АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/11855/12 Справа № 2-1718/10 Головуючий у 1 й інстанції - Бурхан С.М. Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 57

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Болтунової Л.М., Козлова С.П.

при секретарі: Бабенко Г.О.,

яка розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу прокурора Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису й арешту, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про виз-нання права власності на майно та виключення його з акту опису й арешту.

В обґрунтування позову посилалася на те, що в 2009 році між нею та ОСОБА_4 укладено два договори купівлі-продажу транспортних засобів: сідлового тягачу марки "MAN", модель ТGА01, 2003 року випуску, шасі № НОМЕР_3, реєстраційний № НОМЕР_1 та напівпричіпу-самоскиду марки "TRAILER", 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_4, реєстраційний № НОМЕР_2.

У кінці листопада 2010 року їй стало відомо, що за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2010 року засуджено ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 201, ч. ч. 2, 3 ст. 358 КК України і визнано, що вищевказані транспортні засоби є предметами контрабанди, які підлягають конфіскації.

06 грудня 2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, на виконання вироку суду, в частині конфіскації майна, складено акт опису й арешту майна серії АА № 908993 та арештовано вказані транспортні засоби. Просила позов задовольнити, бо на час укладання договорів купівлі-продажу цих засобів, будь-які заборони на відчуження або арешти були відсутні.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про слухання справи.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2010 року позов задоволено.

За позивачем визнане право власності на вказані транспортні засоби, вони виклю-чені з акту опису й арешту майна від 06 грудня 2010 року, який складено державним вико-навцем. Скасовано заборону на ці транспортні засоби, що зареєстровані Дніпродзержин-ським ВРЕР. Зупинене виконавче провадження по акту опису й арешту майна серії АА № 908993 від 06 грудня 2010 року.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2012 року рішення суду І інстанції - залишене без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і криміналь-них справ від 10 жовтня 2012 року ухвалу суду ІІ інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт, з посиланням на порушення судом норм матеріально-го та процесуального права, просить скасувати рішення суду й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, дослідила матеріали справи, перевірила доводи, в межах заявлених вимог та апеляційної скарги і дійшла до висновку, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції - скасуванню, бо судом суттєво порушено Закон.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування судового рішення апеляційною інстанцією є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд І інстанції, при задоволенні позову, виходив із того, що шкода, яку заподіяно державі внаслідок порушення митних правил при оформленні спірних транспортних засо-бів, повністю стягнута з винної особи на користь держави, а тому позивач є добросовіс-ним набувачем транспортних засобів.

Однак, такі висновки суду протирічать вимогам Закону.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконав всі вимоги цивільного судочинства та вирішив справу згідно із Законом.

Обґрунтованим є рішення, що ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обс-тавин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, що підтверд-жені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 4 ст. 61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Суд, при постанові вироку, відповідно до ст. 324 КПК України, в редакції 1960 року, вирішує: питання, стосовно майна, яке описане для забезпечення цивільного позову і можливої його конфіскації; долю речових доказів і речей, що нажиті злочинним шляхом.

Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2010 року предмети контрабанди - транспортні засоби, що є предметом цивільного спору, і перебувають у позивача, конфісковано (а.с. 5-8).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України визначено, що суди в порядку цивільного судо-чинства розглядають справи, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, в тому числі, кримінального.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, факти, що встановлені вироком суду, є преюдиційними та доказуванню не підлягають.

У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил" № 8 від 03 червня 2005 року вка-зано, що товари (предмети порушення митних правил), а також предмети зі спеціально ви-готовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування зазначе-них товарів від митного контролю, і транспортні засоби, які використовувалися для пере-міщення товарів через митний кордон України, підлягають конфіскації на підставі ч. 3 ст. 328 МК України незалежно від часу вчинення або виявлення правопорушення, а відповід-но до ч. 2 ст. 326 МК України - незалежно від того, чи є ці товари і транспортні засоби власністю правопорушника.

При задоволенні позову, суд не надав належної оцінки зібраним доказам, допустив порушення норм матеріального та процесуального права й дійшов до передчасного висновку про те, що позивач є добросовісним набувачем спірних транспортних засобів і це призвело до неправильного вирішення спору.

Рішення суду І інстанції підлягає скасуванню, з постановою рішення - про відмову в позові.

На підставі викладеного та керуючися ст. ст. 303, 309, 316-317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Верхньодніпровського району Дніпропетровської області - задовольнити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропет-ровської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису й арешту - скасувати, в позові - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий:

С у д д і: