29.11.2012 Справа № 2-993/12

Справа №2-993 /12

РІШЕННЯ

іменем України

29 листопада 2012 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Заріцького С.М.,

при секретарі - Смілянець І.В.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Вишгородської міської ради, третя особа: Вишгородська районна державна нотаріальна контора, орган опіки та піклування Вишгородської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, виселення із квартири, визнання розпорядження Вишгородської міської ради про «Про безоплатну передачу у власність ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1» недійсним, визнання свідоцтва про власності на квартиру АДРЕСА_1»на ім'я ОСОБА_7 недійсним, визнання свідоцтва про власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 недійсним, -

встановив:

Позивачі звернулися в суд з позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, виселення із квартири, визнання розпорядження Вишгородської міської ради про «Про безоплатну передачу у власність ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1»недійсним, визнання свідоцтва про власності на квартиру АДРЕСА_1»на ім'я ОСОБА_7 недійсним, визнання свідоцтва про власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 недійсним.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги в заявленому обсязі.

ОСОБА_4. в судове засідання не з'явилася, про час тат місце розгляду справи повідомлена.

ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечила, оскільки вважає, що договір купівлі-продажу квартири був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в порядку, передбаченому законодавством, тому підстави для визнання його недійсним та виселення її разом з неповнолітніми дітьми з спірної квартири відсутні.

Представник органу опіки та піклування Вишгородської міської ради в судове засідання не з'явився. Надав суду заяву, якою просив розглянути справу без участі представника міської ради та прийняти рішення на розсуд суду.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивачі проживали разом з матір'ю ОСОБА_2 ОСОБА_7, яка була квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1.

У березні 2002 року ОСОБА_7 звернулася в суд з позовом про визнання її сина ОСОБА_2 та членів його сім'ї такими,що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1. Рішенням Вишгородського районного суду позов ОСОБА_7 був задоволений і ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

Отримавши судове рішення ОСОБА_7 звернулась в ЖЕК про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Крім цього, ОСОБА_7 також звернулась у Вишгородську міську раду із заявою про приватизацію 2-х кімнатної державної квартири за адресою: АДРЕСА_1. Розпорядженням Вишгородської міської Ради № 142 від 04.07.2002р. ОСОБА_7 було безоплатно передано у власність квартиру АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності на цю квартиру.

Не погоджуючись із рішення суду про визнання такими, що втратили право користування квартирою ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку. Ухвалою колегії судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області апеляційна скарга була задоволена, а рішення Вишгородського районного суду від 05.04.2002р. скасовано і справу направлено на новий розгляд.

ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_7 померла і до участі в справі була залучена її донька ОСОБА_4

Під час розгляду справи ОСОБА_3 стало відомо про те, що спірна квартира була приватизована ОСОБА_7, тому вони заявили в суді зустрічний позов про визнання розпорядження Вишгородської міської Ради № 142 від 04.07.2002р. «Про безоплатну передачу у власність ОСОБА_7 кв. АДРЕСА_1 та свідоцтва про право власності на цю квартиру на ім'я ОСОБА_7 недійсними, а також свідоцтва про право власності на цю ж квартиру на ім'я ОСОБА_4 недійсним.

Рішенням Вишгородського районного суду від 22.08.2003р. було задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням та відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і Вишгородської міської ради про визнання розпорядження про приватизацію і свідоцтва про право власності на квартиру недійсним.

На вказане рішення суду ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу, яка 15.02.2005р. була Апеляційним судом відхилена, а рішення районного суду залишено без змін.

24.11.2003р. представник ОСОБА_4 знаючи, що рішення суду від 22.08.2003р. не набрало законної сили укладає договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_6

На рішення суду від 22.08.2003р. та ухвалу судової колегії від 15.02.2005р. ОСОБА_3 було подано касаційну скаргу.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 05.07.2006р. рішення Вишгородського районного суду від 22.08.2003р. та ухвала Апеляційного суду від 15.02.2005р. були скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Справа розглядалась судами неодноразово і 30.09.2010р. суд задовольнив позов ОСОБА_4, а 14.03.2011р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області рішення Вишгородського райсуду від 30.09.2010р. скасувала і в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 було - відмовлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання розпорядження Вишгородської міської ради про «Про безоплатну передачу у власність ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1»недійсним, оскільки цим розпорядженням обмежено право ОСОБА_3 на приватизацію житла, що перебувало в їх користуванні.

Також такими, що підлягають задоволенню, на думку суду, є вимоги про визнання свідоцтва про власності на квартиру АДРЕСА_1»на ім'я ОСОБА_7 недійсним та договору купівлі-продажу цієї квартири, укладеному 24.11.2003р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, так як на час укладення договору купівлі-продажу квартири рішення суду про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не набрало законної сили і ОСОБА_4 не мала достатніх правових підстав для її відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Положеннями ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В судовому засіданні позивачі не довели, що набули права заявляти вимоги про виселення ОСОБА_5 разом із неповнолітніми дітьми із спірної квартири, в яку вона поселилася як донька власника ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_5 достатніх правових підстав, оскільки

Керуючись ст.ст. 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов -задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 24.11.2003р.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження Вишгородської міської ради №142 від 04.07.2002р. «Про безоплатну передачу у власність ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1».

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 04.07.2002р. Вишгородською міською радою ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1.

У задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1 -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строк, визначений ст. 294 ЦПК України.

Суддя: