УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого    Фащевської Н.Є.

суддів                     Дикун С.І., Жолудько Л.Д.

при секретарі   Гачинській М.В.

з участю        ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника ПП "Обрій", адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 грудня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до комбінату комунальних підприємств Тернопільського району, Приватного підприємства "Обрій", Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, територіальної громади Тернопільського району про визнання недійсними рішення виконкому, свідоцтва про право власності, реєстраційного напису, про витребування майна з чужого незаконного володіння , -

встановила:

ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом до Великоглибочецької сільської ради, територіальної громади Тернопільського району, комбінату комунальних підприємств Тернопільського району, ІШ "Обрій" про визнання недійсним рішення виконкому ради  НОМЕР_1  та свідоцтва про право власності на приміщення магазину по АДРЕСА_1  від 5 серпня 2004 року, яким визнано право власності на зазначене приміщення за територіальною громадою Тернопільського району, реєстраційного запису за  НОМЕР_2, про витребування від ІШ "Обрій" цокольного приміщення її будинку по АДРЕСА_1.

Позивачка вказала, що спірне приміщення є підвальним приміщенням до наданого їй будинку, а тому повинно бути передано їй у власність у порядку приватизації.

Справа №22а - 1083                             головуючий у 1 інст.Юрдига О.С

Категорія приват.                                 Доповідач   ФащевськаН.Є

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 серпня 2006 року позивачці в задоволенні позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 2 серпня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог, посилаючись на те, що суд порушив вимоги матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідана, пояснення позивачки, її представника, представників ПП "Обрій" колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст.1,2 Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду" приватизації підлягають квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму, та належні до них господарські споруди та приміщення.

Судом встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 складався з першого поверху, на якому знаходилась бібліотека, площею 56,5 кв.м. та цокольного поверху, на якому знаходився магазин, площею 48,8 кв.м. Дані обставини стверджуються записами інвентарної справи за 1969 рік, довідкою ККП від 15 серпня 2006 року, відповідно до якої в цокольному приміщенні будинку за АДРЕСА_1 знаходився магазин до 1992 - РАЙСТ Тернопільського району, з 1992-1998 року - "Віктароль", з 1998 року по даний час - ПМП " Обрій".

Відповідно до рішення Тернопільської ради народних депутатів від 28

липня 1992 року з державної власності у комунальну власність

територіальній           громаді              Тернопільського                 району             передано

Великоглибочецький комбінат комунальних підприємств, до складу якого входило - контора, магазин за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Великоглибочецької сільської ради від за  НОМЕР_3   в зв'язку з реабілітацією родини ОСОБА_4  сім'ю позивачки переселено і видано ордер на ім'я ОСОБА_5  на комунальну квартиру по АДРЕСА_1 , площею 58,63 кв.м., що не заперечує сама позивачка.

Зазначена квартира поАДРЕСА_1, була приватизована згідно із Законом "Про приватизацію державного житлового фонду" позивачкою по справі та іншими членами її сім'ї, що стверджується свідоцтвом про право власності на житло від 17 грудня 2001 року.

Дана квартира складається із трьох кімнат, жилою площею 40,4 кв.м та загальною площею 56,5 кв.м.

Цокольне приміщення даного будинку залишилось на балансі комбінату комунальних підприємств.

Відповідно до вимог ст.8 Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду" нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах

оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, районних, сільських Рад.

Згідно свідоцтва про право власності від 5 серпня 2004 року на підставі рішення виконкому Великоглибочецької сільської ради від 25 вересня 2003 року приміщення магазину загальною площею 48,7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 належить територіальній громаді Тернопільського району.

Як ствердила позивачка в судовому засіданні спірне приміщення використовувалось як магазин, і її сім'я з часу надання квартири та по даний час ним не користувалась.

Про те, що спірне приміщення не є допоміжним приміщенням до наданої позивачці квартири свідчать: рішення районної ради від 31 жовтня 2003 року, з якого вбачається, що спірне приміщення є цокольним приміщенням, договори оренди комунального майна - частини цокольного приміщення, які укладались між 1111 "Обрій" та ККП з 2000 року по даний час та акти передачі майна від на підставі цих договорів. Крім того сама позивачка в своїй заяві на ім'я виконкому сільської ради просила дати дозвіл на купівлю напівпідвального приміщення будинку, в інших письмових заявах спірне приміщення зазначала як цокольне приміщення.

Згідно технічного висновку головного інженера КП " Мість" спірні приміщення знаходяться в цокольному поверсі.

Таким чином, суд підставно прийшов до переконання, що права позивачки не порушені, оскільки спірне приміщення було і є нежилим приміщенням, використовувалось як магазин, не є допоміжним приміщенням до квартири позивачки, а тому остання не набула права на його приватизацію.

Враховуючи наведене, суд обґрунтовано відмовив позивачці у задоволенні її позовних вимог.

Посилання позивачки на те, що її сім'ї під час переселення, яке проводилось не по її волі, надано нерівноцінну квартиру, колегія не приймає до уваги, оскільки даний факт для вирішення даного спору немає правового значення.

Таким чином рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304,307, 308, 313-314, 315, 319 ЦПК України, колегія

суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 серпня 2006 року залишити без зміни. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.