Справа № 0308/4326/2012 Головуючий у 1 інстанції:Кухтей Р.В.

Провадження № 22-ц/0390/1923/2012 Категорія:27 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого -судді Федонюк С.Ю.,

суддів -Шевчук Л.Я., Гапончука В.В.,

при секретарі -Галицькій І.П.,

з участю:

представника позивача -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Таксосервіс», яке перейменоване у приватне акціонерне товариство «Луцьке автотранспортне підприємство 10701», про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Луцького міськрайонного суду від 30 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 30 жовтня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ «Таксосервіс», яке перейменоване у ПрАТ «Луцьке автотранспортне підприємство 10701», в користь ОСОБА_2 94865,73 грн. суму заборгованості та 948,65 грн. сплаченого судового збору і 30 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 500 грн. сплачених витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ПрАТ «Луцьке автотранспортне підприємство 10701»подав апеляційну скаргу, у якій, покликаючись на незаконність судового рішення через невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу заперечив і просив скаргу відхилити.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 належним чином виконала покладені на неї зобов'язання та у відповідності до договору майнової поруки дала згоду на списання коштів з її депозитного рахунку на погашення кредитних зобов'язань відповідача, тому прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, і це відповідає наявним в матеріалах справи доказам, яким суд дав правильну юридичну оцінку, що 24 грудня 2003 року між ВАТ «Таксосервіс», який в подальшу змінив свою назву на ПрАТ «Луцьке автотранспортне підприємство 10701», та АКБ «Мрія»був укладений кредитний договір № 397, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію в сумі 16241 грн., зі сплатою 18,5% річних, строком на 48 місяців, з кінцевим терміном повернення 23 грудня 2007 року (а.с. 10-14 т.№1).

11 лютого 2004 року між ОСОБА_2 та АКБ «Мрія»було укладено договір про строковий депозит (вклад) з правом поповнення № 1655, відповідно до умов якого вкладник передав, а банк прийняв грошові кошти в сумі 500 грн. для розміщення в депозити банку з щомісячним нарахуванням відсотків по вкладу.

24 лютого 2004 року між позивачем та АКБ «Мрія»було укладено договір застави майнових прав, відповідно до умов якого забезпечувалися вимоги заставодержателя, що випливали з кредитного договору. Пунктом 2 даного договору визначено, що в забезпечення виконання зобов'язань ВАТ «Таксосервіс»позивач передала заставодержателю в заставу майнові права, що належать їй на підставі договору про строковий депозит № 1655 в сумі 500 грн. 29 березня 2006 року між АКБ «Мрія»та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до депозитного договору, відповідно до умов якої позивач передала банку кошти в сумі 91421,83 грн., під 16,8% річних, з поверненням 11 лютого 2008 року.

Також місцевим судом встановлено, що загальна сума внесених коштів та нарахованих процентів становить 94865,73 грн. Дана обставина сторонами не оспорюється.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 дала згоду на списання коштів з її депозитного рахунку для погашення кредитних зобов'язань відповідача, тобто виконала покладені на неї зобов'язання відповідно до договору майнової поруки.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (частина 2 статті 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України).

Таким чином, місцевий суд, правильно встановивши, що до ОСОБА_2, як майнового поручителя, який виконав зобов'язання позичальника за кредитним договором, перейшли права кредитора, прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову в межах суми депозитного вкладу.

Доводи апеляційної скарги про те, що між ОСОБА_2 та банком не було укладено письмового договору про заміну кредитора, в зв'язку з чим позивач не набув право вимоги виконання зобов'язань за кредитним договором, не заслуговують на увагу колегії суддів, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Частиною 1 статті 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Аналіз даних правових норм дає підстави вважати, що правила частини 1 статті 513 ЦК України стосуються випадку заміни кредитора тільки з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України, тобто у письмовій формі вчиняється правочин щодо відступлення права вимоги, а не переведення прав кредитора, у зв'язку з виконанням обов'язку боржника майновим поручителем.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду, яке ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача приватного акціонерного товариства «Луцьке автотранспортне підприємство10701»відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 30 жовтня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: