ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" грудня 2012 р. Справа № 5006/12/111/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.
суддівГрека Б.М., Палія В.В. (доповідач)
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 27.09.2012
у справі№ 5006/12/111/2012
за позовомКомунального підприємства "Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_3
простягнення 65 208, 14 грн.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 57452,44грн., пені у сумі 7755,10грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.08.2012року (суддя Тоцький С.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг з орендної плати у розмірі 57017,68грн., пеню у сумі 4158,09грн. В іншій частині позовних вимог -відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року (судді Марченко О.А., Радіонова О.О., Татенко В.М.) відмовлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2012року у справі № 5006/12/111/2012, апеляційну скаргу повернуто заявнику.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, і тому ставить питання про скасування ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно приписів ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) (далі -Конвенція). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.
Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Стаття 13 Конвенції визначає, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги та наголошує, що відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 55 Основного Закону регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Крім того, ст. 129 Конституції України регламентовано, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Правосуддя здійснюється судовими органами на підставі процесуального законодавства, яке регламентує процедуру розгляду та вирішення справ. Порядок розгляду та вирішення справ господарським судом визначений Господарським процесуальним кодексом України.
Право апеляційного оскарження стороною рішення місцевого господарського суду передбачено ст.ст. 22, 91 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що у прийнятті апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 було відмовлено, у зв'язку з незадоволенням його клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги,
що відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість відновлення пропущеного строку, встановленого на подання апеляційної скарги.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Отже, у кожному конкретному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, має зробити мотивований висновок стосовно поважності чи неповажності причин пропуску.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відмовляючи у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, апеляційний суд належної правової оцінки доводам, викладеним у такому клопотанні не надав (зокрема тому, що у судовому засіданні 30.08.2012р. було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, а повний текст рішення, який підписаний 31.08.2012р., одержано відповідачем 11.09.2012р., відповідно, не будучи обізнаним із повним текстом рішення скаржник не мав можливості його оскаржити у встановлений строк). Зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-10 ст. 111-11, ст.111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2012 у справі № 5006/12/111/2012 скасувати, а справу направити до Донецького апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття до провадження апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2012року у справі № 5006/12/111/2012.
Головуючий суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
В.В. Палій