УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/8068/2012Головуючий суду першої інстанції:Копичинський О.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.
"18" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіХарченко І.О.
СуддівЛюбобратцевої Н.І. Філатової Є.В.
При секретаріПостіковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за заявою ОСОБА_7 про встановлення факту, що має юридичне значення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
24 вересня 2012 року ОСОБА_7 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Вимоги мотивовані тим, що вона народилась в Янгіюльському районі Ташкентської області. 27 липня 1978 року вона одружилась з ОСОБА_6 Від шлюбу має двох дітей. У 1988 році вони усією родиною переїхали на постійне місце проживання до Криму. В Криму вона так і не працевлаштувалась, тому разом із дітьми знаходилась на утриманні чоловіка ОСОБА_6 У 2008 році ОСОБА_6 помер, заявниця залишилась без засобів на існування. Увесь цей час їй допомагали діти. У зв'язку з тим, що вона знаходилась на утриманні чоловіка і не має достатнього страхового стажу для оформлення пенсії, вважає, що має право на призначення пенсії по втраті годувальника. Просила встановити юридичний факт знаходження фізичної особи на утриманні: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на момент смерті знаходилась на утриманні у чоловіка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2012 року у задоволенні заяви ОСОБА_7 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення її заяви. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення, не враховані ті обставини, що вона отримувала від померлого годувальника допомогу, яка була для неї постійним та основним джерелом до існування, яку вона втратила, у зв'язку зі смертю годувальника.
Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Оскільки сторони про місце та час слухання справи повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи, в судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили, клопотань про відкладення слухання справи не заявили, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами статей 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з відсутності належних і допустимих доказів тому, що з 2003 року заявник перебувала на утриманні свого чоловіка.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають встановленим судом фактичним обставинам та ґрунтуються на законі.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди (пункт 2 статті 273 Цивільного процесуального кодексу України), якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні (статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Відповідно до статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» непрацездатними членами сім'ї вважаються:
б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років.
Заявницею не надано жодного належного та допустимого доказу тому, що відноситься до такої категорії осіб. Суду не надано документів про те, що вона є інвалідом, та з матеріалів справи вбачається, що на момент смерті чоловіка їй було повних 50 (п'ятдесят) років.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що із листопада 2003 року померлий сам ніде не працював (аркуші справи 17-21), не мав ніякого доходу тощо. Згідно із довідкою від 03.10.2012 року секретаря Лесновської сільської ради ОСОБА_7 не можна вважати утриманцем чоловіка ОСОБА_6, оскільки він сам на момент смерті ніде не працював, доходів не мав, у господарські нічого, крім собаки, не тримав (аркуш справи 15).
Колегія суддів, дослідивши доводи апеляційної скарги, не вбачає підстав для їх задоволення і вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, правовідносини сторін, перевірив їх на підставі матеріального закону, що підлягав застосуванню, дав належну оцінку наявним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303-305, 307-308, 313, 314-315, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: І.О.Харченко Н.І.Любобратцева Є.В.Філатова