Справа № 9кв-602/2007 року                                           Головуючий по 1 інстанції

Категорія 14                                                                       Литовка M.I.

Доповідач в апеляційній інстанції Дубровна В.В.

Доповідач в касаційній інстанції Качан О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2007 року                                                                                         м. Черкаси

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі

головуючого: Адаменко Л.В.

суддів: Ювшина В.І., Магди Л.Ф., Качана О.В., Бородійчука В.Г.

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Путивльського районного суду м. Суми від 26 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 4 жовтня 2005 року,

встановила:

В червні 2005 року ОСОБА_1.3вернувся до суду з позовом доОСОБА_2. про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач у своєму зверненні до керівника вищестоящої організації образив його честь та гідність, принизив ділову репутацію. Так, у листі відповідач вказує, що він не відповідає займаній посаді, не вправі її займати, зловживає спиртними напоями, називає його "п'яндилигою", що призвело його до стресового стану та значних моральних страждань. Просив стягти в його користь з відповідача 5000 грн морального відшкодування та зобов'язати відповідача спростувати поширені ним відомості у спосіб, яким вони були поширені.

Рішенням Путивльського районного суду м. Суми від 26.07.2005 року позов задоволено частково - стягнуто зОСОБА_2. в користь ОСОБА_1. 500 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 51 грн судових витрат.

В апеляційній скарзіОСОБА_2 просив скасувати рішення суду оскільки воно  є  нелогічним - суд визнав  його  дії такими,  що  відповідають

Конституційному праву громадян України на звернення за захистом своїх порушених прав, але одночасно стягнув з нього 500 грн моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 4.10.2005 року рішення суду першої інстанції залишене без змін.

В обґрунтування касаційної скаргиОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення та направлення справи на новий судовий розгляд. Порушення процесуального права полягає у невиконанні вимог ст. 215 ЦПК України - не вказано закон, на підставі якого задоволено позов. Порушення матеріального права полягає в невиконанні вимог ст. 1167 ЦК України - не мотивовано підстави відповідальності за моральну шкоду.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 202, 203 ЦПК України в редакції 1963 року, який був чинним на час розгляду спору, рішення суду повинно бути законним та обґрунтоване доказами, які досліджені в судовому засіданні, в рішенні суд зобов'язаний вказати встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню ао даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 26.07.2005 року вказаним вимогам закону не відповідає.

Звертаючись до суду позивач ОСОБА_1. в позовній заяві навів мотиви такого звернення, та закон на підставі якого він звертається до суду - ст. 297, 299 ЦК України. Проте в позовній заяві не вказано які обставини, викладені у листі відповідача, ганьблять його честь та гідність, а які - ділову репутацію. Наведені поняття є особистими немайновими, але по своїй правовій основі є різними, регулюються різними статтями ЦК України, наявність посягання на них має бути перевірено судом по кожному окремо.

Відповідно до вимог п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 року "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" при задоволенні позову суд в резолютивній частині рішення має зазначити, які саме відомості визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність позивача, вказати на спосіб спростування, визначити строк, протягом якого воно має бути здійснене. Суд першої інстанції не виконав жодної із перелічених вимог. Із змісту протоколів судових засідань, мотивувальної та резолютивної частин рішення вбачається, що вказані питання взагалі не обговорювались, висновки по ним не зроблено.

Вибір способу захисту честі і гідності, ділової репутації належить громадянину. Такі способи передбачені ст. 16 ЦК України і позивач вибрав два з них - просив спростувати недостовірну інформацію та стягнути в його користь моральну шкоду - а.с. 49, виступ позивача у судових дебатах. Однак суд першої інстанції прийняв рішення лише про відшкодування моральної шкоди, вимоги позивача про захист його прав шляхом спростування недостовірної інформації не

розглянув.

Апеляційний суд переглядаючи рішення не врахував, що суд розглянув не всі заявлені вимоги, обмежився лише висновком про доведеність розповсюдження відповідачем ОСОБА_2. негативної інформації про позивача.

Порушення судами вимог процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суду та ухвала колегії підлягають до скасування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Оскільки судами обох інстанцій досліджувались не всі позовні вимоги ОСОБА_1., частина заявлених вимог не досліджувалась і рішення по ним не прийнято, матеріали справи підлягають поверненню до суду першої інстанції для повторного розгляду по суті спору.

Керуючись Законом України від 22 лютого 2007 року № 697-V «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ», підпунктом 2 пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій України» ст.ст. 323, 332, 336, 338 ЦПК України, ст. 302 ЦК України, Законом України "Про адвокатуру", колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області

ухвалила:

касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Путивльського районного суду м. Суми від 26 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 4 жовтня 2005 року скасувати.

Матеріали справи направити до Путивльського районного суду м. Суми для розгляду по суті.

Ухвала оскарженню не підлягає.