ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.08.2008 Справа № 39/600-07(16/81-07(25/84)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Мороз В.Ф., Стрелець Т.Г.
при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.
з участю представника позивача Герасимова Л.О.
розглянувши апеляційну скаргу організації орендарів орендного підприємства “Завод “Луч” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007р. по справі
за позовом Організації орендарів орендного підприємства “Завод “Луч”, м. Павлоград Дніпропетровської області
до відповідача-1 Колективного підприємства “Луч”, м. Павлоград
відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум”,
з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів - Західно-Донбаська об’єднана податкова
про визнання договору недійсним
В С Т А Н О В И В :
2.03.2004р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов організації орендарів орендного підприємства “Завод “Луч” (далі Організація орендарів) про визнання недійсним укладеного 18.04.2001р. між відповідачами договору купівлі-продажу. Свої вимоги позивач мотивував тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна не відповідає вимогам закону, оскільки продане відповідачем-1 майно належало на праві власності позивачу.
Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював та уточнював позовні вимоги (т1 а.с.84-86, т2 а.с.115-117).
Справа неодноразово розглядалась господарськими судами різних рівнів (т1 а.с.167-168, т2 а.с.73-74, 101-104, т3 а.с.34-36, 59-60, 88-90).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007р. (судді Ліпинський О.В., Манько Г.В., Рудь І.А.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням Організація орендарів звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення та задовольнити позов. При цьому апелянт послались на те, що висновок суду про те, що позивачем обрано не передбачений законом спосіб захисту своїх інтересів є помилковим.
Відповідачі та третя особа відзивів на апеляційну скаргу не надали.
Представники ТОВ “Міленіум” та Західно-Донбаської об’єднаної податкової інспекції в судове засідання призначене для розгляду апеляційної скарги не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з тим, що представник Організації орендарів зайнятий в іншому судовому процесу. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, а апелянт на посилається на необхідність залучення до матеріалів справи додаткових доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін та третьої особи, яких було належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача-1, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено матеріали справи, правильно встановлено фактичні обставини, яким дана належна правова оцінка, а висновки суду ґрунтуються на залучених до справи доказах та відповідають приписам закону. При цьому колегія суддів враховує таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості укладеного 17.04.2001р. між КП “Луч” та ТОВ “Міленіум”. З тексту договору (т1 а.с.30) слідує, що цей договір є відплатним та що Організація орендарів не була стороною договору. При цьому позивач вважає, що на час укладення спірної угоди власником нерухомого майна була Організація орендарів а не КП “Луч”, тобто відповідач-1 не мав права здійснювати відчуження нерухомого майна.
Судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що як на час укладення спірного договору, так і на час розгляду справи в суді, чинне законодавство (статті 145 ЦК Української РСР та ст.388 ЦК України, відповідно), передбачало лише один спосіб захисту інтересів власника, який вважав, що його майно було за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, а саме –витребування майна.
Пунктом 2.73 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. N04-5/120 роз’яснено, що господарським судам слід мати на увазі, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною. Захист прав такої особи можливий шляхом подання віндикаційного позову.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх інтересів унеможливлює задоволення позову.
Крім того, колегія суддів враховує наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем є Організація орендарів, створена у 1993р. Діяльність позивача регламентується Положенням про організацію орендарів (т1 а.с.14-20) відповідно до розділу VII якого діяльність Організації орендарів припиняється у випадку викупу орендного підприємства колективом. Позивачем надано суду докази того, що 3.07.1996р. було укладено договір з Фондом держмайна України про викуп Організацією орендарів цілісного майнового комплексу Заводу “Луч” (т1 а.с.23-26). На цій підставі рішенням членів організації орендарів від 11.12.1997р. Організацію орендарів реорганізовано у КП “Луч” та затверджено Статут колективного підприємства у якому зазначено, що до останнього перейшло у власність все майно приватизованого Заводу “Луч” (т1 а.с.56-60,70,71). У відповідності до ч7 34 Закону України “Про підприємства в Україні” (що діяв на час реорганізації позивача) при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. Вказані факти не заперечує і сам позивач, який у текстах позовної заяви та доповнень до неї зазначає, що у 1997р. відбулась реорганізація Організації орендарів у КП “Луч”.
Крім того, відповідно до ст.3 Декрету КМУ від 15.12.1992р. №9-92 “Про додаткове регулювання орендних відносин” організація орендарів для цілей викупу орендованого державного майна має права й обов'язки товариства покупців. Статтею 7 Порядку створення та реєстрації товариства покупців у процесі приватизації (затв. наказом Фонду Держмайна №370 від 8.09.1992р.) передбачено, що товариство покупців припиняє свою діяльність після досягнення поставленої при його створенні мети або з підстав, передбачених чинним законодавством, а рішення про ліквідацію товариства покупців у 3-денний строк подається до органу приватизації, який зареєстрував товариство.
Таким чином, у відповідності до Положення про організацію орендарів та вищенаведених нормативних актів, що діяли на час закінчення приватизації Заводу “Луч”, діяльність Організації орендарів повинна була припинитися у 1996р.
Натомість позивач, уникаючи виконання покладеного на нього законом обов’язку припинити свою діяльність, тобто зловживаючи своїми правами, на протязі тривалого часу шляхом звернення до судових органів втручається в господарську діяльність КП “Луч” створеного внаслідок реорганізації Організації орендарів. Вказане, у відповідності до ч3 ст.13, ч3 ст.16 ЦК України є додатковою підставою для відмови в задоволенні позову.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави, передбачені ст.104 ГПК України для скасування чи зміни рішення суду.
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу організації орендарів орендного підприємства “Завод “Луч” залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007р. без змін.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.Г. Стрелець
Постанову оформлено у відповідності до вимог ст.84 ГПК України 18.08.2008р.