У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Дело № 11/0190/1889/2012 Доповідач : Опанасюк О.Д.
16.10.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:
ГоловуючогоЯзєва С.О.,
СуддівОпанасюка О.Д., Дорошенко Т.І.,
За участю прокурораМатвійчук С.Л.,
захисника засудженої засудженої потерпілого адвоката ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду АРК кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_7 на вирок Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 серпня 2012 р., яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Сімферополя, громадянку України, середньої освіти, раніше не судиму, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1,
засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до штрафу 8500 грн., без позбавлення права керуванням транспортними засобами; за ч.3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 (трьох) років обмеження волі без конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суровим, остаточне призначено покарання 3 (три) роки обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами та без конфіскації майна.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь фінансового управління Сімферопольської районної державної адміністрації 3130 (три тисячі сто тридцять) грн. 16 коп. на відшкодування витрат за лікування потерпілої ОСОБА_8.
Позов потерпілого ОСОБА_7 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 144742 (сто сорок чотири тисячі сімсот сорок дві) грн. та на відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) грн., а всього 146742 (сто сорок шість тисяч сімсот сорок дві) грн.
Вирішено питання відносно речових доказів та судових витрат.
Колегія суддів,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що вона 29 жовтня 2011 року, близько 22-00 години, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом з метою прокотитися, скориставшись тим, що ОСОБА_7 спав, заволоділа ключами від автомобілю «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7. Далі, спустившись до двору, відкрила вищевказаний автомобіль брелоком сигналізації, ключем запустила двигун та на вищезазначеному автомобілі зникла з місця злочину, після чого скоїла дорожньо-транспортну пригоду, в наслідок якої автомобіль «Ford Focus» був пошкоджений, тим самим потерпілому ОСОБА_7 була спричинена матеріальна шкода на суму 154742 грн.
Також, ОСОБА_6 29 жовтня 2011 року, близько 22 години 30 хвилин, керуючи автомобілем «Ford Focus» номерний знак НОМЕР_1, не маючи водійського посвідчення, рухаючись на 1 км + 990 м автодороги «Сімферополь - Миколаївка -Чистеньке» з боку с. Чистеньке у напрямку с. Новозбур'євка Сімферопольського району зі швидкістю близько 110 км/год., не справилася з керуванням, внаслідок чого виїхала на ліву обочину за напрямком свого руху, де допустила зіткнення з бетонним виноградним стовпчиком, після чого автомобіль попав у кювет і перекинувся. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля ««Ford Focus», номерний знак НОМЕР_1. ОСОБА_9 згідно з висновком судово-медичної експертизи №2729 від 22.11.2011 р. були спричиненні тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків явилося невідповідність дій водія автомобілю «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_6 вимогам п.п.1.5, 2.3 «б», 12.1, 12.6 «г» Правил дорожнього руху. Технічна можливість запобіганню зіткнення для водія ОСОБА_6 полягала у виконанні вимог п.1.5. п.2.3 «б», п.12.1, п.12.6 «ґ» Правил дорожнього руху.
В апеляції засуджена ОСОБА_6, не оспорюючи правильність кваліфікації дій за ч.1 ст. 286 КК України, ставить питання про зміну вироку суду в частини призначеного покарання. Мотивує свої вимоги тим, що потерпілий ОСОБА_7 її близький знайомий, який надав згоду на користування його автомобілем. Просить пом'якшити призначене покарання, зазначивши, що відшкодувала затрати на лікування потерпілій ОСОБА_8, та відшкодовує щомісячно по 2000 грн. потерпілому ОСОБА_7, також ОСОБА_6 посилається на її тяжке матеріальне становище.
В апеляції потерпілий ОСОБА_7, не оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_6, просить вирок змінити та призначити ОСОБА_6 більш суворе покарання, а також стягнути з неї матеріальну шкоду - 154.742 грн. та моральну шкоду - 50.000 грн.
Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_6, яка підтримала апеляційні вимоги, потерпілого ОСОБА_7, який відмовився від апеляційних вимог в частині посилення покарання ОСОБА_6, просив пом'якшити їй покарання із застосуванням ст.75 КК України, підтримав вимоги в частині збільшення суми моральної шкоди, прокурора, який просив залишити вирок суду без зміни, провівши судові дебати, заслухавши засуджену, яка в останньому слові просила пом'якшити їй покарання, вивчивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої підлягає задоволенню, апеляція потерпілого частковому задоволенню, а вирок суду зміні в частині призначеного покарання за наступних підстав.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 ґрунтуються на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених в судовому засіданні та яким суд дав належну оцінку.
Так у судовому засіданні засуджена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину злочинів визнала у повному обсязі, не погодившись із сумою матеріальної шкоди, пояснила, що ключі від автомобілю її дала ОСОБА_8. Потерпілий ОСОБА_7, який вжив алкогольні напої та спав, дозволу на керування транспортним засобом не давав.
Потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що він ніколи не дозволяв ОСОБА_6 керувати автомобілем, автомобіль та ключі від нього він не передавав, підстав для того, щоб вона вважала за можливе самостійне взяти автомобіль, не було.
Той факт, що автомобіль «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_1, був вилучений у потерпілого без його відома та всупереч його волі, підтверджується і заявою потерпілого до міліції про незаконне заволодіння транспортним засобом від 30.10.2011 р. (а.с. 29-30).
Крім того, винність засудженої ОСОБА_6 підтверджуються поясненнями потерпілої ОСОБА_8, яка пояснила в суді, що вона передала ключі ОСОБА_6, піднявши з полу біля дивану, оскільки вважала що та була дівчиною ОСОБА_11 і він довіряв їй свій автомобіль, ОСОБА_6 взяла ключі, відкрила автомобіль брелоком від сигналізації, сіла за кермо автомобілю, а вона та ОСОБА_12 сіли на пасажирські сидіння і поїхали в с. Новозбур'євку. Під час поїздки ОСОБА_6 не справилась з керуванням, в наслідок чого виїхала на ліву обочину за напрямком свого руху, де допустила зіткнення з бетонним виноградним стовпчиком, після чого автомобіль попав в кювет і перекинувся, в наслідок події пасажиру ОСОБА_8 були спричиненні тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В ході дослідження матеріалів справи колегією суддів не було виявлено порушень кримінально - процесуального закону в збиранні доказів по справі, також не встановлено обставин які б ставили під сумнів їх достовірність. Докази, які є в матеріалах справи, відповідають вимогам закону, є достовірними та допустимими.
Суд, згідно зібраних доказів, дав належну кваліфікацію діям ОСОБА_6 за ч.3 ст. 289 КК України - як незаконне заволодіння нею транспортного засобу, що завдало великої матеріальної шкоди; за ч. 1 ст. 286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Підстав для скасування вироку суду по справі не має.
Покарання ОСОБА_6 судом першої інстанції призначено із застосуванням ст.69 КК України з урахуванням ступеня тяжкості скоєного, обставин, які пом'якшують покарання, при відсутності обставин, які обтяжують покарання.
Однак, на думку колегії суддів, висновок суду про необхідність реального відбуття покарання не відповідає даним про особу засудженої.
Приймаючи до уваги позицію потерпілого ОСОБА_7, який доповнив апеляційні вимоги проханням про звільнення засудженої від відбування покаранням з випробуванням, наявність обставин, які пом'якшують покарання - повне визнання вини, щире каяття, повне відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_8 та часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7, відсутності обставин, які обтяжують покарання, дані про особу засудженої, яка характеризується позитивно, працевлаштована (а.с.12-13 т.2), раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, її молодий вік, а також прохання потерпілої ОСОБА_8 про пом'якшення покарання ОСОБА_6 (а.с. 34 т.2), колегія суддів вважає, що відповідно до ст.75 КК України, засуджену слід звільнити від призначеного покарання з випробуванням, оскільки саме таке покарання, на думку колегії суддів, буде відповідати його меті, сприяти виправленню ОСОБА_6 та запобіганню вчиненню нових злочинів, у зв'язку з чим вирок суду в цій частині підлягає зміні.
Приймаючи рішення за цивільним позовом ОСОБА_7 про відшкодування йому матеріальної шкоди - 154.742 грн. та моральної шкоди - 50.000 грн., суд першої інстанції правильно врахував часткове відшкодування засудженою ОСОБА_6 матеріальної шкоді на суму 10.000, та прийшов до висновку про відшкодування потерпілому ОСОБА_7 моральної шкоди в розмірі 2000 гривень, що з урахуванням усіх добутих по справі доказів відповідає принципам розумності, справедливості та є достатньою компенсацією спричинених потерпілому внаслідок вчиненого злочину моральних хвилювань, тому апеляційні вимоги ОСОБА_7 про збільшення суми в цій частині задоволенню не підлягають, як не обґрунтовані.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляції засудженої, часткового задоволення апеляції потерпілого та про зміну вироку суду в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст.365-366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженої ОСОБА_6 задовольнити, апеляцію потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 серпня 2012 року у відношенні ОСОБА_6 в частині призначеного покарання - змінити.
На підставі ст.75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_6 від призначеного за ч.1 ст.286, ч.3 ст.289 КК України покарання у виді 3 років обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 в період іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Судді:
Опанасюк О.Д. Язєв С.О. Дорошенко Т.І.