Справа №22ц-2943/2006 р.                                        Головуючий у 1 інстанції Володько І.С.

Категорія 01,11,13                                                 Доповідач у 2 інстанції Тракало В.В.

У ХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2006 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного

суду Київської області в складі:

головуючого - судді Тракало В.В.,

суддів Заріцької А.О., Поліщука М.А.,

при секретарі  Чабанюк Т.Г.,

розглянула  у відкритому судовому засіданні в м. Києві  матеріали цивільної справи за

апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення

Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2006 року в справі

за позовом ОСОБА_3 до   ОСОБА_4, ОСОБА_2  про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу квартири.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів -

встановила:

У грудні 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним укладеного між ними 19 січня 2005 року договору дарування належної їй квартири АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст. 229 ЦК України. Посилалася на те, що маючи похилий вік - 73 роки, перенісши інсульт, ставши інвалідом першої групи і потребуючи стороннього догляду, оскільки пересувається лише на візку, вона помилилася щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін. Мала на меті відчужити квартиру за те, що їй будуть надавати допомогу. Проте уклала договір дарування. Тому просила визнати цей договір недійсним.

В судовому засіданні позивачка доповнила позовні вимоги. Посилаючись на те, що під час розгляду справи судом відповідачка ОСОБА_1   10 січня 2006 року продала спірну квартиру своєму чоловіку ОСОБА_1,  позивачка просила визнати цей договір також недійсним з тих підстав, що його укладено без наміру створити юридичні наслідки, він є фіктивним.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2006 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав порушення судом норм матеріального права та процесуального права, зокрема статей 10, 60 ЦПК України.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов суд правильно виходив з того, що позивачка ОСОБА_3, яка 19 січня 2005 року подарувала належну їй однокімнатну квартиру відповідачці ОСОБА_1,     помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, а саме, позивачка помилилася щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін: маючи похилий вік - 73 роки, перенісши інсульт, ставши інвалідом першої групи і потребуючи стороннього догляду, оскільки пересувається лише на візку, вона бажала відчужити квартиру за те, що їй будуть надавати допомогу. Проте ніяких умов в укладеному договорі не зазначила.

Це стверджуються як поясненнями позивачки, показаннями нотаріуса, свідків, так і фактичними обставинами.

За таких обставин суд обгрунтовано на підставі ст. 229 ЦК України визнав правочин недійсним. Так як під час розгляду справи судом відповідачка продала спірну квартиру своєму чоловіку, з яким проживає однією сім'ем., то суд прийшов до правильного висновку, що вказана угода є удаваною та визнав договір купівлі-продажу квартири, укладений між відповідачами 10 січня 2006 року, недійсним.

Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення, невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, безпідставні, не грунтуються на доказах.

Посилання в скарзі на порушення судом норм матеріального права не заслуговують на увагу, оскільки заявивши позов з підстав, передбачених ст.229 та ст.230 ЦК України, позивачка в ході розгляду справи уточнила позовні вимоги і просила визнати договір дарування квартири недійсним, як укладений внаслідок помилки.

Інші доводи скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду, викладені в рішенні.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.ЗОЗ ЩІК України, колегія суддів вважає, що воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 307, 308, 315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2  відхилити, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.