УКРАЇНА АПЕЛЯЩЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-5523/2006 р. Головуючий у суді
першої інстанції: Гусев О.Г.
Категорія - 26 Доповідач: Косогор Г.О.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 року.
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого судді: Косогор Г.О.
Суддів: Ткачук О.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі - Карпенко СВ.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог Суворівської районної адміністрації м.Одеси еро усунення від права на спадкування за законом, визнання свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2005 року ОСОБА_1. звернулася до суду з зазначеним позовом , вказуючи на те, що 17.12.2004 року помер її син ОСОБА_3., після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 в м.Одесі. Спадкоємцями 1 черги щодо майна ОСОБА_3. були позивачка та його дружина, ОСОБА_2. ОСОБА_1., ОСОБА_2. прийняли спадщину та отримали сзіпситзс про право власності з порядку спадкування за законом на 1\2 частину квартири по Миколаївської дорозі 309 з м.Одесі. Позивачка вважає, що ОСОБА_3
2 необхідно усунути від права на спадкування за законом на спадщину яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , оскільки перед смертю ОСОБА_3. хворів туберкульозом, відповідачка ухилилася від надання спадкоємцеві (своєму чоловіку) допомоги, який через тяжку хворобу знаходився у безпорадному стані. Позивачка посилаючись на ст.ст. 1224, 1261, 1301 ЦК України просить позовні вимоги задовольнити у повному обсягу.
Відповідачка ОСОБА_1. позовні вимоги не визнала.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 28 серпня 2006 року позов задоволено частково. Суд визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від першого серпня 2005 року в частині визнання права
власності на 1А частину квартири АДРЕСА_1 в м.Одесі за ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_3 . Суд усунув від права на спадкування за законом на спадщину яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_2. Право власності на Ул квартири АДРЕСА_1 в м.Одесі визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3.
На дане рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якої просить дане рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким з позові ОСОБА_1. відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає задоволенню.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, районний суд виходив з того, що відповідачка ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, матеріально йому не допомагала, станом здоров"я не цікавилася, то згідно о.5 ст.1224 ЦК України вона може бути усунена від права на спадкування за законом.
Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального закону.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі пп.З і 4 ст.309 ЦПK України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, сторони по спразі цього не заперечують, що з 1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2
підтримували фактичні шлюбні відносини після звільнення ОСОБА_3. з місць позбавлення волі. У той час ОСОБА_3. вже був хворий туберкульозом. У 2002 року шлюбні відносини були зареєстровані. 17 грудня 2004 року ОСОБА_3. помер від фіброзно-кавернозного туберкульозу легень, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1(а.с.13). Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді Уі частині квартири №АДРЕСА_1 у м.Одесі (а.с.14). 1 серпня 2005 року ОСОБА_1 -мати померлого одержала свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого вона та дружина померлого ОСОБА_2 набули права власності на Уг частку спадкового майна у вигляді Уг частині квартири під №АДРЕСА_1(а.с.42). Під час прийняття спадщини та оформлення прововстановлюючих документів, а саме на протязі 8-мі місяців після смерті спадкодавця, ніяких спорів про спадщину у спадкоємців не виникало, заяв до нотаріуса не надходило.
17 серпня 2005 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом про усунення ОСОБА_2. від права на спадкування за законом, посилаючись на ч.5 ст.1224 ЦК України. Суд першої інстанції також дійшов до висновку, що дані правовідносини регулюються ч.5 ст.1224 ЦК України. При цьому, судом не було прийнято до уваги, що згідно ч.5 ст.1224 ЦК від права на спадкування за законом може бути усунена особа, яка ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, хоч би ця особа і не несла відповідно до закону обов'язку утримувати спадкодавця. Особи, які такий обов'язок несуть, усуваються від спадкування за наявності відповідних умов згідно абзацу другого ч.З ст.1224 ЦК України.
Право одного з подружжя на утримання передбачено ст.75 Сімейного Кодексу України, відповідно до якої право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із
подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом 1, 11 чи 111 групи.
Матеріали справи справи не містять доказів, які підтверджують факт звернення ОСОБА_3. до дружини ОСОБА_2. за наданням матеріальної допомоги у період непрацездатності, а також про те, що він був непрацездатним згідно ч. З ст.75 Сімейного Кодексу України.
Крім того факт ухилення від виконання обов»язку щодо утримання спадкодавця лише тоді є підставою для усунення особи від права на спадкування, якщо цей факт встановлений судом відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України.
Позивачка також не заявляла подібних вимог, тому висновки суду першої інстанції про те, що відповідачка, будучи дружиною померлого, ухилялася: з надання допомоги спадкодавцеві є безпідставними.
Позивачка ОСОБА_1. не довіла свого позову, що є її обов»язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права при вирішенні цієї справи, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, однак обставини справи встановлено повно і вірно, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, судове рішення -скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволені позову.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, визнання свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.
Ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 19 серпня 2005 року якою накладено арешт на квартиру №АДРЕСА_1 в м.Одесі скасувати.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців після його проголошення.