Справа № 1490/1859/12 17.04.2012 17.04.2012 17.04.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц/1490/1276/12 Головуючий у 1-й інстанції Подзігун Г.В.
Категорія 5 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
17 квітня 2012 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Лисенко П.П.,
суддів: Шолох З.Л., Серебрякової Т.В.,
з секретарем судового засідання Богуславською О.М.,
за участі: позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
третьої особи ОСОБА_5,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2012 року, ухваленого за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк»), Торговельної організації Миколаївської філії приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція» (далі - ТО МФПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція»), Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5, про визнання права власності на транспортний засіб, звільнення його з-під арешту та покладення обов'язку вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
08 грудня 2011 року ОСОБА_2 пред'явив зазначений позов, який обґрунтовував наступним.
18 березня 2006 року він в простій письмовій формі уклав з ОСОБА_3 договір купівлі - продажу автомобіля, за умовами якого ОСОБА_3 продав належний йому автомобіль марки JEEP модель GRAND CHEROKEE, 4.0І, 1996 року випуску, колір чорний, шасі (кузов, рамка, коляска) НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_1, а він придбав цей автомобіль у власність, сплативши за нього 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп.
Передачу автомобіля сторони оформили нотаріально посвідченою довіреністю, а сплату грошей - розпискою від 18 березня 2006 року, які видав ОСОБА_3
З того часу тільки він здійснював правомочності власника у повному обсязі.
Не дивлячись на це, 22 серпня 2011 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції по боргам колишнього власника автомобіля ОСОБА_3 перед ПАТ «Мегабанк» наклав на названий транспортний засіб арешт, сам автомобіль вилучив і передав на відповідальне зберігання до ТО МФПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» для здійснення подальшого його продажу і погашення, з виручених від того коштів, боргу ОСОБА_3
Посилаючись на те, що він є законним власником автомобіля і немає боргових зобов'язань перед ПАТ «Мегабанк», позивач просив визнати за ним право власності на названий автомобіль; звільнити автомобіль з - під арешту і покласти на ТО МФПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» обов'язок повернути йому транспортний засіб.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 січня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_5.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2012 року позов задоволено в повному обсязі.
ПАТ «Мегабанк» подало на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог.
Скаргу обґрунтовувало тим, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та положенням чинного цивільного законодавства.
Апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 на підставі дійсного договору купівлі - продажу від 18 березня 2006 року є власником спірного автомобіля, а відповідно тільки по його боргам на цей автомобіль може бути накладено арешт. Державний виконавець таке його право проігнорував і наклав арешт на належний йому автомобіль по боргам ОСОБА_3В, що є неприпустимим, а тому, відповідно до ст.41 Конституції України, ст.ст.16,328,392 ЦК України, ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» порушене державним виконавцем право слід відновити, визнавши за позивачем право власності на названий вище транспортний засіб, звільнивши транспортний засіб з-під арешту та поклавши на ТО МФПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» обов'язок повернути автомобіль власнику.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і є непорушним.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України закріплено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі і право на власність, є договори та інші правочини.
Згідно з ст.ст.202,203,205,208,316-317, ч.2 ст.319, ст.ст.328,386-387, 626, 636 ЦК України, ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 р. (далі - Порядок державної реєстрації автомобілів) власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, за власної волі, в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. У письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також інші правочини, щодо яких законом передбачена письмова форма.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає у власність другій стороні (покупцеві) майно чи товар, а покупець зобов'язаний прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, а ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Власником майна за договором купівлі-продажу стає покупець за цим договором, який прийняв майно і сплатив за нього обумовлену договором грошову суму.
Законодавчими актами України також встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, зокрема, пп.7,8 Порядку державної реєстрації автомобілів, передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Державна реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортного засобу, оцінку його вартості. Документи, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами - виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.
Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім названих документів, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції.
За правилами ч.3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від особи, яку він представляє у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
При цьому, вирішуючи спори даної категорії, суди повинні беззастережно дотримуватися вимог цивільно-процесуального законодавства, а саме ст.ст. 59,60, 213 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі".
Згідно них - рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд оцінює докази відповідно до вимог статей 58 - 59, 212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.
Оскаржене рішення місцевого суду ухвалено не у повній відповідності з виписаним.
Так, як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки Відділу реєстраційно - екзаменаційної роботи ДАІ з обслуговування м. Миколаїв УДАІ УМВС України в Миколаївській області за №1140 від 12 квітня 2012 року, автомобіль марки JEEP модель GRAND CHEROKEE, 4.0І, 1996 року випуску, колір чорний, шасі (кузов, рамка, коляска) НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_1, з 19 серпня 2004 року зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 на підставі біржової угоди №393725 від 19 травня 2004 року (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, видане ММРЕВ УДАІ УМВС в Миколаївській області 19 серпня 2004 року).
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 квітня 2009 року кредитний договір за №87/2006 від 22 вересня 2006 року розірвано та з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мегабанк» стягнута заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 371 248 (триста сімдесят одна тисяча двісті сорок вісім) грн. 28 коп. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат по справі.
Окрім того, ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 квітня 2009 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на вищевказаний автомобіль.
При примусовому виконі виконавчого листа, який виданий 19 червня 2009 року, державний виконавець 03 серпня 2009 року наклав арешт на все майно боржника та 03 грудня 2009 року оголосив у розшук вищевказаний автомобіль.
23 березня 2011 року Центральним відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції знову було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанні виконавчого листа №2-1-1653 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованості за кредитним договором за №87/2006 від 22 вересня 2006 року в загальному розмірі 371 248 (триста сімдесят одна тисяча двісті сорок вісім) грн. 28 коп. та накладено арешт на все майно боржника.
22 серпня 2011 року зазначений автомобіль був вилучений державним виконавцем та переданий на відповідальне зберігання до ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція».
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази тому, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існують договірні відносини, підставою виникнення яких є дійсний договір купівлі-продажу автомобіля.
Нотаріально посвідчена довіреність, що видана повторно ОСОБА_3 позивачу на керування автомобілем, не є таким доказом, оскільки з неї випливають зовсім інші, чим ті на яких наполягає ОСОБА_2, правові наслідки, і більше того, відповідно до ст.238, ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, і вона ні в якому разі не є правовим оформленням переходу права власності на автомобіль від однієї особи до іншої.
За таких обставин, колегія суддів виходить з того, що одержавши довіреність, позивач не набув права власності на спірний автомобіль, оскільки його власником залишився ОСОБА_3
Не є таким доказом і розписка про отримання грошей, оскільки з неї не можна зробити певного висновку про те, що сторони домовилися з усіх істотних умов договору купівлі - продажу, а без цього вважати договір укладеним за законом не можна.
Про це ж свідчить і та обставина, що достовірно знаючи про борг ОСОБА_3 перед банком позивач не здійснив будь яких дій, спрямованих на перереєстрацію транспортного засобу на своє ім'я, а навпаки, 05 травня 2009 року взяв у титульного володільця повторно довіреність на керування автомобілем.
Що ж до твердження позивача, про те, що договір купівлі - продажу є укладеним, оскільки він був вчинений у письмовій формі і відбулася передача товару і грошей, то вони не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи такого, як вимагає закон, договору немає.
Наявна ж у справі розписка не може замінити єдиного, як вимагає закон, підписаного сторонами договору. Законодавець визначив її призначення як письмовий доказ, який стверджує певні обставини, і не більше, в даному випадку передачу грошей.
До того ж, згідно Порядку державної реєстрації автомобілів (з наступними змінами та доповненнями), документами, які посвідчують правомірність придбання автомобіля, крім іншого, можуть бути договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби.
Сторони не надали зареєстрованого в органах ДАІ договору купівлі - продажу за яким би ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 спірний автомобіль, то бажаний позивачем правочин є не укладеним, а, відповідно, у нього не виникли правомочності власника щодо спірного автомобіля, і тому у вимозі про визнання за ним такого права слід відмовити.
Оскільки районний суд був іншої думки і позов задовольнив, то зазначений висновок слід привести в дію рішенням апеляційної інстанції.
Не підлягають задоволенню і решта вимог позивача, оскільки вони похідні від вимоги про визнання права власності і наслідують його процесуальну долю.
Окрім того, рішення суду першої інстанції ухвалене без дотримання вимог ч.2 ст.30 ЦПК України, якою передбачено, що позивачем і відповідачем в цивільному процесі можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення ухвалено стосовно ТО МФПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція», яка не має статусу юридичної особи.
Відповідно до матеріалів справи юридичною особою є приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство Юстиція», яке не було залучено до участі в справі, а залучення його до участі в справі на стадії апеляційного розгляду нормами діючого цивільного процесуального законодавства не передбачено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, оскільки судом першої інстанції неправильно були застосовані норми матеріального та процесуального права.
На підставі ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 453 (чотириста п'ятдесят три) грн. 65 коп., сплачений ним при подачі апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 303,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» - задовольнити.
Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позову до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», Торговельної організації Миколаївської філії приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція» та Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання права власності на автомобіль марки JEEP модель GRAND CHEROKEE, 4.0І, 1996 року, звільнення його з-під арешту та покладення обов'язку вчинити певні дії.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» судовий збір в розмірі 453 (чотириста п'ятдесят три) грн. 65 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: Судді: