04.12.2012
Справа № 11/2190/1438/2012 Головуючий в 1 інст.:Клімченко М.І.
Категорія: ст.ст.115 ч.1 КК України Доповідач: Жила І.Е.
У Х В А Л А
іменем України
4 грудня 2012 року м.Херсон
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
Головуючого судді -Жили І.Е.
суддів -Раєнка В.І., Ковальової Н.М.
з участю прокурора -Коломійця В.С.
потерпілої -ОСОБА_1
захисника -ОСОБА_2
засудженого -ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляцією захисника ОСОБА_2 на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 7.08.12р.,
в с т а н о в и л а :
Цим вироком :
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження, уродженець с.Ульянівка Скадовського району Херсонської області, українець, гр-н України, освіта вища, неодружений, непрацюючий, проживаючий по АДРЕСА_1 раніше не судимий,
засуджений за ст.115 ч. 1 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 5 років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі. Запобіжний захід обраний -тримання під вартою.
ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2. приблизно о 03 год. 00 хв., знаходячись у будинку АДРЕСА_1 умисно, бажаючи настання смерті свого батька ОСОБА_4, накинув на його обличчя рушник та закрив йому рукою ніс і рот, та став здушувати його шию руками до тих пір, поки ОСОБА_4 перестав подавати ознаки життя. Причиною смерті ОСОБА_4 стала механічна асфіксія внаслідок закриття отворів носу, роту та в сукупності із стискуванням шиї руками, що підтверджується наявністю тілесних ушкоджень на обличчі навколо отворів роту та носу, а також на шиї виявлено садна на носі, на шкірі навколо носу та на шиї, синець на верхній губі, крововиливи в слизову оболонку ротової порожнини, крововилив в м'які тканини в ділянці гортані, а також наявністю загально-асфіктичних ознак, які мають безпосередній зв'язок з настанням смерті ОСОБА_4
За вироком суду вирішені питання щодо судових витрат та речових доказів по справі.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, зауважує, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства. У вироку неналежним чином не мотивований хворобливий стан засудженого, не надано відповідної оцінки висновку стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи. Поза увагою суд залишив факт систематичного лікування ОСОБА_3, який має ураження центральної нервової системи внаслідок контузії. Суд у вироку не зазначив мотив злочину, а також не дослідив повну характеристику особи засудженого: військову службу в Республіці Афганістан, де внаслідок контузії засуджений отримав травму центральної нервової системи, те, що впродовж життя ОСОБА_3 постійно мав роботу, в тому числі і в державних установах, проявляв турботу про свого хворого батька та неповнолітню дитину, вів нормальний спосіб життя. Вважає, що призначене покарання відповідає обставинам злочину та особі засудженого, але це у вироку не обґрунтовано належним чином. Просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
В апеляції захисник ОСОБА_2 зазначає, що вирок є незаконним та необґрунтованим, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. Суд не проаналізував і не оцінив всі розглянути в судовому засі данні докази, які як підтверджують так і спростовують обвинувачення. У результаті неправильної юридичної оцінки обставин справи, діям ОСОБА_3 була дана неправильна кваліфікація. В матеріалах справи не міститься жодного доказу, який би вказував на наявність у засудженого умислу саме на вбивство свого батька. У вироку зазначено що ОСОБА_3 визнав вину у скоєні злочину, передбаченому ст.115 ч.1 КК України. Проте, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_3 вину саме в умисному вбивстві свого батька не визнавав, оскільки до і під час події він знаходився у хворобливому стані в наслідок чергового загострення хронічних хвороб і тому втратив контроль над своїми діями і здатністю керувати ними. Суд не з'ясував, в якому конкретно хворобливому стані знаходився ОСОБА_3 в момент вчинення злочину і яким чином даний стан вплинув на його поведінку, а обмежився лише констатацією наявності хвороби у засудженого. Вважає, що хворобливий стан ОСОБА_3 - це розлад його душевної діяльності, як до, так і в момент вчи нення злочину. Підставою для виникнення сумнівів щодо психічного стану засудженого є свідчення свідків, лікаря-психіатра, у якого він знаходився на обліку, експерта лікаря-психіатра, а також документи щодо перенесених захворювань і травм на протязі кількох років. Суд повинен був критично ставитися до висновків стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи, оцінюючі їх у світлі всіх обставин справи та в їх су купності. Так, лікар-психіатр ОСОБА_5, пояснив в судовому засіданні про те, що стан ОСОБА_4 необхідно було встановлювати спе ціалістами психіатрами одразу після вбивства, коли було можливо об'єктивно його оцінити і діагностувати, а не після тривалого часу його лікування, вважає, що ОСОБА_3 страждає на шизоафективний розлад. Також судом не врахована думка експерта психолога ОСОБА_6 про те, що оскільки ОСОБА_3 страждає на психічні розлади, психологічна експертиза не може проводитися. Тобто його висновок про те, що ОСОБА_3 не знаходи вся в стані фізіологічного афекту, емоціональному стані, яке оказувало суттєвий вплив на його свідомість і поведінку, не може братися до уваги. Просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про підтримання в повному обсязі апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та часткове підтримання апеляції захисника, зокрема: в частині, що не суперечить апеляції прокурора, думку потерпілої ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляцію захисту в повному обсязі, а апеляцію прокурора в частині, що не суперечить апеляції захисника, пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав апеляції частково, зокрема лише в частині необхідності скасування вироку, просив постановити новий вирок, яким перекваліфікувати його дії на ст.116 КК України та застосувати до нього акт амністії через наявність неповнолітніх дітей та участь у бойових діях в Афганістані, заслухавши у дебатах виступ сторін, які підтвердили свої позиції, останнє слово засудженого про необхідність кваліфікувати його дії за ст.116 КК України із застосуванням акту амністії, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню.
По справі допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність та неповнота досудового і судового слідств, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст.64 п.2 КПК України (1960р.), при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справі в суді підлягають доказуванню, в числі іншого, - мотиви злочину.
Відповідно до вимог ст.334 КПК України (1960р.), мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеної, із вказівкою мотивів злочину.
Згідно з п.2 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 7.02.03р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», по справах зазначеної категорії суди мають ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Всупереч вказаним вимогам закону, ні орган досудового слідства, ні суд не встановили мотив злочину, який не відображений ні у постанові про притягнення ОСОБА_3 у якості обвинуваченого (а.с.80-81), ні в обвинувальному висновку (а.с.101-103, ), ні у вироку суду (а.с.202-204).
Згідно зі ст.334 КПК України (1960р.), суд у вироку повинен серед іншого, наводити: докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
В порушення зазначеної вимоги закону, при наявності у матеріалах справи суперечливих доказів, суд про це не зазначив у вироку та не вказав, чому він відкинув одні докази, а взяв за основу інші.
Так, в судовому засіданні засуджений показав, що під час злочину, він не розумів, що відбувається (а.с.187).
Потерпіла ОСОБА_1 (а.с.121-122), свідки ОСОБА_7 (а.с.122-123), ОСОБА_8 (а.с.154-155), ОСОБА_9 (а.с.155) в судовому засіданні показали, що незадовго до вбивства, у засудженого погіршився психічний стан.
Лікар-психіатр ОСОБА_5 в суді показав, що оглядав ОСОБА_3 і поставив йому діагноз «шизоаффективний розлад». Психічний стан засудженого міг вплинути на його поведінку. Саме за декілька днів до вбивства ОСОБА_3 скаржився сестрі, знайомій на свій психічний стан, на погане самопочуття, казав про галюцинації, саме це і могло вплинути на його поведінку, зокрема на те, що він вбив батька (а.с.160-161).
В судовому засіданні судово-психіатричний експерт ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_5 поставив ОСОБА_3 діагноз, який не відповідає дійсності (а.с.186-187).
Згідно з висновком стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, ОСОБА_3 на час вчинення злочину міг віддавати собі звіт у своїх діях та керувати ними (а.c. 40-50).
Не зважаючи на наявність у доказах суперечностей, суд вказав про їх узгодженість між собою та поклав їх в основу обвинувального вироку, при цьому ці суперечності не розв'язав. Так, показання лікаря-психіатра ОСОБА_5 суперечать висновку судової психолого-психіатричної експертизи, чим ставиться зазначений висновок під сумнів, проте суд не призначив по справі повторну судової-психіатричну експертизу відповідно до ст.ст.312, 75 ч.6 КПК України (1960р.).
Крім того, всупереч вимогам ст.273 КПК України (1960р.), суд відмовляючи у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про призначення повторної судової психолого-психіатричної експертизи, вирішив це питання шляхом винесення постанови на місці, не видаляючись до нарадчої кімнати для складання відповідної постанови у вигляді окремого документу (а.с.187).
При таких обставинах, вирок суду підлягає безумовному скасуванню, з направленням справи на додаткове розслідування, в ході якого повинні бути усунуті зазначені порушення закону, встановлений мотив злочину, розв'язані протиріччя у доказах, в тому числі шляхом призначення повторної стаціонарної судово-психіатричної експертизи.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (1960р.), колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляцію захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 7.08.12р. щодо ОСОБА_3 -скасувати, а справу направити на додаткове розслідування прокурору Скадовського району Херсонської області.
В ході додаткового розслідування виконати вказівки мотивувальної частини ухвали.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Головуючий :
Судді :