Справа № 11 а - 3141 2006 рік                                                           Головуюч ий в 1-й інстанції Андреев В.В.

Категорія ч. 2 ст. 186,304 КК                                                               Доповідач Калашников В.М.

України

УХВАЛА Іменем   України

24 жовтня 2006 року                 Колегія суддів судової палати в кримінальних справах

Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого                                     - Калашникова В.М.

суддів                                                 - Кондакова Г.В., Огурецького В.П.

з участю прокурора                            - Красної К.О.

з участю адвокатів                               - ОСОБА_1, ОСОБА_2

з участю засуджених                            - ОСОБА_3, ОСОБА_4

з участю законного представника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 01 серпня 2006 року,

встановила:

Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 01 серпня 2006 року засуджені

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Горлівки Донецької області, громадянин України, не судимий, який мешкає за АДРЕСА_1,

за ч. 2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі; за ст. 304 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначене покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання, якщо він на протязі іспитового строку - 3 роки - не вчинить нового злочину і виконає обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу відповідних органів, повідомляти ні органи про зміну місця проживання, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Горлівки Донецької області, громадянин України, не судимий, який мешкає за АДРЕСА_2,

за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76, 104 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання, якщо він на протязі іспитового строку - 3 роки - не вчинить нового злочину і виконає обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу відповідних органів, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

Згідно з вироком, 27 січня 2006 року, приблизно о 20 год 30 хвил., в с Новгородське м. Дзержинська, ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, умисно, з метою заволодіння чужим майном напали на потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_4, погрожуючи ОСОБА_7 застосувати насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, та завдавши останній різану рану шкіри голови, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, відкрито викрав належне їй майно на загальну суму 680 гри.

Крім цього, 27 січня 2006 року, приблизно о 20 год ЗО хвил. ОСОБА_3, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_4 неповнолітній, запропонував йому скоїти відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насилля, яке не опасне для життя та здоров'я, на що останній погодився.

Прокурор в своїй апеляції просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати винними ОСОБА_3 у скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187 та ст. 304 КК України, ОСОБА_4, у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити їм більш суворе покарання, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невірне застосування судом кримінального закону в частині встановлення неповнолітньому засудженому іспитового строку.

Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який просив вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, частково підтримавши доводи апеляції, адвокатів, засуджених, законного представника неповнолітнього засудженого, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, вирок суду - зміні, з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину при встановлених судом обставинах, підтверджені зібраними у встановленому законом порядку доказами, перевіреними у судовому засіданні.

Так, сам засуджені в суді визнали себе винними у пред'явленому органами досудового слідства обвинуваченні частково і відмовились давати показання.

На протязі досудового слідства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 послідовно пояснювали, що з метою відкритого викрадення мобільних телефонів вони підійшли до потерпілих, і намагалися забрати у них телефони. ОСОБА_3 це не вдалося, а ОСОБА_4 забрав телефон у ОСОБА_7, після чого вони втекли. При цьому ОСОБА_4 стабільно пояснював, що ніяких предметів у нього не було, погроз зарізати потерпілій він не висказував.

*

Потерпіла ОСОБА_7 як на досудовому слідстві, так і в суді пояснювала, що ніяких предметів у ОСОБА_4 вона не бачила, він їй не казав, що має при собі ніж. Рану на голові вона побачила вже після того, як прийшла до кафе.

Потерпіла ОСОБА_6 в суді підтвердила, що не чула ніяких погроз на адресу ОСОБА_7, а на її адресу ніяких погроз не було.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, потерпілій ОСОБА_7 дією загостреного предмета заподіяна кожна рана, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Вказаними доказами спростовуються доводи апеляції про неправильну оцінку судом дій засуджених і суд обгрунтовано прийшов до висновку про те, що ні на досудовому слідстві, ні в суді не здобуто переконливих доказів про наявність в діях засуджених складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Всім зібраним по справі доказам суд дав належну оцінку і правильно прийшов до висновку про необхідність кваліфікації дій засуджених за ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні покарання засудженим судом враховані тяжкість вчиненого, особи винних, наявність цілого ряду обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, і призначене покарання у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.

З урахуванням осіб засуджених та обставин, що пом'якшують покарання суд обгрунтовано прийшов до висновку про можливість звільнення засуджених від відбування покарання з іспитовим строком.                         

Разом з тим, суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_4 від відбування покарання, неправильно застосував кримінальний закон, призначивши засудженому іспитовий строк 3 роки.

Так, ОСОБА_4 на момент вчинення злочину був неповнолітнім і, відповідно до вимог ч. З ст. 104 КК України, іспитовий строк при звільненні його від покарання не може перевищувати2-х років, а тому вирок в цій частині підлягає зміні.

З матеріалів справи встановлено, що ні досудовим слідством, ні судом не допущено неповноти, грубих порушень кримінальио-процесуального законодавства, які є підставою для скасування вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 01 серпня 2006 року щодо ОСОБА_4 змінити.

На підставі ст.ст. 75, 76, 104 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання, призначеного за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 01 серпня 2006 року, якщо він на протязі іспитового строку - 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає обов'язки: не виїжджати за межі України на   постійне   проживання   без   дозволу   органу   кримінально-виконавчої   системи, повщомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з являтися в цей орган для реєстрації.

В решті вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 01 серпня 2006 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити без змін.