АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-4259/06р.                        Голов. 1 інст.- Захарова І. О.

Доповідач - Белинчук Т. Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року жовтня місяця 09 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:

Головуючого, судді   Ланкова М. В., Суддів   Ісаєва Г. А.,

Белинчук Т.Г.,

При секретарі  Буровій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1до Української держави про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

за апеляційною скаргою прокурора міста Євпаторії на ухвалу Євпаторійського міського суду АР Крим від 13 лютого 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 у листопаді 2002 року звернулася до суду з заявою до Української держави про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 16 серпня 2002 року близько 22 годин працівники міліції ВДСБЕЗ Євпаторійського MB ГУ МВС України в АР Крим незаконно за відсутністю будь-яких підстав в кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1", що належить їй, розташованому в АДРЕСА_1, вилучили майно, що належить їй, а саме: 77 пляшок горілки на суму 1540 грн., а також гроші в сумі 555 грн., крім того заподіяли їй тілесні ушкодження, тривалий час перебувала на лікуванні в психіатричній лікарні. Адміністративна справа яка була порушена відносно позивачки закрита, у зв'язку з відсутністю події і складу правопорушення. В порушенні кримінальної справи відмовлено за відсутністю в діях позивачки складу злочину.

Позивачка вважає, що у результаті незаконних дій працівників міліції їй було заподіяно матеріальна шкода (незаконне вилучення майна) на суму 2095 грн., яка до теперішнього часу їй не відшкодована, і яку вона просить відшкодувати на підставі статті 3 п. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства і суду".

Крім того, просить стягнути на її користь і моральну шкоду в розмірі 175400 грн., яка виражена в протиправному позбавленні її власності, руйнуванні віри в справедливість органів дізнання, ускладненні взаємостосунків з близькими родичами, знайомими, порушилися нормальні життєві зв'язки, оскільки вона тривалий час працює приватним підприємцем, має великі ділові зв'язки.

Справа неодноразово розглядалася судами, останню ухвалою Євпаторійського міського суду від 13.02.2006 року постановлено: „Стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 175400 грн. Стягнення провести за рахунок Державного бюджету України Державним Казначейством України шляхом списання в безперечному порядку на користь ОСОБА_1 визначеної суми з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України. Решту частину вимог залишити без розгляду."

В апеляційній скарзі прокурор міста Євпаторії просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та в позові відмовити . Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала суду постановлено з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія судців дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви в части стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що незаконність дій працівників міліції встановлена, сам факт проведення відносно заявниці незаконних дій свідчить про завдання їй моральної шкоди, у зв'язку з чим на підставі ч.І ст. 12 , ст. 13 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» стягнув моральну шкоду. Залишаючи вимоги про стягнення матеріальної шкоди суд першої інстанції послався на те що таки вимоги повинні бути заявлені у позовному провадженні.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами. Проте колегія суддів вважає розмір стягнення моральної шкоди необгрунтованим.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Закон) позивачка вправі порушити питання про відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо неї застосовано незаконні дії у вигляді незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, що обмежували її права громадянина і завдали їй моральну шкоду.

Згідно із частинами 5 і 6 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди відповідно до частин 2, 3 ст. 13 Закону визначається судом з урахуванням обставин справи виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Задовольняючи вимоги позивачки та постановивши стягнути на її користь 175400 грн на відшкодування моральної шкоди, суд правильно виходив з того, що незаконними діями органів дізнання, досудового слідства були порушені конституційні права заявника, що завдало їй фізичних і моральних страждань, призвело до погіршення психологічного стану та стану здоров'я, порушення сімейних зв'язків і стосунків з іншими людьми, та інших негативних наслідків.

Разом з тим при вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди суди не в повній мірі врахували положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких крім урахування характеру та обсягу страждань і немайнових втрат, яких зазнала особа, необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Тому з урахуванням зазначених положень, фактичних обставин справи, розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судом, підлягає зменшенню до 2000 грн..

У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню. Ухвалу суду належить змінити , знизив розмір стягнення моральної шкоди до 2000 грн.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 отримала 175400 грн. згідно раніш постановленої ухвали Євпаторійського міського суду від 10.12.2002 року (а. с. 25-27), яка скасована ухвалою Верховного Суду України від 01.09.2005 року ( а. с. 69-70), на підставі ст. 380 ЦПК України належить допустити поворот виконання ухвали суду, зобов'язав ОСОБА_1 повернути до Державного Казначейства України, для зачислення на єдиний казначейській рахунок до Державного бюджету України, безпідставно стягнути   173400 грн. ( 175400-2000=173400 грн.)

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 312, 315, 325, 380 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора міста Євпаторії задовольнити частково.

Ухвалу Євпаторійського міського суду АР Крим від 13 лютого 2006 року змінити знизив розмір стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1до 2000 грн. (двох тисяч гривень). В решті ухвалу Євпаторійського міського суду АР Крим від 13 лютого 2006 року залишити без змін.

Допустити поворот виконання скасованої ухвали Євпаторійського міського суду АР Крим від 10 грудня 2002 року, стягнув з ОСОБА_1на користь Державного Казначейства України, для зачислення на єдиний казначейській рахунок до Державного бюджету України, 173400 грн. ( сто сімдесят три тисячі чотириста гривень).