ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" грудня 2012 р. справа № 2а/0470/12988/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.
суддів: Олефіренко Н.А. Суховарова А.В.
за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Внешторг»
до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
в с т а н о в и в :
ТОВ «Агро-Внешторг»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо визнання договору між ТОВ «Агро-Внешторг»та ПП «Торгівельний дім «Тіара»№ 1/02 від 01.02.2011 про надання послуг по перевезенню вантажу нікчемним, неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000932305 від 10.08.2011.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Красногвардійсьому районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агро-Внешторг»з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ПП «Торгівельний дім «Тіара»за лютий 2011 року, за результатами якої складено Акт № 2406/23-307/37004634 від 15 липня 2011 року.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Агро-Внешторг»порушено ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 216, 228, 909 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ТОВ «Агро-Внешторг»з ПП «Торгівельний дім «Тіара»; пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України: у декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року завищено податковий кредит на загальну суму 123459 грн. 77 коп.
На підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000932305 від 10.08.2011 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 123460 грн. 77 коп., з яких 123459 грн. 77 коп. -за основним платежем, 1 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності спірного податкового повідомлення-рішення суд встановив, що 01.02.2011 між ТОВ «Агро-Внешторг»та ПП «Торгівельний дім «Тіара»укладено договір № 1/02 про надання послуг по перевезенню вантажу.
На виконання умов договору було здійснено перевезення товару -горох, що підтверджується транспортними заявками, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями, довіреностями на отримання товару, подорожними листами, копії яких містяться в матеріалах справи.
Проте під час перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку, що договір, укладений між ПП «Торгівельний дім «Тіара»та ТОВ «Агро-Внешторг»є нікчемним, оскільки до ЄДР внесено запис про відсутність ПП «Торгівельний дім «Тіара»за місцезнаходженням, кількість працівників у ПП «Торгівельний дім «Тіара»склала 1 особа, яка враховуючи обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи, відсутність у контрагента позивача основних фондів, транспортних засобів, що підтверджується Актом № 1145/23-307/36162482 від 15.04.2011 документальної невиїзної перевірки по ПП «Торгівельний дім «Тіара»з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року.
Надаючи оцінку висновкам відповідача та правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).
Статтею 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідачем не доведено, що в момент укладання вищезазначеного договору сторонами не було додержано вимог, встановлених частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, а таму висновки податкового органу щодо нікчемності вчиненого правочину є необґрунтованими.
Також з матеріалів справи вбачається, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 в адміністративній справі № 2а/0470/10150/11 задоволено позов ПП «Торгівельний дім «Тіара» до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Зазначеною постановою зобов'язано визнати як податкову звітність ПП «Торгівельний дім «Тіара»декларації з ПДВ за січень-березень 2010 року, визнано неправомірними висновки, викладені в акті перевірки № 1145/23-307/36162482 від 15.04.2011 Зазначене рішення набрало законної сили 04.10.2011, що не спростовано відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи оцінку доводам апелянта щодо винесення вироку відносно фізичної особи, яка створила низку підприємств з метою здійснення незаконної діяльності суд зазначає, що для формування податкового кредиту необхідно оцінювати реальність (фактичність) проведеної господарської операції.
Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, так само як й протиправна діяльність посадових осіб цього контрагента, встановлена вироком суду.
Факт таких порушень вимог чинного законодавства з боку контрагента позивача та його посадових осіб може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали контрагенти за ланцюгом постачання.
Такі обставини не були доведені відповідачем, а тому висновки податкової інспекції в цій частині також є необґрунтованими.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Натомість колегія судді вважає помилковим висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо визнання нікчемним договору № 1/02 від 01.02.2011, оскільки в даному випадку судом фактично визнано протиправність висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки. При цьому суд першої інстанції не врахував, що Акт перевірки є фіскальним документом, в якому відображені встановлені обставини та порушення з боку платника податків, викладені висновки перевіряючих, які самі по собі не тягнуть жодних правових наслідків для позивача, а тому права та інтереси останнього в даному випадку не потребують судового захисту.
Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального права в частині визнання протиправними висновків, викладених в акті перевірки.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року в адміністративній справі № 2а/0470/12988/11 в частині визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо визнання договору між ТОВ «Агро-Внешторг»та ПП «Торгівельний дім «Тіара»№ 1/02 від 01.02.2011 про надання послуг по перевезенню вантажу нікчемним -скасувати.
В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року в адміністративній справі № 2а/0470/12988/11 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст постанови складений 21 грудня 2012 року.
Головуючий: О.В. Головко
Суддя: Н.А. Олефіренко
Суддя: А.В. Суховаров