирішувати питання про видачу державних актів на землю на території міста.

І за таких обставин, остання мала бути притягнута до участі у справі, як співвідповідач.

Суд не виконав цих вимог процесуального закону і постановив рішення, яким вирішив питання про права і обов'язки юридичної особи, що не приймала участі у розгляді справи.

Встановлене, відповідно до вимог п.4 ч. І ст.311 ЦПК України, є підставою для скасування рішення і повернення справи на новий розгляд.

При новому розгляді слід врахувати наведені обставини, дати належну юридичну оцінку наданим доказам і постановити рішення у відповідності з вимогами процесуального закону та норм матеріального права.

Керуючись ст. 303, 307, 311, 315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м. Миколаєва -задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2006 р. - скасувати, а справу повернути на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:    підпис

Судді:                    підпис

Згідно з оригіналом:

суддя апеляційного суду

Миколаївської області О.І.Галущенко