Справа №   lla-3232

Головуючий у 1 інстанції Кішкіна IB.

Доповідач Яременко А.Ф.

УХВАЛА

Іменем України

24 жовтня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.1.

суддів Яременка А.Ф., Калініч НІ.

з участю

прокурораІльченка С В.

адвоката ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Гірницького районного суду м. Макіївки від 14 липня 2006 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр-на України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, який моє доньку 08.02. 1988 року народження, не судимого в силу ст. 89 КК України , інваліда 2 групи, жителя м. Макіївки засуджено за ст.215 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнено з іспитовим строком на 3 роки з покладанням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої системи і періодично з'являтися в ці органи на реєстрацію.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 1511 грн. матеріальної шкоди і по 10000 грн. моральної.

За вироком суду засудженого визнано винним в тому, що він 2 листопаду 2000 року в 16 годин, керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем ВАЗ 2107 держ.НОМЕР_1 і рухаючись з швидкістю 80 км на годину по проспекту Генерала Данилова м. Макіївки, в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху згідно з яким " Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться , і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним", не вправився з керуванням автомобілем, пересік смугу зустрічного руху, виїхав на тротуар де зробив наїзд на опору освітлювання, в результаті чого пасажиру ОСОБА_5, який знаходився на передньому сидінні автомобіля було завдано числення тілесні ушкодження , в наслідок яких, а саме: тупої сполученої травми тіла, яка виявилася в відкритій черепно-мозковій травмі з множинними оскольчатими переломами кісток черепу і лицевого скелету , крововиливами під оболонки та речовину головного мозку, тупої травми грудної клітини і живота з крововиливами в черевну і грудну порожнини, розривом печінки, забиттям легенів і розвитком шоку , потерпілий ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

1

 

Засуджений просить вирок скасувати та постановити новий вирок яким його виправдувати.

Вказує на те, що судом порушені вимоги ст. 374 КПК України, які полягають в тому, що суд не виконав вказівки апеляційного суду в частині усунення суперечностей в показаннях свідків.

Вважає, що показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , на яких, на його думку, базується вирок, суд не повинен був брати до уваги в силу їх протиріч, неповноти, непослідовності, а ОСОБА_6, крім того , і упередженості. 1 навпаки, суд безмотивно відхилив показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 які фактично підтвердили його доводи про те, що він в автомобілі перебував в якості пасажира і, таким чином, фактично не усунув протиріччя між двома групами свідків, на що звернув увагу апеляційний суд в своїй ухвалі від 23.02. 2004 року.

Вважає, що показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про те, що згідно записів в медичних документах зроблених за моїми словами і словами ОСОБА_5 за кермом автомобіля знаходився я, а на місці пасажира ОСОБА_5, не можна вважати об'єктивними, оскільки вони спростовуються записами в журналі постраждалих, де першим значиться він. А пояснення названих свідків щодо порядку запису постраждалих у вказаному журналі носять характер припущення. Вказує також на те, що висновки судово-медичних експертиз про находження його під час ДТП за кермом автомобіля, а ОСОБА_5 на місці пасажира також носять характер припущення і не могли бути оціненими судом як доказ його вини

Вказує також на те, що потерпілими не були представлені суду докази їх витрат на похорони ОСОБА_5 , а суд приймаючи рішення з цього приводу названі обставини  не взяв до уваги .

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, адвоката і засудженого, які підтримали доводи апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів визнала апеляцію такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні зазначеного злочину, за обставин встановлених судом, знаходить своє підтвердження в досліджених в судовом} засіданні і належним чином оціненими доказах і є обгрунтованим.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 показали , що саме ОСОБА_5 знаходився tie передньому пасажирському сидінні автомобіля. Вони його витягували звідти і доставляли в лікарню на своєму автомобілі. Водій автомобіля при цьому лежав на тротуарі і його в лікарню доставили трохи пізніше. У ОСОБА_5 на пальці була обручка, а обличчя було дуже закривавлене, настільки, що не було видно ні носу, ні очей Всупереч доводам апеляції показання цих свідків щодо ключових моментів події послідовні і узгоджуються між собою та з іншими обставинами і доказами зібраними по справі. Доводи апеляції про упередженість свідка ОСОБА_6 нічим не підтверджені і самі по собі носять характер припущення.

Потерпіла ОСОБА_3 підтвердила , що в померлого була обручка, яку їй повернули в лікарні.

2

 

Ця обставина знаходить своє підтвердження в квітанції Макіївської міської лікарні №1 про те, у ОСОБА_5 при його надходженні до лікарні була прийнята на зберігання обручка.

Свідки ОСОБА_13 ОСОБА_14 і ОСОБА_15 - працівники лікарні показали що при надходженні до лікарні ОСОБА_5 та засудженого безпосередньо з їх слів в журналі реєстрації хворих було зроблено запис, що за кермом знаходився засуджений, а не пасажирському сидінні ОСОБА_5 . При цьому ОСОБА_13 підтвердила, що першим до лікарні був доставлений ОСОБА_5, а потім засуджений і пояснила чому в журналі реєстрації хворих першим записаний засуджений і в нього ж у першого була взята кров, а через 5 хвилин у   ОСОБА_5.

Згідно з висновками комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи з урахуванням характеру і розташування тілесних ушкоджень в момент ДТП засуджений знаходився за кермом автомобіля, а ОСОБА_5 спереду на пасажирському сидінні.( т.е. І а.с. 73-74)

За висновками комісійної судово-медичної експертизи при фронтальному зіткненні автомобіля, який рухається з нерухомою перепоною більш тяжку і масивну травму порівняно з водієм отримує пасажир переднього сидіння, що в даному випадку свідчить про надходження ОСОБА_5 на передньому пасажирському сидінню.( т.е.2 а.с. 161-162)

Повторна комплексна судово-медична і автотехнічна експертиза прийшла до висновку, що найбільш вірогідно засуджений тілесні ушкодження під час ДТП отримав при ударі об кермо автомобіля, а травма грудної клітини ОСОБА_5 не могла виникнути при ударі об кермо автомобіля.(т.е. З а.с. 88-89)

В судовому засіданні експерти ОСОБА_16 і ОСОБА_17 прийшли до висновку , що розрив печінки у ОСОБА_5 не міг виникнути від зіткнення з кермом автомобіля.

Таким чином, доводи апеляції , що висновки названих експертиз носять характер припущення і тому не можуть бути прийняті як докази суперечать змісту самих експертиз.

По-перше експерти категоричні в своїх висновках про неможливість отримання потерпілим ОСОБА_5 травми грудної клітини та розриву печінки при зіткненні з кермом автомобіля під час ДТП, що свідчить про те, що ОСОБА_5 знаходився на переднім сидінні автомобіля.

По-друге висновки експертизи про те, що під час ДТП при фронтальному зіткненні автомобіля з нерухомою перепоною більш тяжкі ушкодження отримує пасажир переднього сидіння порівняно з водієм є не припущенням , а констатацією закономірностей узагальненої практики при даному виді дорожньо-транспортних пригод. Тому з точки зору компетентності та наукової обгрунтованості висновки названих експертиз не викликають сумнівів.

Пояснення засудженим мотивів з яких за кермом його автомобіля перебував не він, а потерпілий явно непереконливі.

Так, засуджений стверджував, що, оскільки сам перебував в стані сп'яніння, то на прохання потерпілого, передав йому керування автомобілем з метою огляду останнім якогось автомобіля, який потерпілий хотів придбати для себе.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 показали , що потерпілий мав свій автомобіль, який знаходився в доброму стані і не мав намірів купувати другий.

 

З висновків судово-медичних експертиз видно , що як потерпілий , так і засуджений в момент ДТП знаходились в стані алкогольного сп'яніння. При цьому засуджений мав при собі права на керування транспортними засобами, а потерпілий не мав. За таких обставин, твердження засудженого про причини керування його автомобілем потерпілим, визвали у суду першої інстанції обгрунтовані сумніви

Суд першої інстанції, аналізуючи показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11 обгрунтовано прийшов до висновку про невідповідність їх дійсності, оскільки вони суперечать як один одному, так і обставинам і доказам по справі, приведеним вище , а також доводам апеляції і показанням самого засудженого.

Так, з показань засудженого випливає, що саме він знаходився на пасажирському сидінні і його першим доставили в лікарню. Про це ж йдеться і в апеляції з посиланням на записи в журналі реєстрації хворих і черговість відбору крові.

Свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10, з показань яких видно, що пасажиром автомобіля був засуджений, разом з тим, стверджували, що першим до лікарні був відвезений водій автомобіля, тобто потерпілий, що суперечить твердженням засудженого і доводам апеляції

Свідок ОСОБА_11, вказавши зовнішні ознаки засудженого як пасажира автомобіля, навпаки стверджувала , що першим до лікарні повезли пасажира, тобто засудженого.

Свідок ОСОБА_12 показав, що саме він відвозив водія а автомобіля в лікарню і допомагав медсестрі його роздягати. При цьому водій назвав своє приз віще - ОСОБА_5, Пасажир автомобіля в лікарню був доставлений раніше.

ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 стверджували, що обличчя пасажира, тобто засудженого, було скривавлене, а ОСОБА_9 навіть підкреслив, що обличчя було " до невпізнаваємості залито кров'ю".

Приведені показання названих свідків щодо закривавленості обличчя засудженого суперечать висновкам експертиз з яких видно, що потерпілому були заподіяні численні забиті рани в області лиця, багатооскольчаті переломи лицевого скелета, розрив оболонки лівого ока, а у засудженого на обличчі тільки одна забита рана підборіддя і садно на скроні.

Крім того, свідок ОСОБА_13 показала, допомога сторонніх осіб при роздяганні постраждалих в лікарні не практикується, що спростовує твердження ОСОБА_12 про допомогу в роздяганні потерпілого.

При наявності таких суперечностей в показаннях приведених свідків і невідповідності їх показань сукупності інших доказів і обставин встановлених по справі , вони обгрунтовано викликають сумнів в їх достовірності і не можуть бути оціненими як докази невинності засудженого.

Посилання в апеляції на порушення судом вимог ст. 374 КПК України в частині невиконання судом вказівок апеляційного суду в ухвалі від 23.02.2004 року не можна визнати обгрунтованим. Апеляційний суд, скасовуючи своєю ухвалою вирок суду першої інстанції, направив справу на додаткове розслідування, в якій запропонував органам слідства усунути суперечності в показаннях свідків шляхом встановлення та допиту додаткових свідків. Як видно з матеріалів справи органи

4

 

слідства приймали певні заходи для встановлення додаткових свідків, але це не виявилося можливим. Таким чином, порушень вимог ст. 374 КПК України судом першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Не може погодитися колегія суддів і з доводами апеляції про необґрунтованість задоволення цивільного позову.

Сам   факт   похорон   померлого   і   понесених   при   цьому   витрат та

встановлення пам'ятника померлому не викликають сумнівів і в апеляції на оспорюються..

Доводи апеляції , що пам'ятник був оплачений в російських рублях не відповідає змісту довідки, де рукописним текстом вказано, що сплачено було 950 гривень.

Доводи апеляції про те, що вартість ритуальних послуг було стягнуто з відповідача за цінами на 15.02. 2002 року , а не на 5.11. 2000 року не можна визнати такими , що порушували права відповідача, оскільки вказані витрати було стягнуто тільки в 2006 році, що з огляду на інфляційні процеси з 2002 року по 2006 рік   тільки зменшило розмір можливих вимог позивачів.

Суми на поминальний обід в розмірі 1080 грн., а не на 1440, як вказано в апеляції, придбання поховального одягу на 350 грн., та вінків на 113 грн., заявлені в розумних межах і відповідають реальним витратам позивачів.

Крім того, в замовленні на поминальний обід, який оспорюється в апеляції, мова йшла, з урахуванням оренди приміщення і послуг персоналу, про суму в 1726 грн, а не 1440 грн. Позивачі цю суму зменшили самі.

З урахуванням тяжкості наслідків, заподіяних злочином і ступені моральних страждань потерпілих, сул обгрунтовано в розумних межах стягнув з засудженого моральну шкоду.

Таким чином, аналіз зібраних у справі і повно перевірених у судовому засіданні доказів свідчить, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженого в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого є обгрунтованим, а доводи апеляції безпідставними.

Дії засудженого правильно кваліфіковані за ст. 215 ч. 2КК України в редакції 1960 року.

Підстав для скасування вироку колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України апеляційний суд

Ухвалив:

Вирок Гірницького районного суду м. Макіївки від 14 липня 2006 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого без задоволення.