Справа № 22ц/1290/5078/12
Провадження № 22ц/1290/5078/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого- судді Околота Г.М.
суддів- Гаврилюка В.К., Коротенка Є.В.
при секретарі - Хоменко О.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 15 серпня 2012 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2011 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом , який уточнила у судовому засіданні та в обґрунтування своїх вимог вказала, що 12.11.2010 року приблизно о 15.05 годині, на перехресті вул.. Титова та Т. Шевченка у м. Луганська сталося зіткнення автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, який належить на праві власності ОСОБА_4 та автомобіля NISSAN NOTE, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 який належить її на праві власності. В результаті зіткнення транспортних засобів автомобілю NISSAN NOTE було завдано технічні пошкодження. Вказана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2, який керуючи автомобілем грубо порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а саме перед зміною напрямку руху не впевнився, що це буде небезпечно для інших учасників дорожнього руху. На час скоєння ДТП цивільно-правов відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Провідна». Після ДТП вона зверталася до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування і страховиком було здійснено часткове відшкодування матеріальної шкоди у сумі 6347,79 грн. Для відновлення автомобіля вона звернулася на фірмовий СТО ТОВ «Прайм Кар» де було здійснено ремонт на суму 9366,04 грн. , яка була нею сплачена у повному обсязі. Посилаючись на вказані обставини позивач ОСОБА_3 просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у солідарному порядку завдану її матеріальну шкоду у розмірі 6703,25 грн., а також моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. та понесені нею судові витрати. ( а.с. 4-8, 122-123)
Ухвалою суду від 15.04.2011 року як співвідповідача було залучено Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Провідна» (ПрАТ СК «Провідна), у якому було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 згідно полісу №ВЕ/6178721 ( а.с. 33)
Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 15 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 6703,25 грн., судові витрати у розмірі 187,03 грн., витрати на правовому допомогу у розмірі 1000 грн., а усього стягнуто 7890,28 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено за необґрунтованістю. ( а.с. 178-179)
Не погодившись з рішенням суду відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права , просить рішення суду скасувати та ухвали нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до нього відмовити, оскільки шкоду яка була завдана позивачці повинна сплатити страхова компанія у повному обсязі.
У судовому позивач та її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_2 та представник ПрАТ СК «Провідна» у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення , тому зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_2 7890,28 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу страхова компанія відшкодувала частину матеріальної шкоди в розмірі 6347,79 , то різницю між відшкодованою шкодою та фактичними збитками повинен сплатити саме ОСОБА_2 , як особа, яка винна в ДТП.
Проте погодитися повність з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами , що 12.11.2010 року внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 підчас керування належним ОСОБА_4 автомобілем НОМЕР_1, п. 10.1. Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода , в результаті якої належний ОСОБА_3 автомобіль НОМЕР_2 , отримав механічні ушкодження.
Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 21.12.2010 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні правопорушення передбаченого ст.. 124 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 340 грн. ( а.с.10)
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2/234-10 від 22.12.2010 року розмір матеріальної шкоди, завданої володільцю автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_3 становить 11272 грн. ( а.с. 12-13)
Як убачається із матеріалів справи цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 відповідно до полісу № ВЕ /6178721 була застрахована ПрАТ СК «Провідна» , яка виплатила позивачу ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 6347,79 грн. за мінусом франшизи у сумі 1000 грн. ( а.с. 44)
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004, № 1961-IV, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Таким чином 12.11.2010 року стався страховий випадок, внаслідок якого була заподіяна шкода позивачу ОСОБА_3 і внаслідок чого настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована , а саме ОСОБА_2 ., який керував транспортним засобом - учасником ДТП.
Страховим полісом визначений розмір страхових платежів: - 50000 грн. - страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих (завжди зменшується на суму франшизи - 1000 грн.).
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_3 зверталася до ПрАТ СК «Провідна» з заявою про виплату її страхового відшкодування , яке було сплачено частково у розмірі 6347,79 грн. ( а.с. 45-47)
Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У частині 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Тобто, з огляду на суть такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого складає 50000 грн. ( а.с.44)
Заявлений ОСОБА_3 розмір майнового відшкодування у сумі 11272 грн. не перевищує встановленого ліміту страхового відшкодування.
Проте, вирішуючи спір та стягуючи з ОСОБА_2 на користь позивача 7890,28 грн. суд першої інстанції вищезазначені положення закону не врахував, та не встановив, що між ОСОБА_2 та ПрАТ СК «Провідна» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, згідно якого страховик взяв на себе обов'язок по відшкодуванню шкоди і частково сплатив її, а тому суд помилково стягнув з відповідача ОСОБА_2 повний розмір спричиненої шкоди.
Оскільки розмір заподіяних позивачу збитків становить 11 272 грн., ПрАТ СК «Провідна» відшкодувала 6347,79 грн., то на думку колегії суддів залишок невідшкодованих збитків потерпілій ОСОБА_3 складає 3924,21 грн.(за мінусом франшизи у розмірі 1000 грн.), який і підлягає стягненню з ПрАТ СК «Провідна» , бо саме вона несе майнову відповідальність за шкоду заподіяну страхувальником майну позивача.
Враховуючи умови договору страхування, ОСОБА_2 повинен сплатити потерпілій ОСОБА_3 суму франшизи, що складає 1000 грн. , оскільки страхова компанія повинна відшкодувати шкоду яка була заподіяна відповідачем ОСОБА_2 відповідно до ліміту страхового відшкодування за мінусом франшизи.
Отже, з огляду на наведене колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з страхової компанії ПрАТ СК «Провідна» страхового відшкодування у сумі 11272 грн., не є обґрунтованим та законним, з зазначених підстав, тому доводи апеляційної скарги у цій частині є обґрунтованими.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин …, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З наведених норм матеріального права випливає, що власник джерела підвищеної небезпеки є особливим суб'єктом у сфері відповідальності за завдану шкоду потерпілому.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України зобов'язання по відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 як власник автомобіля НОМЕР_1, відповідно до договору про безоплатне користування майном ( транспортним засобом) від 18.08.2008 року , передав у безоплатне користування ПП «Потенціал-Луганськ» належний йому на праві власності автомобіль.
ОСОБА_2 працював в ПП «Потенціал-Луганськ» водієм та 01.10.2010 року був звільнений на підставі ст.. 38 КЗпП України за власним бажанням. ( а.с. 170,161)
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 на відповідній правовій підставі користувався транспортним засобом, що не оспорюються сторонами та підтверджується дослідженим у судовому засіданні матеріалами адміністративної справи, був визнаний винним у скоєнні ДТП, його відповідальність була застрахована відповідно до договору страхування , колегія суддів вважає, що обов'язок по відшкодуванню шкоди не можна покладати на власника автомобіля ОСОБА_4, а тому позовні вимоги у цій частини є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки саме ОСОБА_2 повинен нести відповідальність про відшкодування шкоди, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки.
Одним із предметів заявленого позивачами позову є матеріально-правова вимога про відшкодування моральної шкоди, спричиненої пошкодженням належного йому автомобіля внаслідок ДТП, яка мала місце 12.11.2010 року
Частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищення чи пошкодженням її майна.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частиною 2 статті 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Колегія суддів вважає, що позивачем не надано жодних доказів, що її спричинена моральна шкода, а сам факт пошкодження автомобіля не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Таким чином, колегія суддів вважає що у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. необхідно відмовити.
Крім того, у матеріалах справи відсутній розрахунок понесених позивачем ОСОБА_3 витрат на правову допомогу та докази їх оплати адвокату, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», то у задоволенні позову про стягнення 5000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу слід відмовити.
Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи встановлено, що судовий збір позивачем сплачений у сумі 67,03 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. , витрати пов'язані з проведенням експертизи 600 грн.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» із справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру витрати станом на березень 2010 року ( час звернення до суду) сплачувалися в розмірі 120 грн. При подачі позовної заяви позивачем сплачено саме таку суму. Сума зазначених витрат не пов'язана із сумою задоволених позовних вимог, а тому вони підлягають відшкодуванню позивачу в повному обсязі. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи слід розподілити на відповідача ОСОБА_2 у сумі 60 грн. та з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» у сумі 60 грн.
Також підлягають стягненню на користь позивача витрати пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 600 грн., а саме по 300 грн. з кожного відповідача.
Таким чином, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення у частині позовних вимог з ухвалюванням нового рішення відповідно до задоволених вимог позивача, з відповідачів на користь позивача ОСОБА_3 необхідно стягнути понесені нею судові витрати у загальній сумі 787,03 грн. , а саме по 393,51 грн. з кожного.
Частиною 1 статті 309 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 15 серпня 2012 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 3924,21 грн. ( три тисячі дев'ятсот двадцять чотири гривні двадцять одну копійку).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 1000 ( одну тисячу) гривень.
Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат по 393 грн. 51 коп. ( триста дев'яносто три гривні п'ятдесят одна копійка) з кожного.
У задоволені інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі протягом 20 днів касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді