Справа №1490/3672/12 16.11.2012 16.11.2012 16.11.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 11/1490/627/2012 головуючий суду 1 інстанції: Алексєєв О.П.

категорія: ст. 153 ч.3 КК України доповідач: Кваша С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Івченко О.М.

суддів - Міняйло М.П., Кваші С.В.

при секретарі - Євтушенко М.М.

за участю прокурора - Артеменко Л.В.

законного представника

потерпілого - ОСОБА_2

засудженого - ОСОБА_3

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 червня 2011 року , яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, раніше не судимий

- засуджений за ч.3 ст.153 КК України до 10 років позбавлення волі.

Згідно вироку, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні задоволення статевої пристрасті неприроднім способом щодо малолітнього потерпілого із застосуванням фізичного насильства та використання його безпорадного стану при наступних обставинах.

Близько 11 години одного з днів на початку березня 2009 року, ОСОБА_3, знаходячись в себе вдома в АДРЕСА_1 наодинці зі своїм малолітнім сином ОСОБА_6, вирішив задовольнити з ним свою статеву пристрасть неприроднім способом із застосуванням фізичного насильства та його безпорадного стану.

Реалізуючи свій умисел, використовуючи безпорадний стан сина , усвідомлюючи, що дитина в силу свого віку не розуміє суті подій, вчинив з ним насильницькі статеві відносини неприродним способом шляхом орально - генітального контакту. Після цього, продовжуючи виконувати задумане, ОСОБА_3, застосовуючи до малолітнього сина фізичне насильство, яке полягало у насильницькому утримуванні останнього, вчинив з останнім насильницькі статеві відносини неприродним способом шляхом анально - генітального контакту.

Близько 15 год. 30 хв. того ж дня ОСОБА_3, продовжуючи виконувати задумане, знову вчинив з малолітнім сином насильницькі статеві зносини неприродним способом, шляхом орально - генітального контакту, а після цього, застосовуючи до нього фізичне насильство, в виді насильницького утримування останнього, вчинив з ним насильницькі статеві відносини неприродним способом, шляхом анально - генітального контакту.

В апеляції захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_4 просять вирок суду скасувати у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а також істотними порушеннями кримінально - процесуального закону та права на захист.

Стверджують, що вину ОСОБА_3 не доведено, оскільки не було факту злочину, а обвинувальний вирок винесений на не допустимих доказах, а саме на показаннях, придуманих малолітнім потерпілим.

Вказують на те, що ОСОБА_3 на досудовому слідстві був вимушений визнати себе винним в зв'язку з застосування до нього працівниками міліції недозволених методів слідства.

Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 допускались до участі у справі з порушенням закону. Стверджують, що захисник ОСОБА_7 фактично не брав участі при відтворенні обстановки та обставин події, а ОСОБА_8 взагалі не був присутнім при проведенні слідчих дій з ОСОБА_3, що є порушенням права на захист ОСОБА_3

Апелянти зазначають, що явка з повинної не відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства, а тому не може свідчити про винність ОСОБА_3

Вважають, що показання малолітнього потерпілого, покладені в обґрунтування вироку, добуті на досудовому слідстві з порушенням кримінально-процесуального законодавства, зокрема: в порушення вимог КПК України потерпілий допитувався без участі батьків або законного представника чи педагога. В подальшому потерпілий не був допитаний в судовому засіданні, з підстав, які не базуються на законі.

Вказують, що призначення законними представниками потерпілого працівників служби в справах дітей районної адміністрації і не призначення такими матері потерпілого суперечить вимогам п.10 ст.32 КПК України.

Заявляють про наявну в малолітнього потерпілого аномалію розвитку, психічний і поведінковий розлад, внаслідок органічного ураження головного мозку, яка на їх думку ставить під сумнів його показання на досудовому слідстві.

На думку апелянтів показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 підлягають виключенню з доказової бази, оскільки суд першої інстанції не надав їм належної оцінки.

Також на думку апелянтів, судом залишено поза увагою те, що протоколи слідчих дій з участю ОСОБА_3 від 08.04.2010 року сфальсифіковані, що є також порушенням права на захист засудженого.

Вважають, що у вироку суд викривив висновки медичного огляду №954 від 23.03.10 року, експертизи №1204 від 01.06.10 року та показання експерта ОСОБА_13, оскільки в них на їх думку йдеться про невинність ОСОБА_3

В доповненнях до апеляції захисники вважають, що кримінальна справа розглянута незаконним складом суду, оскільки до початку розгляду справи по суті суддю Павлову Ж.П. замінили іншою суддею - Агеєвою Л.І., так як в матеріалах справи не міститься розпорядження голови суду про оформлення судової колегії.

Крім того, при розгляді справи судом першої інстанції зауважень на протокол судового засідання, в складі суддів Алєксєєва О.П. та Притуляк І.О. 04.08.2011 року, остання офіційно знаходилася у відпустці, а тому вона не мала права розглядати зауваження на протокол судового засідання.

Суд не взяв до уваги доводи ОСОБА_14 (дружини засудженого) та ОСОБА_3, що в березні 2009 року він вдома не знаходився, так як працював зварювальником на підприємстві.

А також не взяв до уваги показання родичів засудженого та критично до них віднісся (ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17), що потерпілий оговорив батька в зв'язку із своїм малолітнім віком та схильності до фантазуванню, а також в зв'язку з тим, що батько не приділяє йому уваги.

Вищевказані доводи апелянтів вказують на те, що вирок суду незаконний, винесений незаконним складом суду та на цих підставах підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які підтримали подану апеляцію, думку прокурора та законного представника потерпілого, які вважали вирок законним і обґрунтованим та просили залишити його без зміни, провівши часткове апеляційне судове слідство, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину за встановлених судом обставин відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Так, дослідженими судом 1 інстанції та в апеляційній інстанції показанями потерпілого ОСОБА_6, встановлено, що коли він з батьком ОСОБА_3 знаходився вдома, то в комп'ютері побачив фільм. На його питання, що це за фільм, батько відповів, що фільм про те, як люди займаються сексом. Після чого батько вступив з ним в статевий зв'язок. Йому було боляче, він виривався та плакав. Потім батько вступив з ним в статевий зв'язок ще раз. Батько попередив його, щоб він нікому не розповідав про це. Про дії батька він повідомив матері, але вона йому не повірила. Через деякий час він розповів про те, що сталося, в дитячому садку, коли вихователь запитувала дітей з групи, що вони роблять вдома. (т.1 а.с.11-12).

Є безпідставними доводи апелянтів про те, що показання малолітнього потерпілого здобуті під час досудового слідства з порушенням норм кримінально-процесуального закону і тому є недопустими.

Виходячи із змісту ст.168 КПК України допит особи до 14 років проводиться в присутності педагога, а при необхідності лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього.

Як убачається із протоколу допиту, малолітній ОСОБА_6 у відповідності із вимогами закону допитаний в присутності вихователя дитячого садка ОСОБА_9 та психолога школи- інтерната ОСОБА_20

Не ґрунтуються на матеріалах справи й твердження апелянтів про те, що у малолітнього потерпілого були відібрані пояснення без участі педагога.

Як убачається із пояснень ОСОБА_6, він надав пояснення в присутності педагога - вихователя дитячого садка ОСОБА_21 (т.1 а.с.5)

Колегія суддів погодилася із висновком суду 1 інстанції про недоцільність допиту потерпілого ОСОБА_6 у судовому засіданні з метою уникнення психологічної травми потерпілого.

Допитаний з цього приводу в апеляційній інстанції експерт ОСОБА_22 вважає, що допит ОСОБА_6 є психотравмуючою ситуацією і може відобразитися на психічному стані дитини.

Погодилася з цим і законний представник потерпілого ОСОБА_23, яка показала, що з боку родичів потерпілого може здійснюватися на нього тиск з приводу даних ним показань.

Не є порушенням норм кримінально-процесуального закону і призначення законними представниками малолітнього потерпілого працівників служби в справах дітей районної адміністрації ОСОБА_24 і ОСОБА_23

Як видно з матеріалів справи, саме в зв'язку з позицією близьких родичів потерпілого малолітнього, яка суперечить захисту його інтересів, до участі у справі були залучені вищевказані особи.

Допитана в апеляційному суді законний представник потерпілого ОСОБА_2 пояснила, що близькі родичі малолітнього ОСОБА_6 заперечували факт зґвалтування дитини батьком. Вони тиснули на дитину, щоб він спростував свої пояснення, які вона вважає правдивими. Крім того, доповнила, що в суді першої інстанції матір ОСОБА_6 залишила його одного та пішла додому. При цьому заявила, що по вині служби у справах дітей її фактично позбавили кормильця в сім'ї.

Допитана в суді першої інстанції в якості свідка мати потерпілого - ОСОБА_14 показала, що її син схильний до фантазування і він сказав неправду вихователям дитячого садка про те, що батько його зґвалтував. Вважає, що ОСОБА_3 не міг зґвалтувати сина, так як весь час знаходився на роботі.

Є неспроможними твердження ОСОБА_14 про те, що її чоловік ОСОБА_3 в березні 2009 року не знаходився вдома, так як працював зварювальником на підприємстві.

Будучи допитаним в апеляційній інстанції ОСОБА_3 показав, що в березні 2009 року він шукав роботу і були дні, коли він знаходився вдома.

Допитані в якості свідків бабусі потерпілого - ОСОБА_17 та ОСОБА_15 теж вважають свого онука ОСОБА_6 схильним до фантазування. Стверджують, що він міг оговорити свого батька.

Суд вірно віднісся критично до показань вказаних свідків, оскільки вони суперечать показанням потерпілого, які в свою чергу знайшли підтвердження у досліджених судом доказах.

Так, свідок ОСОБА_12 показала суду, що працює в дитячому садку медсестрою. Коли діти здавали аналізи на яйце глист ОСОБА_6 кричав та плакав. На її питання, чому він плаче, то ОСОБА_6 відповів, що буде боляче, як вдома.

Із показань допитаних в якості свідків працівників дитячого садка ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 видно, що ОСОБА_6 розповів їм про те, що після того як батько подивився фільм про секс, він клав його на диван та насилував, в результаті чого йому було боляче. Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11 також добавили, що ОСОБА_6 останнім часом був агресивним по відношенню до других дітей та проявляв підвищений інтерес до статевих органів.

Вказані свідки сприйняли розповідь ОСОБА_6 про згвалтування його батьком, як правдиву інформацію, у зв'язку з чим психолог дитячого садка ОСОБА_11 повідомила про це завідуючу дитячого садку ОСОБА_28

Допитана в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_28 показала, що отримавши інформацію про зґвалтування вихованця дитячого садку ОСОБА_6 рідним батьком, вона 18.03.2010 року звернулася з заявою до служби у справах дітей та міліції (т.2 а.с.91-92).

Законний представник потерпілого ОСОБА_2 підтвердила факт надходження від адміністрації дитячого садка повідомлення про фізичне насилля ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина та передали цю інформацію до служби облдержадміністрації, а пізніше до райвідділу міліції.

Є безпідставними твердження апелянтів про неналежну оцінку судом показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Суд вірно взяв до уваги показання вказаних свідків і визнав їх достовірними, оскільки вони узгоджуються, як між собою, так і з іншими доказами по справі.

Із досліджених судом показань свідка ОСОБА_29 на досудовому слідстві убачається, що його онук ОСОБА_6 розповів в дитячому садку про те, що його ґвалтував батько. На його питання з цього приводу онук підтвердив, що батько його ґвалтував та показав в яких позах (т.1 а.с.90-91).

Будучи допитаним в апеляційній інстанції, свідок ОСОБА_29 не підтримав надані ним показання під час досудового слідства і вважає, що онук оговорив свого батька ОСОБА_3

Переконливих причин зміни показань свідок ОСОБА_29 не навів і тому колегія суддів бере до уваги його показання, які він давав під час досудового слідства, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі.

Також позбавлені підстав доводи апелянтів щодо визнання показань потерпілого недостовірними через наявну у нього аномалію розвитку, психічного і поведінкового розладу внаслідок органічного ураження головного мозку, оскільки це спростовується висновком комплексної судової психолого - психіатричної експертизи №375, згідно якого потерпілий ОСОБА_6 хронічним психічним захворюванням, малоумством або тимчасовим хворобливим станом не страждав і не страждає, відхилень у психічному розвитку не має. В психічній діяльності ОСОБА_6 не виявляється таких психічних особливостей , які істотно вплинули на характер його показань в кримінальній справі, в тому числі й підвищеної схильності до фантазування , відхилень в усвідомлюванні і розумінні певних явищ, підвищеної навіюваності (т.1 а.с.164-172).

Вказані висновки підтвердив експерт ОСОБА_22 та показав, що ОСОБА_6 розповідав те, що було насправді. Це не було схоже на фантазію. Він розповідав одне й те ж саме і комісії, і йому, і психологу. Більшу частину дослідження складала робота психолога, він мав перевірити дитину тільки на наявність психічних розладів. Таких розладів у дитини не виявлено. Він був здоровий, на обліку не стояв. У дитини помітив порушення поведінки - гіпердинамію, емоційну нестійкість, що притаманне багатьом дітям. Експерт-психолог також не виявила у дитини ознак фантазування при обстеженні. Дитина інтелектуально розвинена, пам'ять у нього хороша.

Згідно цієї ж експертизи, з висновків експерта - психолога ОСОБА_30, які були досліджені судом 1 інстанції та в апеляційній інстанції убачається, що психічний та фізичний розвиток дитини відповідає його віку, будь-яких відхилень в психічній діяльності та нестандартних здібностей, які б могли перешкоджати давати адекватні показання не виявлено.

Таким чином, експерти підтвердили, що за своїм психічним та психологічним станом малолітній потерпілий ОСОБА_6 міг та може правильно сприймати обставини, які мають значення по справі та давати по ним правильні показання.

Достовірність показань потерпілого ОСОБА_6 підтверджується і тим, що вони узгоджуються з показанями засудженого ОСОБА_3, які той давав під час досудового слідства.

Так, засуджений ОСОБА_3 на досудовому слідстві пояснював, що на початку березня 2009 року він знаходився вдома разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_6. Десь об 11 годині він почав дивитися порнографічний фільм, син також його дивився. В подальшому він сів на диван, гукнув сина та вступив з ним в статеві відносини шляхом орально-генітального контакту, а потім анально-генітального. При цьому дитина плакала, говорила, що йому боляче. В той же день приблизно о 15:30 годин він знову почав дивитися порнографічний фільм. Далі гукнув сина та знову вступив з ним в орально-генітальний, а потім анально-генітальний контакт. Син сильно плакав та виривався, тому він придержував його рукою. Потім він витер сина, вдів його і він побіг в другу кімнату. Також пояснив, що в його комп'ютері знаходилися фільми порнографічного характеру за участю дітей та декілька разів він демонстрував ці фільми сину (т.1 а.с. 6-7, 9, 25-27, 53-54, 178-181).

Ці показання ОСОБА_3 підтвердив в ході відтворення обстановки та обставин події, де в приміщенні квартири, в якій проживав з родиною, в подробицях розповів та показав на манекені характер свої сексуальних дій по відношенню до свого малолітнього сина на початку березня 2009 року (т.1 а.с. 37-46).

Будучи допитаним в суді 1 інстанції та в апеляційній інстанції, засуджений ОСОБА_3 вину в скоєнні злочину не визнав і показав, що син його оговорив. Надані ним показання на досудовому слідстві не підтвердив і пояснив, що давав зізнавальні показання внаслідок фізичного та психічного тиску з боку працівників міліції.

Але під час досудового слідства будь - яких заяв про застосування до нього незаконних методів впливу з боку працівників міліції, він не заявляв.

Не було таких заяв і в суді, куди він 25.03.2010 року і 21.05.2010 року доставлявся для вирішення подання слідчого про обрання та продовження йому строку міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Законність дій працівників Заводського районного відділу міліції перевірена помічником прокурора і за результатами перевірки винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в їх діях складу злочинів (т.2 а.с.61-62)

Скарга захисників ОСОБА_3 на вказану постанову залишена судом 1 інстанції без задоволення і з цим рішенням погодилася колегія суддів при апеляційному розгляді скарги на постанову суду (т.2 а.с.131-132).

Враховуючи наведене, суд 1 інстанції обгрунтовано взяв до уваги показання ОСОБА_3, які він давав під час досудового слідства і визнав їх достовірними, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі.

Оскільки у явці з повинною ОСОБА_6 вказав на обставини, за яких він скоїв злочин, то суд 1 інстанції обгрунтовано визнав цей документ, як доказ.

Що стосується висновку експерта №1204/594-10 від 04.06.2010 року (т.1 а.с.95) про відсутність у ОСОБА_6 будь-яких ушкоджень в області задньо-прохідного отвору, які б вказували на сексуальне насилля, то допитаний з цього приводу в суді першої інстанції судово-медичний експерт ОСОБА_13 пояснив, що при не повному вводі статевого члену ушкодження можуть і не виникнути.

У зв'язку з чим твердження апелянтів про те, що зазначений висновок експерта свідчить про недоведеність вини ОСОБА_3 у скоєному ним злочині та міг вплинути на висновок комплексної судової психолого - психіатричної експертизи №375 є безпідставними.

На думку колегії суддів по справі здобуто достатньо доказів, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.153 КК України - задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинені із застосуванням фізичного насильства та використанням безпорадного стану малолітнього потерпілого.

З огляду на наведене є безпідставними доводи апелянтів про недоведеність вини їх підзахисного ОСОБА_3 через відсутність самої події злочину.

Не вбачає колегія суддів і порушень норм кримінально-процесуального закону, які б перешкодили суду постановити законний та обгрунтований вирок, зокрема порушення права ОСОБА_3 на захист, на що вказували захисники ОСОБА_3

В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про те, що захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 допускались до участі у справі з порушенням закону.

Згідно матеріалів справи процесуальні дії з ОСОБА_3 проводилися в присутності захисників ОСОБА_7, ОСОБА_32 та ОСОБА_8 , які були допущені до участі у справі за бажанням самого засудженого (т.1 а.с.21,50,79,174).

ОСОБА_3 давав свої показання в якості підозрюваного та обвинуваченого в присутності захисника ОСОБА_7 (т.1 а.с.25-27, 53-55).

Як вбачається з протоколу допиту ОСОБА_3Я в якості обвинуваченого, він давав свої показання в присутності захисника ОСОБА_8 (т.1 а.с.178-181).

У зазначених протоколах ОСОБА_3 не заперечував проти участі цих захисників.

Є безпідставними і твердження апелянтів про те, що захисник ОСОБА_7 фактично не брав участі при відтворенні обстановки та обставин події, а ОСОБА_8 взагалі не був присутнім при проведенні слідчих дій з ОСОБА_3

Відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події (т.1 а.с.37-46) дана слідча дія проводилася за участю захисника ОСОБА_7, про що свідчить його власноручний підпис у протоколі.

Підписані і захисником ОСОБА_8 протоколи слідчих дій, в яких він приймав участь за згодою ОСОБА_3

Твердження ОСОБА_3 та апелянтів про те, що захисник ОСОБА_8 фактично не приймав участь у слідчих діях, нічим не підтверджуються і тому колегія суддів вважає їх надуманими.

Відсутні в матеріалах справи і дані про те, що на досудовому слідстві були підстави про допуск до участі у справі захисників ОСОБА_5, ОСОБА_4, а слідчий їх не допустив.

Колегія суддів не вважає порушенням норм закону допуск слідчим до участі у справі в якості захисника ОСОБА_7, який не входить до складу Миколаївської обласної колегії адвокатів, оскільки він має свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, що свідчить про наявність у нього повноважень здійснювати захист (т.1 а.с.23-24).

Позбавлені підстав і доводи апелянтів про фальсифікацію протоколів про ознайомлення з постановою про призначення психолого-психіатричної експертизи від 08.04.2010 року (т.1 а.с.69, 71) з огляду на те, що засуджений в цей день відповідно до повідомлень СІЗО м. Миколаєва на слідчі дії не викликався (т.2 а.с.30).

Допитана з цього приводу слідча ОСОБА_35 пояснила, що вона не пом'ятає, коли ознайомила ОСОБА_3 з постановою про призначення вказаної експертизи і допускає, що припустилася помилки у зазначенні дати складання протоколу.

Засуджений ОСОБА_3 показав, що він був ознайомлений з цими постановами під час ознайомлення з матеріалами справи 21.06.2010 року

З огляду на те, що ні ОСОБА_3, ні його захисником ОСОБА_8 не було заявлене клопотання про необхідність призначення експертизи у зв'язку із виниклими новими питаннями, які б вони хотіли поставити на вирішення експертів, то на думку колегії суддів права ОСОБА_3 не були порушені.

Також в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про розгляд справи незаконним складом суду.

Відповідно до вимог ст. 17 КПК України кримінальні справи про злочини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі більш ніж 10 років розглядаються колегіально в складі трьох суддів, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд.

Як слідує з матеріалів справи засуджений ОСОБА_3 заявив таке клопотання в суді першої інстанції (т.2 а.с.46).

Згідно протоколу судового засідання відводу складу суду ОСОБА_3 та його захисниками не заявлялося і цим же складом суду за результатами розгляду справи був постановлений вирок.

Це зафіксовано і технічними засобами звукозапису.

Тому є надуманими доводи апелянтів, що була заміна складу суду.

Що стосується розгляду судом зауважень на протокол судового засідання, то у відповідності із вимогами 88-1 КПК України зауваження були розглянуті більшістю складу суду.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував вчинення ним особливо тяжкого злочину, а також дані про особу засудженого, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі на визначений судом строк є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З огляду на наведене, апеляція захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є необґрунтованою і такою, яка не підлягає задоволенню, а вирок суду є законним, обґрунтованим, який слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 червня 2011 року відносно ОСОБА_3 - без зміни.

Головуюча:

Судді: