У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Дело № 11/0190/1831/2012 Доповідач : Опанасюк О.Д.
02.10.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:
ГоловуючогоЯзєва С.О.,
Суддів Опанасюка О.Д., Дорошенко Т.І.,
За участю прокурораМатвійчук С.Л.,
захисника засуджених адвоката ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 серпня 2012 року, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Сімферополя, громадянин України, не працюючий, зареєстрований і проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, судимий Центральним районним судом м. Сімферополя за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі,
засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна;
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Сімферополя, громадянин України, інвалід другої групи, зареєстрований і проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:
- 27.11.1996 року Верховним судом Автономної Республіки Крим за ст. 94 КК України на 9 років 6 місяців позбавлення волі;
- 05.11.2004 року Центральним районним судом м. Сімферополя за ст. 391 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
- 19.09.2007 року Центральним районним судом м. Сімферополя за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
- 11.01.2010 року Центральним районним судом м. Сімферополя за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, звільнений 26.11.2011 року після відбуття строку покарання,
засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна.
Стягнуто з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ОСОБА_8 14 079 грн. в солідарному порядку на користь на відшкодування шкоди.
Стягнуті з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в доход держави судові витрати за проведення експертиз по 352,8 грн. з кожного.
Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком суду ОСОБА_6 і ОСОБА_7 визнані винними та засуджені за те, що 3 квітня 2012 року близько 20 годині 30 хвилин вони, будучи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою на напад з метою заволодіння чужим майном, діючи разом і узгоджено, підійшли до воріт АДРЕСА_3. ОСОБА_6 переліз через огорожу та відчинив калитку, через яку проникнув ОСОБА_7 Побачивши на порозі будинку ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в будинку зв'язали руки потерпілій скотчем, який завчасно приготовили та принесли з собою, не давши їй можливість чинити опір. Після цього застосували до потерпілої насильство, небезпечне для життя та здоров'я, яке виразилось в демонстрації ножа та погрози його застосування в разі невиконання вимог віддати майно. Прийнявши дану погрозу як реальну, ОСОБА_8 не чинила опір, внаслідок чого ОСОБА_6 і ОСОБА_7 заволоділи належними їй коштами в сумі 1500 грн., монітором, золотими та срібними виробами, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду загальною вартістю 14 079 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_7 просить вирок суду щодо нього змінити та пом'якшити стягнення, призначивши більш м'яке покарання, ніж передбачено ч. 3 ст. 187 КК України. Свої доводи мотивує тим, суд не врахував те, що між ним і ОСОБА_6 була змова на таємне викрадення чужого майна, а потерпілу ОСОБА_8 зв'язали знайденим в її будинку скотчем через те, що вона активно здійснювала опір. Крім того, просить врахувати його стан здоров'я, намір відшкодувати заподіяну шкоду, а також те, що під час вчинення злочину він не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
В апеляції засуджений ОСОБА_6, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації його дій, просить вирок в части призначеного йому покарання змінити та пом'якшити покарання до 7 років позбавлення волі. Свої доводи мотивує тим, що суд повною мірою не врахував пом'якшуючи покарання обставини, а також склад його сім'ї, неможливість швидко відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду потерпілій через тяжке матеріальне становище та намір повністю виплатити заявлений цивільний позов.
Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, заслухавши засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які підтримали свої апеляції, захисника ОСОБА_5, яка просила перекваліфікувати дії ОСОБА_7 на ч.3 ст.186 КК України, за відсутністю умислу у засудженого на вчинення розбою, та знизити її підзахисному міру покарання, заслухавши засуджених, які в останньому слові просили пом'якшити призначене їм покарання, з'ясувавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню, а вирок суду зміні не підлягають за наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про винність засуджених у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ґрунтується на сукупності доказів, які досліджені в судовому засіданні та яким надана належна юридична оцінка у вироку.
Викладені в апеляції засудженого ОСОБА_7 доводи щодо наявності змови на таємне викрадення майна, а не розбійного нападу та вчинення злочину не в стані алкогольного сп'яніння були предметом перевірки в суді першої інстанції і не знайшли свого підтвердження.
Так, із пояснень потерпілої ОСОБА_8 в судовому засіданні вбачається, що 3 квітня 2012 року близько о 20 годині 30 хвилин вона, почувши скрип на дворі АДРЕСА_3, вийшла і побачила відкритою калитку. Одразу на неї накинулись два невідомих чоловіка з капюшонами на головах і потягли її до будинку, де повалили на ліжко, при цьому ОСОБА_7 скотчем намагався зв'язати їй руки та заклеїти рота. Оскільки вона чинила опір, ОСОБА_6 на кухні взяв ніж і став їм погрожувати, а також продовжував її тримати. Тоді вона запропонувала гроші і телефон. ОСОБА_6 заінтересувався, попросив ОСОБА_7 передати йому її сумку. Вона достала 1500 грн., які передала ОСОБА_6 Також ОСОБА_6 і ОСОБА_7 забрали монітор. Після їх уходу вона виявила пропажу золотих і срібних виробів. Також пояснила, що чула від засуджених запах алкоголю (т. 2 а.с. 33).
Відповідно до протоколів про пред'явлення особи для впізнання потерпіла ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_6 і ОСОБА_7 як осіб, що вчинили на неї розбійний напад (т. 1 а.с. 41, 88).
Підстав не довіряти поясненням потерпілої у колегії суддів, як і в суду першої інстанції, немає, оскільки вони підтверджуються іншими доказами у справі, в тому числі й явками зі зізнанням ОСОБА_6 і ОСОБА_7, в яких вони повністю визнали свою вину (т. 1 а.с. 37, 75). Крім того, засуджений ОСОБА_6 в апеляції та при апеляційному розгляді справи не оспорював факт вчинення саме розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_8
В протоколі огляду місця події зафіксовано порушення порядку речей у АДРЕСА_3 (т 1 а.с. 9 - 12).
За таких обставин суд першої інстанції, перевіривши пояснення ОСОБА_6 і ОСОБА_7 стосовно наміру вчинити крадіжку та відсутності змови на розбійний напад, обґрунтовано послався у вироку на те, що для кваліфікації дій засуджених попередній їх намір значення немає. Фактичні обставини справи свідчать про те, що вони з початку нападу на потерпілу діяли злагоджено та разом, ОСОБА_6 використав ножа та висловлював погрози щодо його застосування, а ОСОБА_7 активно допомагав ОСОБА_6 утримувати потерпілу, при цьому ОСОБА_7 виконував усі вказівки ОСОБА_6, що підтверджує їх намір саме на вчинення нападу на потерпілу з метою заволодіння її майном.
Таким чином, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, вірно кваліфікував дії засуджених за ч. 3 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала напад, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням до житла.
Суттєвих порушень, які тягнуть за собою скасування або зміну вироку, під час провадження досудового і судового слідства не допущено.
При призначенні ОСОБА_6 і ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції повною мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, негативні дані про їх особистості, як пом'якшуючу покарання обставину - явки з зізнанням, так і обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Призначене покарання обом засудженим відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Доводи апеляції ОСОБА_7 про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено ч. 3 ст. 187 КК України, в зв'язку з незадовільним станом його здоров'я не заслуговують на увагу, оскільки необхідну медичну допомогу він має можливість отримати в місцях позбавлення волі. Відповідного медичного висновку про неможливість відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі в матеріалах справи немає.
Засуджений ОСОБА_6 в апеляції просить врахувати, що з близьких родичів він має лише мати пенсійного віку, проте не зазначає, чому саме ця обставина повинна бути врахована для пом'якшення покарання. Засуджений ніде не працює, в той час як мати отримує пенсію й не може знаходитись на його утриманні.
Враховуючи вищенаведене, а також дані про особи засуджених, які свідчать про їх стійку направленість до скоєння злочинів, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляцій і зміни вироку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 365-366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляції засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 серпня 2012 року відносно ОСОБА_6 і ОСОБА_7 залишити без зміни.
Судді:
Язєв С.О. Опанасюк О.Д. Дорошенко Т.І.