Справа № 22ц/1290/6213/12

Провадження № 22ц/1290/6213/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Околота Г.М.,

суддів - Гаврилюка В.К., Коротенка Є.В.,

при секретарі - Хоменко О.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Стахановського міського суду Луганської області від 22 жовтня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту та заборону вчиняти дії ,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 22 жовтня 2012 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту та заборону вчиняти дії було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги банку у повному обсязі. В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги; просив суд її задовольнити.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належність йому на праві власності майна, на який накладено арешт і позов пред'явлений до неналежного відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України у пункті 16 постанови від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» та в пункті 4 постанови від 27.08.1976 року №6 з наступними змінами «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», вимоги осіб, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володінні вирішуються шляхом пред'явлення ними позову до боржника та особи , в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з під арешту.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк»(правонаступником якого являється ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 97569,90 грн. з кінцевим терміном повернення до 18.07.2018 року. У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 21.07.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки , за яким ОСОБА_1 надав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, та належить йому на праві приватної власності.

27.10.2010 року Стахановським міським судом Луганської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сапфір» заборгованості за комунальні послуги та судові витрати у сумі 1403,35 грн.

17.05.2011 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Стахановського МУЮ біло накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 яка належить боржнику ОСОБА_1 ( а.с. 15)

Таким чином, квартира на яку накладений арешт є предметом іпотеки в забезпечення кредитного договору, укладеного 18.07.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» . Ця обставина підтверджується копією кредитного договору , копією іпотечного договору, а також копією витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 21.07.2008 року (а.с.4-7, 9-12,13).

Колегія суддів вважає, що всупереч вимог ст.. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» позивач звернувся з позовом про звільнення майна з під арешту та заборони вчиняти будь-які дії, пов'язані з обмеженням прав іпотекодержателя, тільки до боржника ОСОБА_1, однак до особи, в інтересах якої накладено арешт, а саме ТОВ «Сапфір» не звертався з вимогами, а тому суд першої інстанції законно і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Крім того позивач не надав суду докази того,що порушені його права як іподекодержателя.

Встановивши, що позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за відсутності клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем , або залучення співвідповідача , повинен ухвалити рішення про відмову у позові, що не позбавляє позивача права на звернення до суду із самостійним позовом до особи, яка має відповідати за цим позовом.

Оскільки позов заявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, і клопотання про заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів позивачем не заявлено, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано відмовив у задоволені позову .

Апеляційний суд, переглядаючи справу, не може розглянути по суті позовні вимоги , оскільки не наділений повноваженнями залучення до участі у справі сторін на стадії апеляційного провадження.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції відповідно до ст.. 213,214 ЦПК України повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 325 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» -відхилити.

Рішення Стахановського міського суду Луганської області від 22 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі протягом 20 днів касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: