Справа № 22-974\2006 рік Головуючий у 1 інстанції Попова С.А.
Категорія 41 Доповідач Кочегарова Л .М.
УХВАЛА Іменем України
19 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Песоцької Л.І.
суддів Трушкова М.М., Кочегарової Л.М.
при секретарі Горбань К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі ВАТ "МК"Азовсталь") про часткову зміну наказу про преміювання, виплату недорахованої премії, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 30 червня 2006 року,
встановила:
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом. Посилалася на те, що працює у відповідача економістом коксового цеху з 1973 року. Наказом НОМЕР_1 вона позбавлена премії в розмірі 20% за невиконання планових показників. Просила змінити наказ про преміювання в частині позбавлення її премії за серпень 2005 року, зобов"язати відповідача доплатити премію, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 25 000 грн. та судові витрати 140 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 30 червня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення скасувати, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права. Зокрема вважає, що при виданні наказу було порушено Положення про преміювання, що вона не мала недоліків у роботі, що за посадовою інструкцією вона не відповідає за показник „вихід доменного коксу", що розмір премії повинен бути знижений тільки начальнику цеху, а не їй.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника ВАТ"МК"Азовсталь" Маєвську В.М., яка просила відмовити у задоволенні скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка з 1973 року працює економістом коксового цеху ВАТ "Маркохім" (правонаступник ВАТ "МК"Азовсталь"). Наказом від 22 вересня 2005 року, зі змінами від 5 жовтня 2005 року, вона була позбавлена премії в розмірі 20% за невиконання планових показників по виходу доменного коксу за серпень 2005 року.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за серпень 2005 року по коксовому цеху ВАТ"Маркохім" мало місце невиконання планових показників, що накази генерального директора ВАТ "Маркохім" про зниження розміру премії позивачці не суперечать закону та положенням актів підприємства, які регулюють ці питання, що підстав для зміни наказів, стягнення з відповідача недоотриманої позивачкою премії в сумі 199 грн. та відшкодування моральної шкоди немає.
З висновками суду не можна не погодитися, оскільки вони підтверджуються поясненнями сторін, даними про вихід продукції за серпень 2005 року, повідомленням про план виробництва, даними про баланс коксу, вихід якого при нормі 91,4% фактично складав 91,37%, протоколом технічної наради від 9 серпня 2005 року, на якому обговорювалося питання про невиконання планових показників, службовою запискою головного інженера підприємства про необхідність прийняття заходів до працівників коксового цеху за невиконання плану.
Із спільної постанови генерального директора ВАТ"Маркохім" та голови профспілкового комітету від 20 вересня 2005 року вбачається, що на підприємстві вирішено не провадити коригування розміру премії керівникам, спеціалістам і службовцям на фактичний процент засвоєння потужності за серпень 2005 року у зв"язку з несприятливою ситуацією на ринку металу.
Згідно до положень ч.2 ст.97 КЗпП України розміри премій встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власникам або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно колективного договору ВАТ "Маркохім" виплата виробничих премій, заохочень, компенсаційних виплат працівникам підприємства, провадиться в залежності від результатів господарської діяльності і наявності коштів підприємства згідно до затверджених положень про оплату і преміювання.
З розділу УШ Положення про преміювання керівників, спеціалістів і службовців ВАТ'Маркохім" за результатами діяльності (далі Положення про преміювання) вбачається, що підставою для нарахування премії за результатами діяльності керівникам, спеціалістам і службовцям є дані бухгалтерської статистичної звітності, а за показниками, які не передбачені бухгалтерською і статистичною звітністю -дані оперативного обліку і лабораторного контролю.
Таким чином, з урахуванням обставин справи та наданих доказів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що адміністрація підприємства прийняла рішення про зменшення позивачці розміру премії на 20% в межах своїх повноважень і підстав для зміни наказів від 22 вересня 2005 року і 5 жовтня 2005року немає.
Не погоджуючись із рішенням ОСОБА_1 посилалася на те, що показник виходу коксу доменного не є основним чи додатковим показником роботи цеху і тому видання наказу про зменшення їй розміру премії на 20% не відповідає Положенню про преміювання.
Однак ці доводи позивачки спростовуються положеннями абз.5 розділу УШ Положення про преміювання, з якого вбачається, що керівник може прийняти рішення про зниження або збільшення премії за результатами діяльності підприємства по окремому структурному підрозділу або працівникам (за поданням керівника), а у випадках, не передбачених Положенням, розмір премії може бути змінений наказом по підприємству як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення.
Як вбачається з матеріалів справи, наказ про зменшення розміру премії видано генеральним директором підприємства за узгодженням з профспілковим комітетом, що відповідає вимогам закону і тому доводи позивачки про те, що позбавлення її частки премії могло розглядатися тільки за поданням начальника цеха, а не головного інженера, є неспроможними.
Крім того, з пояснень позивачки на наказів вбачається, що рішення про зменшення премії було прийнято не тільки відносно ОСОБА_1, але й інших працівників цеху, в тому числі начальника цеху.
При цьому ОСОБА_1 не заперечувала того, що вона була присутня на виробничих нарадах коли обговорювалося питання щодо необхідності виконання планових показників коксового цеху і працівники були попереджені щодо можливого зниження премії за невиконання плану.
Доводи ОСОБА_1 про те, що за своєю посадовою інструкцією вона не відповідала за показник виходу коксу по цеху і тому їй безпідставно зменшили премію не відповідають фактичним обставинам по справі, оскільки з Положення про преміювання та наказів про зменшення розміру премії вбачається, що таке рішення адміністрацією прийнято на підставі загальних показників роботи всіх керівників, спеціалістів і службовців коксового цеху, а не окремо відносно позивачки за результатами її роботи.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, відповідає положенням ст.97 КЗпП України, п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" та вимогам ст. 10,60,212,213 ЦПК України і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 30 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання чинності в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.