КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.08.2008                                                                                           № 40/100

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Левіна Г.М., довіреність № 113/08 від 30.04.2008р.,

 від відповідача - Бірюкова О.М., довіреність б/н від 18.04.2008р.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Нафтогазбезпека” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.06.2008

 у справі № 40/100  

 за позовом                               позовом Дочірнього підприємства “Нафтогазбезпека” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

                                                      м. Київ, вул. І.Гонти, 3а,

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Любе місто спецодяг”                                                м. Київ, вул. Літня, 25,

 про                                                  визнання договору недійсним

  Суть рішення і скарги:

Дочірнє підприємство “Нафтогазбезпека” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі – ДП “Нафтогазбезпека”, Позивач, заявник) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Любе місто спецодяг” (далі – ТОВ “Любе місто спецодяг”, Відповідач), у якому просив визнати недійсним договір № 17 від 31.03.2004р. про екологічні дослідження проб грунту, з моменту його укладення, як такий, що вчинений без відповідного дозволу (ліцензії), а також з порушенням господарської компетенції.

В наступному, під час розгляду справи представник Позивача подав до суду свої письмові доповнення до позовної заяви, в яких просив визнати спірний договір недійсним з підстав, крім зазначених в позовній заяві, ще й у зв”язку із його фіктивністю, тобто вчинення такого без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим правочином.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.06.2008р. у справі № 40/100 в задоволенні позову ДП “Нафтогазбезпека” було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2008р. у справі № 40/100 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов ДП “Нафтогазбезпека” та визнати недійсним укладен

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи і які суд першої інстанції визнав встановленими, у зв”язку з чим, самі висновки суду, викладені в його рішенні, не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: п. 3 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального права (далі – ГПК України), що є підставами для скасування такого судового рішення.

Представник Відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, однак, в якому зазначив, що рішення господарського суду м. Києва від 19.06.2008р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просили залишити це рішення без змін, а подану на нього Позивачем  апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський  суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Як вказувалось вище, ДП “Нафтогазбезпека” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до ТОВ “Любе місто спецодяг” про визнання договору недійсним і рішенням господарського суду м. Києва від 19.06.2008р. у справі № 40/100 в задоволенні даного позову було відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що твердження Позивача щодо необхідності наявності у Відповідача дозволу (ліцензії) для виконання робіт за договором № 17 від 31.03.2004р. є безпідставними, оскільки залученні останнім до виконання субпідрядних робіт за цим договором підприємства, мали відповідні ліцензії. Більш того, згідно висновків суду, екологічні дослідження проб грунту та взяття проб грунту, які є предметом спірного договору, до наземних робіт не належать, а тому взагалі не підлягають ліцензуванню.

У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволені позовних вимог, з огляду на наступне.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, 31.03.2004р. між ДП “Нафтогазбезпека” та ТОВ “Любе місто спецодяг” був укладений договір № 17 про екологічне дослідження проб грунту (далі – Договір), відповідно до умов якого ДП “Нафтогазбезпека” (Замовник) доручає, а ТОВ “Любе місто спецодяг” (Виконавець) бере на себе зобов”язання по проведенню екологічного обстеження ґрунту в місцях, узгоджених між Замовником та Виконавцем (п. 1.1. Договору).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України) господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, у тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та  509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов”язків (зобов”язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В даному випадку, пунктами 2.1. - 2.6 Договору передбачалось, що вартість робіт по екологічному обстеженню грунту визначається кількістю проведених Виконавцем аналізів на об”єктах Замовника, відповідно до договірних цін. Договірні ціни на виконані роботи затверджуються представниками Замовника і Виконавця в Протоколі узгодження договірної ціни. Виконання робіт в повному об”ємі підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт, підписаних в двохсторонньому порядку. Акт приймання-передачі виконаних робіт може підписуватись як на повний об”єм робіт, так і на окремі види наданих послуг згідно Договору по взаємному погодженню Сторін. Оплата робіт по даному Договору проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Замовник проводить оплату за виконані роботи протягом 5 банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Крім того, пунктами 3.1., 3.3., 4.1. – 4.3. Договору передбачались обов”язки сторін, а саме:

- Замовник зобов”язувався надавати Виконавцю всі необхідні дані для забезпечення можливості виконання Виконавцем взятих на себе зобов”язань і провести оплату виконаних послуг згідно умов даного Договору;

- Виконавець зобов”язувався виконувати взяті на себе зобов”язання по даному Договору в повному об”ємі, а саме: організовувати проведення робіт по взяттю проб грунту для проведення екологічного обстеження в місцях, вказаних Замовником, визначати і обгрунтовувати методитку проведення екологічного обстеження, забезпечувати необхідні умови зберігання взятих проб, провести і надати Замовнику результати проведених аналізів, при необхідності отримання дозвілів (ліцензій і т.д.) на проведення яких-небудь робіт по даному Договору, самостійно і за свій рахунок отримувати вказані дозволи (ліцензії і т.д.), надавати Замовнику Акт приймання-передачі виконаних робіт для підтвердження виконання робіт і їх підписання.

Тобто, предметом договору № 17 від 31.03.2004р. є виконання Відповідачем за плату робіт по екологічному обстеженню грунту та передача їх результатів Позивачу, за невиконання зобов”язань по якому, згідно п. 5.1. Договору, Виконавець несе відповідальність.

При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за своєю правовою природою договір № 17 від 31.03.2004р. є договором підряду, у зв”язку з чим, правовідносини між сторонами регулюються умовами укладеного Договору та главою 61 ЦК України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона ( підрядник ) зобов”язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника ), замовник зобов”язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В той же час, статтею 215 ЦК України визначено підстави, за наявності яких правочин визнається недійсним.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним: правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, суд має право визнати договір недійсним виключно з підстав, зазначених у ч. 1 ст.215 ЦК України.

В даному випадку, з метою виконання прийнятих на себе зобов”язань ТОВ “Любе місто спецодяг” укладалось ряд договорів з іншими організаціями, яким було доручено проведення робіт щодо відбору проб грунту та лабораторних робіт, тобто робіт, спрямованих на досягнення результатів, визначен

Зокрема, 31.03.2004р. Відповідачем був укладений договір № 31/03-07 з ТОВ “Голдекс”, предметом якого є виконання останнім відбору проб ґрунту для лабораторного обстеження (сумарного вмісту нафтопродуктів в грунті) на об”єктах, вказаних ТОВ “Любе місто спецодяг”.

Крім того, 27.07.2004р. ТОВ “Любе місто спецодяг” уклало договір № 27/07-04 з ПДРГП “Північгеологія”, відповідно до якого виконавець взяв на себе обов”язок виконати лабораторні роботи для визначення сумарного вмісту нафтопродуктів.

Зазначені вище договори носять субпідрядний характер.

В той же час, відповідно до ст. 838 ЦК України, підрядник має право залучити до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), якщо інше не встановлено договором, залишаючись відповідальним перед замовником за результати їхньої роботи.

Як видно із спірного Договору, його умовами не передбачалось обмежень чи заборон Відповідачу залучати субпідрядників до виконання робіт.

Тобто, дії Відповідача щодо залучення субпідрядників та укладення з ними договорів, відповідають вимогам чинного законодавства і є правомірними.

Крім того, Позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилався на те, що екологічні дослідження проб ґрунту та взяття проб ґрунту (п. 4.1. Договору) належать до наземних робіт, на здійснення яких, відповідно до Наказу № 31/51 від 13.02.2001р. Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва України і Міністерства екології та природних ресурсів України “Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з пошуку (розвідки) корисних копалин”, необхідна ліцензія.

Разом з тим, ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Так, відповідно до п. 1 ст. 9 вказаного Закону підлягають ліцензуванню пошук (розвідка) корисних копалин.

Крім того, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва України і Міністерство екології та природних ресурсів України видали Наказ № 31/51 від 13.02.2001р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.03.2001р. за № 185/5376 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з пошуку (розвідки) корисних копалин”, в додатку № 1 якого визначені види господарської діяльності з пошуку (розвідки) корисних копалин, а саме: 1.Геофізичні роботи, 1.1.Наземні, 1.1.1.Сейсморозвідка, 1.1.2.Магніторозвідка, 1.1.3.Радіометрія і ядерна геофізика, 1.1.4.Гравіорозвідка, 1.1.5.Електророзвідка.

З огляду на це, судова колегія констатує, що екологічні дослідження проб ґрунту та взяття проб ґрунту (п. 4.1. Договору) не належать до наземних робіт, на здійснення яких, відповідно до вказаного вище Наказу № 31/51 від 13.02.2001р. необхідна ліцензія.

При цьому, необхідно також зазначити, що лабораторні роботи входять до складу виду господарської діяльності щодо пошуку (розвідки) корисних копалин, яка є ліцензійною діяльністю.

Однак, Північне державне регіональне геологічне підприємство “Північгеологія”, яке було залучено Відповідачем в якості субпідрядника для виконання лабораторних робіт, здійснювало вказаний вид діяльності на підставі ліцензії серії АА № 238986 зі строком дії з 19.02.2002р. до 31.12.2005р.

За таких умов, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що залученні Відповідачем до виконання субпідрядних робіт за договором № 17 від 31.03.2004 р. підприємства мали відповідні ліцензії.

Крім того, колегія суддів відхиляє, як безпідставне, твердження Позивача і про те, що оспорюваним Договір є фіктивним, тобто вчинений без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим правочином, враховуючи наступне.

Як зазначалося вище, для настання реальних правових наслідків та на виконання умов спірного Договору, ТОВ “Любе місто спецодяг” було укладено 2 субпідрядні договори з організаціями на проведення дослідження та взяття проб грунту.

При цьому, вивченням матеріалів справи встановлено, що Відповідач (Виконавець) належним чином виконував умови вказаних договорів і готовий результат здавав Позивачу (Замовнику), а останній, у свою чергу, приймав вищезазначені роботи без зауважень.

Будь-яких доказів щодо фіктивності укладеного Договору, Позивачем суду, як першої, так і апеляційної інстанцій, надано так і не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, Позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2008р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги ДП “Нафтогазбезпека” НАК “Нафтогаз України”, суд апеляційної інстанції не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Нафтогазбезпека” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2008р. у справі № 40/100 за позовом Дочірнього підприємства “Нафтогазбезпека” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Любе місто спецодяг” про визнання договору недійсним, – без змін.

2. Справу № 40/100 повернути до господарського суду міста Києва.     

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 29.08.08 (відправлено)