У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Дело № 11/0190/1924/2012 Доповідач : Опанасюк О.Д.
16.10.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого Язєва С.О.
СуддівОпанасюка О.Д., Дорошенко Т.І.
За участю прокурораМатвійчук С.Л.
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Сакського міськрайонного суду АРК від 11 липня 2012 року, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Низинне Сакського району АР Крим, громадянина України, маючого середню освіту, холостого, не працюючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
1. 24.12.2009 року Сакським міськрайонним судом АРК за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
2. 10.08.2010 року Сакським міськрайонним судом АРК за ч.1 ст.185 КК України до арешту строком 45 діб;
3. 31.05.2011 року Сакським міськрайонним судом АРК за ч.2 ст.289, ч.4 ст.70, 104 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням строком 2 роки,
засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Сакського міськрайонного суду від 31.05.2011 року, остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Колегія суддів,
В С Т А Н О В И Л А:
Як зазначено у вироку, 11.06.2011 року, близько 12:00 год. ОСОБА_6, увів в оману ОСОБА_7 про істинність злочинних намірів, діючи з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, під'їхали на мопеді під управлінням ОСОБА_7 до дачній ділянці НОМЕР_1 СОТ «Труд», розташованій по ІНФОРМАЦІЯ_2, відігнувши руками сітку-рабицю, проникли на її територію, звідки таємно викрали металеву бочку, вартістю 100 грн., яка належить ОСОБА_8, після чого з місця злочину зникли, завдавши ОСОБА_8 матеріальний збиток на суму 100 грн.
12.06.2011 року близько 12:00 годині, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, ОСОБА_6 знову ввів в оману ОСОБА_7 про істинність злочинних намірів, діючи з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, під'їхали на мопеді під управлінням ОСОБА_7 до дачній ділянці НОМЕР_1 СОТ «Труд», розташованій по ІНФОРМАЦІЯ_2, через отвір в сітці-рабіці, проникли на її територію, де ОСОБА_6 за допомогою металевого прута зламав замок на воротах, і проник в гараж, звідки таємно викрав металеву тачку, вартістю 200 грн., 2 металеві труби, вартістю 60 грн. кожна, 2 газові плити, вартістю 100 грн. кожна, металевий куточок, вартістю 200 грн., тракторний бак, вартістю 100 грн., які належать ОСОБА_8, після чого з місця злочину зникли, заподіявши ОСОБА_8 матеріальний збиток на загальну суму 820 грн.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 просить вирок скасувати, провадження у кримінальній справі відносно ОСОБА_6 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Свої доводи мотивує тим, що вирок є незаконним і необґрунтованим, у зв'язку з однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотного порушення кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
У своїй апеляції адвокат посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив фактичні обставини, не встановив фактичні правовідносини, не дав об'єктивну оцінку, зібраним у справі доказам, внаслідок чого, на думку апелянта, необґрунтовано дійшов висновку, що інкримінований ОСОБА_6 злочин мав місце, і був скоєний засудженим.
Також апелянт вказує на те, що ОСОБА_6, страждаючи психічними вадами - органічним розладом особистості поєднаними (травматичного резидорально-органічного ґенезу) та вираженими емоційно-вольовими розладами, згідно висновків амбулаторної та стаціонарної судово-психіатричної експертизи, в ході дізнання та досудового слідства, будучи позбавленим можливості здійснювати свій захист за допомогою адвоката внаслідок протиправного ухвалення слідчим постанови про прийняття відмови від захисту за допомогою адвоката підписав, не читаючи письмові пояснення та протоколи допитів у якості підозрюваного та обвинуваченого від 27.06.2011 року, в яких, на думку апелянта, слідчим була викладена інформація про самообмову ОСОБА_6
Крім того, апелянт посилається на те, що головуючий у суді першої інстанції є особою, яка підлягала відводу, однак він не взяв самовідвід, не зважаючи на те, що він, повертаючи кримінальну справу на додаткове розслідування з мотивів порушення прав підсудного на захист, вже виклав своє суб'єктивне відношення до порушених прав засудженого, однак у оскаржуваному вироку він не надав належної правової оцінки фактам порушення прав засудженого на захист, що свідчить про його упередженість і необ'єктивність при ухваленні вироку і є, на думку апелянта, підставою для скасування вироку, як за підставами порушення прав підсудного на стадії досудового слідства на захист, так і за мотивами ухвалення вироку суддею, який підлягав відводу.
Також на думку апелянта, в матеріалах кримінальної справи відсутні об'єктивні докази, що свідчать про наявність у ОСОБА_6 умислу на протиправне заволодіння майном ОСОБА_8
У своїй апеляції адвокат також вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про долучення до матеріалів кримінальної справи офіційних письмових документів, які підтверджують приналежність ОСОБА_10 і ОСОБА_11 земельних ділянок, стосовне обміну яких вони уклали усну угоду, та про допит свідків, що на думку апелянта, свідчить про неповноту і необ'єктивність суду першої інстанції під час розгляду кримінальної справи і порушення вимог ст..22 КПК України.
Крім того, апелянт вказує на те, що дії засудженого безпідставно кваліфіковані судом за ч.3 ст.185 КК України, оскільки, на думку апелянта, в матеріалах справи відсутні докази про проникнення засудженого у житло, інше приміщення чи сховище або спричинення значної шкоди потерпілому
Також, апелянт посилається на те, що матеріалами справи не доказано, що внаслідок дій ОСОБА_6 вилучено майно, вартість якого перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а, крім того, судова товарознавча експертиза у справі, ні на стадії досудового слідства, ні в провадженні справи у суді, не призначалась і не проводилась, при таких обставинах, на думку апелянта, висновок суду про те, що потерпілому спричинені матеріальні збитки на загальну суму 820 грн. об'єктивними доказами у справі не підтверджені, що виключає притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності.
Крім того, адвокат вказує на те, що при призначені покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції не врахував стан здоров'я засудженого, який переніс тяжку черепно-мозкову травму, має психічні вади, а також ту обставину, що ОСОБА_6, як єдиний годувальник утримує свою матір - ОСОБА_10, інваліда другої групи.
Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких: захисник засудженого - адвокат ОСОБА_5 підтримав свою апеляцію, прокурор заперечував проти задоволення доводів апеляції адвоката, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника засудженого - адвокат, ОСОБА_5 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що досудове і судове слідство у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України.
Винність ОСОБА_6 в скоєнні ним злочину, за який він засуджений, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду і підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених судом першої інстанції у судовому засіданні, яким суд дав належну правову оцінку.
Доводи апелянта про те, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечать встановленим у справі обставинам, дослідженим під час судового розгляду, яким суд дав належну оцінку.
Погоджуючись з висновками суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 в скоєнні ним злочину, колегія суддів виходить з наступного.
Так, засуджений ОСОБА_6 в судовому засіданні вину визнав частково в тому, що не знаючи правильної адреси потрапив на чужу дачу, де заподіяв шкоди потерпілому.
Таким показаннями засудженого ОСОБА_6 суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх неспроможними і є способом захисту з метою уникнути відповідальності, оскільки ці свідчення повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, а також іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі, і обґрунтовано поклав в основу вироку щире каяття ОСОБА_6 та його показання у ході досудового слідства, добровільно, без жодного примусу чи впливу з боку працівників міліції, скарг з боку ОСОБА_6 не надходило.
Так, винність засудженого ОСОБА_6 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_8, із яких випливає, що йому належить дача, розташована в ІНФОРМАЦІЯ_2 в садівничому кооперативі «Труд». 12.06.2011 року, в денний час, на мобільний телефон сестри подзвонив голова СОТ «Труд» - ОСОБА_12 і повідомив, що на його дачі затримали двох молодиків, які викрали метал. Приїхавши на дачу, він побачив, що паркан пошкоджений, замки у хвіртці і гаражі зламані, з сараю зняті двері. Біля дачі знаходився дільничний інспектор міліції, ОСОБА_6 і ще один хлопець. ОСОБА_6 говорив, що дача належить його дідусеві, який відправив його зібрати на своїй дачі метал, щоб продати і купити ліки. До мопеду була прикріплена його металева тачка, в ній лежали 2 труби довжиною 2,5 м, металевий куточок завдовжки 5 м, 2 газових плити, тракторний бак. Все це майно належить йому і зберігалося в гаражі на території дачі. Оглянувши територію дачі, він побачив, що пропала металева бочка ємністю 200 л. Збиток йому відшкодовано повністю.
Такі показання потерпілого ОСОБА_8 повністю узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_6, про крадіжку майна потерпілого, даних ним у своїй явці з повинною (т.1 а.с.15), написаної власноручно, при відсутності будь-яких ознак, що вказують на вплив на ОСОБА_6 з боку працівників міліції, а, крім того, про аналогічні обставини крадіжки майна потерпілого, ОСОБА_6 вказував у своїх поясненнях (т.1 а.с.16-17), в показаннях в ході його допиту у якості підозрюваного (т.1 а.с.49), де добровільно, докладно і детально розповів про обставини вчинення ним крадіжки майна потерпілого ОСОБА_8 Дані показання ОСОБА_6 давав без психічного і фізичного впливу з боку працівників міліції, скарг з боку ОСОБА_6 не надходило.
Об'єктивність таких показань засудженого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_8 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, яки вказали аналогічні обставини скоєння ОСОБА_6 крадіжки майна потерпілого ОСОБА_8, а також свідок ОСОБА_7 ще вказав, що свідчення він і ОСОБА_6 давали добровільно без надання психологічного та фізичного впливу.
Доводи адвоката про те, що на досудовому слідстві порушено право ОСОБА_6 на захист у зв'язку з його станом здоров'я, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, дане питання було вже предметом розгляду, як судом першої інстанції, так і апеляційною інстанцією.
Так, згідно матеріалам справи 02.04.2012 року постановою Сакського міськрайонного суду АРК кримінальна справа відносно ОСОБА_6 з цього приводу була направлена прокурору для організації додаткового розслідування, яка ухвалою Апеляційного суду АРК від 29.05.2012 року була скасована.
Крім того, як впливає із неодноразово проведеної судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_6 не страждав и не страждає психічним захворюванням або тимчасовим розладом психічної діяльності, внаслідок яких він не міг би усвідомлювати свої дії та керувати ними. У стані тимчасового розладу психічної діяльності ОСОБА_6 не перебував у момент інкримінованого йому діяння і міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Знайдене у ОСОБА_6 органічний розлад особистості і поведінки поєднаного (травматичного, резидуально-органічного) ґенезу не є психічним захворюванням.
Також не є обґрунтованими доводи адвоката про те, що суддя Білей В.П. підлягав відводу, оскільки відповідно до вимог ст.55 КПК України немає обставин, що виключають участь судді в розгляді даної справи, а, крім того, відповідно до ст.55 КПК України саме скасування постанови про направлення справи на додаткове розслідування не є підставою для його відводу або самовідводу.
Не можуть бути прийняті до уваги, як підстава для скасування вироку, і доводи адвоката про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволені його клопотання про залучення документів та допиту ряду свідків, оскільки згідно з матеріалами справи в судовому засіданні дане клопотання захисника було розглянуто судом першої інстанції в строгій відповідності з нормами КПК України та суд першої інстанції обґрунтував свою відмову в задоволенні даного клопотання відповідно до вимог закону (т.1 а.с.226).
Безпідставними є доводи захисника про те, що ОСОБА_6 переплутав земельні ділянки та вважав, що збирав металолом на ділянці, яка належить по усному правочину його матері. Суд цей довід обґрунтовано не взяв до уваги, оцінив його, як такий, що суперечить дослідженим доказам, та висунутий засудженим для того, щоб уникнути відповідальності.
Цей довід суду відповідає матеріалам справи, фактичним діям засудженого, який не тільки вкрав вказане майно на земельній ділянці, але й викрав майно шляхом злому замка та й проникнення в гараж. Крім того, потерпілий пояснив в суді, що свідок ОСОБА_10 (мати засудженого) на земельній ділянці потерпілого висунула іншу версію проникнення на земельну ділянку її сина - за ініціативою свідка ОСОБА_14 (т.1 а.с.227).
Таким чином, наведені докази у своїй сукупності складають цілісну картину скоєння ОСОБА_6 такого злочину, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в інше приміщення і сховище, при встановлених в ході судового слідства обставин.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини справи, оцінивши здобуті і досліджені в ході судового засідання докази в їх сукупності, які не викликають сумніву в їх об'єктивності і достовірності і є достатніми, у зв'язку з чим обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_6 у скоєнні ним злочину, за викладених у вироку обставин, правильно кваліфікувавши його дії за ч.3 ст.185 КК України.
Таким чином, підстав для скасування вироку і закриття провадження у справі, колегія суддів не знаходить.
При призначенні покарання судом першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України належним чином враховані ступінь і характер суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_6 злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Крім того, суд першої інстанції прийняв до уваги дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується задовільно, раніше неодноразово судимий, в період іспитового строку скоїв новий злочин.
Згідно акту № 1311 амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6 яким-небудь психічним захворюванням (тяжким психічним розладом) не страждає. У ОСОБА_6 виявляються органічні розлади особистості та поведінки поєднаного (травматичного, резидуально-органічного) ґенезу, які не перешкоджали йому в момент інкримінованого йому діяння усвідомлювати свої дії та керувати ними. У стані тимчасового розладу психічної діяльності ОСОБА_6 не перебував у момент інкримінованого йому діяння і міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У момент інкримінованого йому діяння не перебував у стані фізіологічного афекту (т.1 а.с.132-134).
Доводи адвоката про те, що суд при призначенні ОСОБА_6 покарання не врахував знаходження на його утриманні матері - інваліда 2 групи, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які відомості, які свідчать про перебування матері засудженого на його утриманні, що також не підтверджено документально і в ході апеляційного розгляду справи.
В якості обставин, що пом'якшують засудженому покарання, суд першої інстанції врахував добровільне відшкодування збитків.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6, у відповідності зі ст.67 КК України, судом першої інстанції не встановлено.
З урахуванням усього викладеного, беручи до уваги обставини вчинення злочину, дані про особу засудженого, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення засудженому покарання у вигляді позбавлення волі, призначивши дане покарання ближче до мінімальної межі санкції статті, за якою він визнаний винним, а при призначенні покарання за сукупністю вироків, застосувати принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, та й колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
У зв'язку з чим, на переконання колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого, а також для попередження вчиненню ним нових злочинів, та відповідає вимогам ст.65 КК України.
З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не виявлено, вирок суду підлягає залишенню без зміни, а апеляція без задоволення.
Керуючись ст.ст.362, 365-366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Вирок Сакського міськрайонного суду АРК від 11 липня 2012 року відносно ОСОБА_6 - залишити без зміни.
С У Д Д І:
Язєв С.О. Опанасюк О.Д. Дорошенко Т.І.