Справа № 0417/8686/2012

№ 2/0417/5094/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Бєсєди Г.В.

при секретарі: Кривич О.А.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Ус О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара про визнання безстроковим трудового договору та про примус до виконання обов'язків за трудовим договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара про визнання безстроковим внаслідок переукладання і неперерваним з дня тимчасової непрацездатності 13 жовтня 2003 року трудовий договір з Дніпропетровським національним університетом імені О. Гончара, наказу від 03 жовтня 2003 року про припинення якого не існує, про визнання безпідставною відмову відповідача від 06 червня 2012 року про забезпечення умов для педагогічної праці за вищевказаним діючим безстроковим договором, про примус виконати обов'язки за безстроковим трудовим договором, для чого зобов'язати забезпечити умови для педагогічної роботи шляхом надання розкладу занять, консультацій, екзаменів.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 08 липня 1995 року по 08 січня 1996 року він працював у відповідача з випробувальним строком, а з 09 січня 1996 року безстроково працює на посаді асистента кафедри економічної теорії. 13 жовтня 2003 року почався період його тимчасової непрацездатності, про що він у 10-денний строк повідомив відповідача письмовим рапортом. У відповідь на його рапорт відповідач повідомив, що звільнив його 13 жовтня 2003 року з формулюванням «за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України»наказом від 03.10.2003 року. В своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що він ніколи не укладав з ректором угоди про звільнення його за п. 2 ст. 36 КЗпП України, не був присутній при узгодженні умов звільнення, від жодних своїх прав на особисту участь і присутність в укладанні угоди про припинення трудових відносин не відмовлявся. Відповідач ніколи не доводив до його відома наказу від 03 жовтня 2003 року, тому угоди про розірвання трудового договору не відбулось. У 2010-2011 роках відповідач частково виконував свої обов'язки за вищевказаним безстроковим трудовим договором -нараховував йому зарплату. Тому немає підстав вважати, що наказ від 03 жовтня 2003 року існує, а безстроковий трудовий договір припинений за угодою сторін. 29 травня 2012 року він подав ректорові заяву про забезпечення йому умов для педагогічної роботи. Ректор відмовив, пославшись на вищевказану угоду, при укладанні якої ані ректор, ані він не були присутні.

В судові засідання з'явився позивач - ОСОБА_1, підтримав викладені в своїй заяві обставини та вимоги, просив суд їх задовольнити. Також зазначив, що строк позовної давності не пропущений тому, що як тільки з листа відповідача він отримав інформацію про те, що він вважає його звільненим, надіслану йому поштою, він не припиняє судитися з відповідачем.

Представник відповідача також з'явився в судові засідання, через канцелярію суду подав заперечення, які підтримав у судових засіданнях та просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара в повному обсязі. В запереченнях зазначив, що 29 вересня 2003 року ОСОБА_1 звернувся до ректора університету із заявою з проханням звільнити його у зв'язку з важкою хворобою батька «за взаємною згодою до 13.10.2003 р.». У зв'язку з неузгодженістю підстави звільнення, першим проректором ОСОБА_4 і начальником відділу кадрів ОСОБА_5 було запропоновано ОСОБА_1 визначитись, як з підставою так і конкретною датою звільнення. ОСОБА_1 закреслив у своїй заяві слово «до», визначивши дату звільнення 13 жовтня 2003 року і наполягав на підставі звільнення «за угодою сторін», передбаченої ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Враховуючи, що ні завідуючою кафедрою ОСОБА_6, ні директор інституту економіки ДНУ ОСОБА_7 не заперечували проти звільнення ОСОБА_1 за угодою сторін, ректор також погодився, і був виданий наказ № 755к від 03.10.2003 року по п. 1 ст. 36 КЗпП з нарахуванням компенсації за 14 календарних днів не використаної щорічної відпустки за 2003/2004 робочий рік. При звільненні ОСОБА_1 13.10.2003 року наказом № 755к від 03.10.2003 року розрахунок нарахованих коштів у бухгалтерії був, була оформлена і трудова книжка, але ОСОБА_1 ні за отриманням коштів нарахованих при звільненні, ні за отриманням трудової книжки не з'являвся і не з'являється. Після звільнення з університету 13.10.2003 року наказом № 755к від 03.10.2003 р. ОСОБА_1 у трудових правовідносинах з університетом не знаходився і у даний час не знаходиться і, відповідно, ніяка зарплата не нараховувалась і законних підстав для її нарахування немає. При звільненні ОСОБА_1 наказом № 755к від 03.10.2003 р. при визначенні кількості днів щорічної невикористаної відпустки за 2003/2004 робочий рік помилково (як описка) була визначена компенсація за 14 календарних днів не використаної щорічної відпустки за 2003/2004 робочий рік замість належних -17 календарних днів. Ця помилка була виправлена наказом № 259К від 29.04.2010 року і додатково до 14 календарних днів було донараховано 3 календарних дні, а бухгалтерією донараховані відповідні кошти. Про виправлення цієї помилки ОСОБА_1 був повідомлений листом № 89-552-13/ли від 30.04.2010 року з доданням копії наказу № 259к від 29.04.2010 року. ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 934 від 19.09.2005 року була нарахована реструктуризована заборгованість за 1998/2002 р.р. -1737,58 грн. Після утримання податку та інших платежів до виплати ОСОБА_1 належало -1 361,95 грн. Особам, які працювали у 1997/2002 р.р. ця заборгованість виплачувалась за заявами працівників, які до виходу цієї Постанови звільнились з роботи. ОСОБА_1 знаючи про нараховані йому 1 361,95 грн. не звертаючись до каси університету, звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за отримання судового наказу і потім до Жовтневого ВДВС щодо стягнення з університету 1 361,95 грн.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши належні та допустимі докази по справі, приходить до наступних висновків.

08 липня 1995 року ОСОБА_1 подав заяву ректору Дніпропетровського державного університету про прийняття його на посаду асистента за терміновою трудовою угодою терміном на 1 рік на кафедру економічної теорії до 07 липня 1996 року (а.с. 36).

Наказом по Дніпропетровському державному університету від 26.07.1995 року № 386к ОСОБА_1 прийнято на посаду асистента кафедри економічної теорії по строковому трудовому договору з 08.07.1995 року до 07.07.1996 року з окладом 1676600 крб. на місяць, та встановлено випробувальний строк. Підстава: заява, копія диплома про вищу освіту НОМЕР_1, трудова книжка (а.с. 35).

26 квітня 1996 року ОСОБА_1 була подана заява на ім'я ректора Дніпропетровського держуніверситету з проханням перевести на посаду асистента кафедри економічної теорії з 08.07.1996 р. до 30.06.2001 року по строковому трудовому договору (а.с.38).

Наказом від 21.06.1996 року № 363к ОСОБА_1 асистента кафедри економічної теорії переведено на посаду асистента кафедри економічної теорії по строковому трудовому договору з 08.07.1996 року до 30.06.2001 року з окладом 16355000 крб. на місяць. Підстава: заява, протокол № 5 засідання кафедри від 05.04.1996 року (а.с. 37).

27 червня 2001 року ОСОБА_1 подав ректору Дніпропетровського національного університету заяву про переведення його з 01.07.2001 року по 30.06.2004 року на посаду асистента кафедри економічної теорії як обраного за конкурсом по строковому договору (а.с. 40).

Наказом від 02.07.2001 року № 628к ОСОБА_1 асистента кафедри економічної теорії переведено на посаду асистента кафедри економічної теорії з 01.07.2001 року по 30.06.2004 року за строковим трудовим договором, як обраного за конкурсом з окладом 279 грн. на місяць зі збереженням надбавки за вислугу років в розмірі 10% від посадового окладу. Підстава: заява, рішення конкурсної комісії протокол № 1 від 27.06.2001 року (а.с. 39).

29 вересня 2003 року ОСОБА_1 звернувся до ректора Дніпропетровського національного університету із заявою про звільнення його з роботи у зв'язку з важкою хворобою батька за взаємною згодою 13.10.2003 року. Виписний епікриз з історії хвороби і справка з лікарні додаються (а.с. 42).

Наказом від 03.10.2003 року № 755к ОСОБА_1 - асистента кафедри економічної теорії звільнено 13.10.2003 року за угодою сторін, ст. 36 п. 1 КЗпП України. Відповідно до зазначеного наказу - бухгалтерії виплатити компенсацію за 14 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2003-2004 р.р. Підстава: заява, медичні довідки про стан здоров'я батька (а.с. 41).

15 жовтня 2003 року ОСОБА_1 звертається із заявою до ректора Дніпропетровського національного університету про те, що через покращення сімейних обставин просить вважати неподаною його заяву про дострокове розірвання ним строкового трудового договору з ДНУ у зв'язку з хворобою батька, подану через відділ кадрів 29 вересня 2003 року. Діючий строковий трудовий договір не розриває (а.с. 48).

На зазначену заяву 16.10.2003 року Дніпропетровським національним університетом була надана ОСОБА_1 відповідь, про те, що його заява розглянута, та підстав для скасування наказу по університету № 755к від 03.10.2003 року про його звільнення 13 жовтня 2003 року за угодою сторін не має, а також університет вдруге повідомив про те, що його трудова книжка знаходиться у відділі кадрів, і він її може отримати (а.с. 49).

17 жовтня 2003 року ОСОБА_1 знов звернувся до ректора ДНУ з рапортом про те, що з 13 жовтня 2003 року він знаходиться на лікарняному і відразу після одужання продовжить виконувати свої обов'язки асистента кафедри економічної теорії відповідно до діючого строкового трудового договору(а.с. 50). Рапорт Дніпропетровським національним університетом був розглянутий і листом від 18.10.2003 року вих. № 89-552-18/ли ОСОБА_1 було повідомлено про те, що його звільнення відбулося шляхом розірвання трудового договору за його ініціативою, а не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст.40 КЗпП України), тому його попередження про продовження виконання обов'язків асистента немає під собою юридичних підстав і університетом не приймається (а.с. 51).

22 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до ректора Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара із заявою про внесення запису до його трудової книжки про перетворення його переукладеного строкового трудового договору в безстроковий та про внесення належних змін до всіх наступних записів у його трудовій книжки (а.с. 63).

На подану заяву Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара надав відповідь 29 грудня 2010 року вих. № 89-552-38/ли про те, що заява ОСОБА_1 розглянута і задоволенню не підлягає (а.с. 64).

28 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ректора Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара про усунення перешкод в доступі до роботи, визначення розкладу занять і графіку робочого часу (а.с. 132).

05 червня 2012 року ОСОБА_1 знов звернувся до ректора Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара із заявою про негайне усунення перешкод у виконанні ним його трудових обов'язків асистента кафедри економічної теорії ДНУ ім. Олеся Гончара, надати йому розклад занять, графік робочого часу, на яку 11 червня 2012 року університетом була надана відповідь (а.с. 135-136).

06 червня 2012 року ОСОБА_1 листом вих. № 89-552-11/ли було повідомлено, що його заява розглянута, однак залишена без задоволення (а.с. 133-134).

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що на підставі ст. 9, 39-1, 24, 26-28, п. 1 ч. 1 ст. 23 КЗпП України переукладений трудовий договір вважається таким, що укладений на невизначений строк, стверджуючи що 08 липня 1995 року був прийнятий до відповідача на посаду асистента кафедри економічної теорії з випробувальним строком, після проходження якого строкові договори з ним неодноразово переукладались, тому в 2003 році він працював безстроково.

Однак, з такою позицією позивача суд не погоджується, оскільки вважає, що дані доводи позивача не відповідають матеріалам справи та положенням законодавства.

Пункт 2 частини 1 статті 23 КЗпП України виокремлює трудові договори, що укладаються на строк, визначений за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Отже, в силу частини 2 статті 23 КЗпП України можливість встановлення законодавчими актами випадків, коли допускається укладання строкових договорів, не обмежена.

На час прийняття ОСОБА_1 на посаду асистента кафедри економічної теорії та на час укладання з ним відповідачем строкових договорів було чинним «Положення про порядок наймання та звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти, що є у державній власності», затверджене наказом Міністерства освіти України № 293 від 05.08.1993 року.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3., 2.4 зазначеного вище Положення при прийнятті на роботу педагогічних працівників, а також при продовженні трудових відносин із працюючими може застосовуватися будь-яка форма трудового договору: безстрокового, строкового, на час виконання певної роботи, контракту, форма і термін яких визначаються угодою сторін, а контракту, крім того, за бажанням працівника на умовах, передбачених колективним договором, статутом закладу освіти. Вносити пропозиції щодо терміну договору або контракту має право кожна із сторін. При найманні на роботу, якщо конкурс не оголошується, на умовах трудового договору або контракту, в тому числі в разі закінчення їх строку, кандидатури на посаду педагогічних працівників розглядаються на відповідній кафедрі (відділенні), яка дає пропозиції керівникові навчального закладу щодо укладання або неукладання з ним контракту (договору) (пункт 4.7 Положення).

Відповідно до статті 54 Закону України "Про освіту" прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Конкурс на заміщення посади педагогічного працівника вищого навчального закладу, в тому числі асистента - проводиться у випадках: за наявності вакантної посади, якщо педагогічний працівник працює на умовах строкового договору (контракту) і термін цього договору (контракту) закінчується, а домовленості про продовження трудових відносин немає; змін в організації виробництва і праці (пункт 5.1., 5.2. Положення).

Відповідно до пункту 5.10. Положення посади за конкурсом займаються на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, згідно з трудовим договором, контрактом строком від одного до п'яти років.

Відповідно до ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Тому переукладання строкового трудового договору у випадках, що підпадають під частину 2 статті 23 КЗпП України, не тягне набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк.

Виходячи з аналізу матеріалів справи та поданих сторонами доказів відповідачем укладались з ОСОБА_1 строкові трудові договори на підставі поданих ним заяв та з урахуванням положень законодавства. Доказів, які б свідчили про незаконність поданих заяв позивачем не надані.

Суд також не приймає зазначений позивачем в якості доказу виконання частково своїх обов'язків за трудовим договором відповідачем факт нарахування Дніпропетровським національним університетом імені Олеся Гончара заробітної плати у 2010-2011 роках з огляду на наступне.

При звільненні ОСОБА_1 у відповідності до ст. 47 КЗпП України була нарахована компенсація за 14 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2003-2004 рік.

У зв'язку з допущеною помилкою при підрахуванні кількості днів невикористаної відпустки за 2003-2004 робочий рік асистенту кафедри економічної теорії ОСОБА_1 звільненому 13.10.2003 року, наказом № 259к від 29 квітня 2010 року було внесені зміни до пункту 1 параграфу 1 наказу № 755к від 03.10.2003 року, а саме: у другому реченні пункту 1параграфа 1 наказу по університету № 755к від 03.10.2003 року цифру «14 к.д.»замінено цифрою і словами «17 календарних днів»і зобов'язано начальника фінансово-економічного управління університету ОСОБА_8 зробити відповідний перерахунок належних до виплати коштів ОСОБА_1 і повідомити його (письмово) про перерахунок належних йому при звільненні коштів (з розшифровкою: суми до виплати і утримань у відповідності з законодавством), а також повідомити про день і години, коли ОСОБА_1 може утримати належні йому кошти (а.с. 45).

Дніпропетровським національним університетом імені Олеся Гончара 30.04.2010 року вих. № 89-552-13/ли направлено ОСОБА_1 копію наказу по ДНУ № 259к від 29.04.2010 року (а.с. 46).

ОСОБА_1 не звертаючись до каси університету про видачу належних йому до виплати сум звертається 24 лютого 2011 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 1 361 грн. 95 коп. (а.с. 151).

Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська був виданий судовий наказ по цивільній справі № 2н-54/2011 від 28 лютого 2011 року про стягнення з Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 1 361 грн. 95 коп., а також витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг у сумі 30 грн. та державного мита в сумі 25 грн. 50 коп. на користь держави (а.с. 146).

29 квітня 2011 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що борг сплачено в повному обсязі (а.с. 145).

Відповідно до довідки, виданої головним бухгалтером та першим проректором Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара від 17 липня 2012 року № 554/1011 ОСОБА_1 при звільненні 13.10.2003 року була нарахована заробітна плата з 01.10.2003 року по 13.10.2003 року у розмірі -177,10 грн., надбавка за вислугу років 10 % - 17,71 грн., компенсація за 14 к.д. невикористаної щорічної відпустки за 2003-2004 робочий рік -232, 44 грн., всього нараховано 427, 25 грн. до виплати з урахуванням утримання -336, 47 грн. За отримання цих коштів ОСОБА_1 до каси університету не звертався. Згідно заяви ОСОБА_1 від 08.12.2003 року кошти в сумі 336, 47 грн. були задепоновані під № 559/2003. Донарахована сума ОСОБА_1 при звільненні згідно з наказу від 29.04.2010 року № 259, до виплати 36, 86 грн. За отриманням цих коштів ОСОБА_1 до каси університету не звертався. Належна до виплати сума в розмірі 36,86 грн. була задепонована № 61/2010 і по теперішній час не отримана. Нарахована реструктуризована заборгованість відповідно постанови КМУ від 19.09.2005 року № 934 до виплати -1361,95 коп. Належна до виплати сума 1361,95 грн. була перерахована згідно з Постановою ВП № 25306535 (а.с. 140-141).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошову виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує за виконану ним роботу.

Стягнення заробітної плати на підставі, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська наказу від 28 лютого 2011 року не може свідчити про перебування позивача на теперішній час у трудових відносинах з відповідачем.

Що стосується посилання позивача в своїй позовній заяві на те, що угод про звільнення він з ректором не укладав, умов звільнення не погоджував, при укладання такої угоди не був присутній, при підписанням ректором наказу від 03.10.2003 року не був присутній і такого наказу відповідач до його відома не доводив, суд не приймає до уваги, оскільки правові підстави звільнення ОСОБА_1 вже досліджувались неодноразово судами.

ОСОБА_1 звертався в 2004 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовними вимогами до Дніпропетровського національного університету, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 про поновлення на роботі, оплаті лікарняного листа, визнання дійсним строкового трудового договору та з іншими вимогами.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2004 року по справі № 2-493/04 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровського національного університету, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 було відмовлено в повному обсязі, в тому числі і щодо вимог про визнання наказу № 755к від 03.10.2003 року в частині, яка стосується звільнення позивача, недійсним як недоведеного до відома позивача в установленому законом порядку, про визнання незаконним в наказі формулювання «за угодою сторін» та посилання на п. 1 ст. 36 КЗпП України як таку, що не відповідає дійсності, про визнання дійсним строкового договору (а.с. 75-79).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2004 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2004 року залишено без змін (а.с. 82-95). Ухвалою Апеляційного суду Автономної республіки Крим від 11 березня 2008 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2004 року залишено без змін (а.с. 96-97).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2010 року по справі № 2-9828 2010 рік також встановлено, що ОСОБА_1 звільнений не за ініціативою університету, а згідно його заяви від 29 вересня 2003 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) (а.с. 105).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 23, 39-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212-215, ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара про визнання безстроковим внаслідок переукладання і неперерваним з дня тимчасової непрацездатності 13 жовтня 2003 року трудовий договір з Дніпропетровським національним університетом ім. Олеся Гончара, наказу від 03 жовтня 2003 року про припинення якого не існує, про визнання безпідставною відмову відповідача від 06 червня 2012 року про забезпечення умов для педагогічної праці за вищевказаним діючим безстроковим договором, про примус виконати обов'язки за безстроковим трудовим договором, для чого зобов'язати забезпечити умови для педагогічної роботи шляхом надання розкладу занять, консультацій, екзаменів -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Г.В. Бєсєда

Повний текст рішення виготовлений 14.09.2012 року