Справа № 22-994\2006 рік                                     Головуючий у 1 інстанції Помогайбо В.О.

Категорія 35                                                                                       Доповідач Кочегарова Л.М.

УХВАЛА Іменем України

19 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.

суддів Трушкова М.М., Кочегарової Л.М.

при секретарі Горбань К.С. розглянувши    у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною  скаргою позивачки     на     рішення Жовтневого  районного  суду     міста Маріуполя від 26 липня 2006 року,

встановила:

У   червні   2006 року   ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено і його шлюб з ОСОБА_2 розірвано. Стягнуто з позивача і відповідачки судовий збір на користь держави по 12 грн. 75 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення скасувати, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права. Вважає, що суд безпідставно відмовив їй у зупиненні провадження по справі до вирішення питання про поділ сумісного майна в судовому порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки та її представника ОСОБА_3, які просили задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника позивача ОСОБА_4, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що з 20 квітня 1991 року сторони перебували у шлюбі. Дітей не мають. У серпні 2005 року сімейні відносини між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 припинилися і вони проживають окремо.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами втрачена любов, взаємна пошана, розуміння і довіра, відновити сімейні стосунки не можливо, на примирення позивач не згоден.

З висновками суду не можна не погодитися.

Згідно ст. 112 СК України суд постановлює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З пояснень ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що вона не намагалася поновлювали сімейні відносини з позивачем, заходів для примирення не приймала, вважає, що сім"я не може бути збережена.

З пояснень представника позивача вбачається, що між колишнім подружжям сімейні відносини поновити не можливо, оскільки вони тривалий час проживають окремо, позивач підтримує фактичні сімейні відносини з іншою жінкою.

Таким чином, з урахуванням вимог закону і обставин справи суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що подальше збереження сім"ї неможливе і тому обгрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Доводи відповідачки в апеляційній скарзі про те, що шлюб не може бути розірвано через наявність невирішених нею питань щодо сумісного майна з ОСОБА_1 є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що ці обставини не є підставою для відмови ОСОБА_1 у позові про розірвання шлюбу та зупинення провадження у справі, оскільки існує передбачений законом порядок вирішення майнового спору.

З пояснень відповідачки вбачається, що в провадженні Жовтневого районного суду М.Маріуполя є справа за її позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна і розгляд справи триває.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання чинності шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.