АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-3782/06р.                       Голов. 1 інст.- Сафонова В. В.

Доповідач - Белинчук Т. Г.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року жовтня місяця 02 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:

Головуючого, судді   Панкова М. В., Суддів   Ісаєва Г. А.,

Белинчук Т.Г.,

При секретарі Буровій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в АР Крим, треті особи міська клінічна лікарня № 6 м. Сімферополя, Республіканський центр медико-соціальної експертизи, державна податкова інспекція в м. Сімферополі про зобов'язання в оформленні і видачі заяви про виплату страхової суми

за апеляційною скаргою Державної податкової адміністрації в АР Крим на постанову Сімферопольського районного суду АР Крим від 06 березня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в АР Крим про зобов'язання в оформленні і видачі заяви про виплату страхової суми відповідно до Додатку № 2 до „Порядку й умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби", затвердженого постановою КМУ від 03 червня 1994 року НОМЕР_3.

Свої вимоги мотивує тим, що з 1993 року вона працює в Державній податковій адміністрації АР Крим. У період з 1999 року по 2001 рік, вона перенесла ряд важких простудних захворювань хребта, у зв'язку з неналежними умовами роботи в ДПА АР Крим. Вона була обстежена в Республіканській МСЕК № 1 і відповідно до висновку від 23 квітня 2004 року їй було встановлено другу групу інвалідності з втратою 70 % працездатності. На підставі ст. 18 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вважає, що їй повинні виплатити страхову суму. Але порушуючи п.П «Порядку й умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби», затвердженого Постановою КМУ від 03 червня 1994 року НОМЕР_3, відповідач відмовляється видати їй довідку установленої форми відповідно до додатка № 2 зазначеного Порядку, посилаючись на Наказ ДПА України НОМЕР_1 року, відповідно до якого була створена комісія з розгляду її документів, рішенням якої їй відмовлено у видачі такої довідки. Однак, зазначений наказ ДПАУ в порушення Постанови КМУ від 28 грудня 1992 року № НОМЕР_2 «Про затвердження    Положення    про    державну    реєстрацію    нормативно-правових   актів міністерств і інших органів виконавчої влади» не зареєстрований у Міністерстві юстиції України і по своєму змісту суперечить ПКМУ НОМЕР_3, у зв'язку з чим вважає, що відмова ДПА в АРК в оформленні заяви на видачу страхової суми неправомірна.

Постановою Сімферопольського районного суду АР Крим від 06 березня 2006 року ухвалено: „Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в АР Крим задовольнити в повному обсязі позовних вимог. Зобов'язати Державну податкову адміністрацію в АР Крим оформити і видати ОСОБА_1 заяву про виплату страхової суми відповідно до Додатку № 2 до «Порядку й умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби» затвердженого Постановою КМУ від 03 червня 1994 року НОМЕР_3. Стягнути з Державної податкової адміністрації в АР Крим судові витрати на користь держави в розмірі 3 грн. 40 коп."

В апеляційній скарзі Державна податкова адміністрація в АР Крим просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального прав.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб приймаючих участь у справі, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову належить скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в позові.

Ухвалючи постанову про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка отримала захворювання під час виконання службових обов'язків, у зв'язку з чим має право на страхові виплати, а відповідач необгрунтовано відмовив їй в наданні необхідних документів.

З даними висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається по позивачка знаходилася у трудових стосунках з Державною податковою адміністрацією АР Крим, працюючи на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу дослідних перевірок Головного відділу податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі, у даній час ДНІ АР Крим.

Висновком Республіканської МСЕК № 1 від 23 квітня 2004 року позивачки встановлено другу групу інвалідності з втратою 70 % працездатності. Відповідно до висновку ОСОБА_1 отримала зазначене захворювання при виконанні службових обов'язків в органах податкової міліціЦа.с. 7).

Згідно статті 18 Закону України „ Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету. Страхові суми виплачуються у разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконання службових обов'язків.

Відповідно до пп.«б» п. 5 «Порядку й умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб державної податкової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06. 1994 року №349, страховик виплачує страхові суми у випадку втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання або інвалідності, що відбулися під час виконання службових обов'язків.

Згідно висновку про встановлення групи інвалідності МСЕК № 1 встановлена причина захворювання.

Утрата працівником працездатності в результаті захворювання або інвалідності, що відбулися в результаті виконання застрахованим працівником службових обов'язків кваліфікується як професійне захворювання, оскільки згідно п.1.5 «Порядку призначення   і   здійснення   страхових   виплат   потерпілої   (членам   їхніх   родин)», затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях України від 31.01.2002 року №7, до професійному захворюванню відноситься захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого й обумовлюється винятково або переважно впливом шкідливих речовин і визначених видів робіт і інших факторів, зв'язаних з роботою.

Таким чином, доказів яки б свідчили що захворювання виникло під час виконання службових обов'язків позивачем не представлено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував положення пп.б. п. 5 Постанови НОМЕР_3.

Ураховуючи, що суд першої інстанції ухвалив постанову з порушенням норм матеріального права, колегія суддів, вважає що постанова підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову в позові.

На підставі викладеного і керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207, 212 Кодексу Адміністративного Судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації в АР Крим задовольнити.

Постанову Сімферопольського районного суду АР Крим від 06 березня 2006 року скасувати, та ухвалити по справи нову постанову , якою в позові ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в АР Крим про зобов'язання в оформленні і видачі заяви про виплату страхової суми відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено в

касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного

місяця.