Справа № 22-ц - 5473/2006 р. Головуючий 1 інст. Майстренко О.М.
Категорія стягнення суми Доповідач ЛуспеникД.Д.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 р.
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Луспеника Д.Д.,
судців - Ялини В.Б., Швецової Л.А.,
при секретарі - Шевченко О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2006 р.
по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми компенсації,
встановила:
У вересні 2005 р. ОСОБА_1 вернулася до суду зі вказаним позовом.
Позивач зазначала, що рішенням суду від 12.05.1998 р. реально поділений будинок, що розташований по АДРЕСА_1 між його співвласниками. На користь її матері ОСОБА_3 зі спадкоємця, який оформить право власності на частину будинку після смерті ОСОБА_4., стягнута компенсація в розмірі 2 446 грн. за зменшення на 14/100 її частки в будинку. У листопаді 2004 р. її мати померла, вона є її спадкоємцем, отримала свідоцтво про право на спадщину. Зазначену суму її мати не отримала, оскільки відповідач тривалий час не оформлював право власності.
З урахуванням того, що в 2004 р. відповідач оформив право власності на частину будинку, що виділена рішенням суду в порядку його реального поділу, просила стягнути з нього компенсацію за зменшення на 14/100 частки її матері в будинку в розмірі 7108,08 грн., що вирахувана з теперішньої вартості будинку.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивач позов підтримала, представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що відповідач у 2004 р. оформив спадкові права. Однак сума була стягнута рішенням суду в 1998 р., тому позивачка пропустила строк позовної давності.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2006 р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд до районного суду через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
При цьому вказується на те, що суд не врахував той факт, що її мати не могла в примусовому порядку вимагати стягнення з відповідача суми компенсації, призначеної за рішенням суду в 1998 p., оскільки ця сума стягнута не з нього, а зі спадкоємця, який оформить право власності. Таке право виникло в 2004 p., але на цей час. її мати померла і вона, як спадкоємець, вимагає стягнення цієї суми.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що позивач пропустила строк позовної давності для звернення з вимогою до суду, оскільки таке право виникло у її матері в 1998 p., коли вона отримувала виконавчий лист про реальний поділ будинку, не отримавши такий же лист на примусове стягнення суми компенсації за зменшення її частки в будинку.
Проте погодитися зі вказаними висновками районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, тому рішення суду з підстав, передбачених пунктами 3, 4 статті 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Судовим розглядом установлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12.05.1998 р. будинок АДРЕСА_1 поділений в натурі між його співвласниками: ОСОБА_3 та померлою на той час ОСОБА_5, відповідачем у справі виступав спадкоємець померлої - ОСОБА_2. (а.с.4-7). Цим же рішенням суду стягнуто на користь позивача ОСОБА_3 зі спадкоємця, який вступить у правоволодіння після смерті ОСОБА_5., 2 446 грн. як компенсація за зменшення на 14/100 частки в будинку.
Дане рішення суду в частині стягнення компенсації за зменшення частки в будинку не було виконане, виконавчий лист не видавався. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. померла, свідоцтво про право власності на спадщину 6.08.2005 р. отримала її дочка - позивачка у справі ОСОБА_1 (а.с.8,9).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Враховуючи те, що спірна сума (2 446 грн.) рішенням суду була стягнута на користь померлої на даний час ОСОБА_3, зазначена сума входить до складу спадщини, тому позивач ОСОБА_1 вправі була пред'явити даний позов до суду.
Судова колегія вважає, що зазначений позов не є тотожним до позову, який розглядався в 1998 p., оскільки, незважаючи на те, що при реальному поділі будинку таке рішення суду є обов'язковим для правонаступників померлих осіб, однак рішення суду, хоча воно й набрало чинності, було неконкретним та неповним, оскільки не було чітко зазначено з кого саме сума компенсації підлягає стягненню. Крім того, у пред'явленому ОСОБА_1 позові зазначається індексована сума на час розгляду справи.
Матеріалами справи встановлено, сторонами не заперечується, що відповідач оформив свої спадкові права у 2004 p., згодом подарував свою власність сину (а.с.9).
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що саме відповідач повинен відповідати за пред'явленим позовом, оскільки він оформив право власності на частину будинку, що була виділена за рішенням суду в 1998 р. померлій ОСОБА_4., та з такого спадкоємця вказана вище сума була стягнута.
Висновки суду першої інстанції та посилання заперечення на позов щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду є неправомірними.
Так, згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена в три роки. У відповідності до ч. 1 ст. 261 цього ж Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З урахуванням того, що позивач лише в 2004 р. довідалася, що відповідач прийняв спадщину та порушує її право, як спадкоємця ОСОБА_3, на отримання суми компенсації за зменшення частки в жилому будинку при його реальному поділі, то, пред'явивши позов у вересні 2005 p., позивачка строк позовної давності не пропустила.
Прийняти заходи до примусового виконання рішення суду від 12.05.1998 р. у частині стягнення суми компенсації ні ОСОБА_3., на її спадкоємець, позивачка у справі, до 2004 р. не могли, так як районний суд не видав би виконавчий лист без зазначення конкретного боржника.
Судова колегія погоджується з вимогами позивачки щодо визначення розміру компенсації. Так, рішенням суду ОСОБА_4., спадщину якої прийняв відповідач у справі, виділено у власність у будинку на 14/100 частин більше, ніж приходилось по ідеальним часткам. На даний час загальна вартість будинку становить 50 772 грн. (а.с.9), тому 14/100 частки буде становити 7 108,08 грн.
В силу ст. 88 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
З відповідача підлягає стягненню на користь позивачки сплачені нею 71,08 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, пп.. З, 4 ст. 309, 313, 316, 317 ЦПК України, судова колегія судової палати,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2006 р. скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2: на користь ОСОБА_1 7 108 (сім тисяч сто вісім) грн. 08 коп. компенсації за зменшення частки в будинку і 71 грн. 08 коп. сплаченого судового збору та 30 грн. витрат з інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/рахунок 37311006000174, МФО 851011 в банку УДК в Харківській області (отримувач - апеляційний суд Харківської області).
Рішення апеляційної інстанції набирає чинності негайно, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня його проголошення.