АПЕЛЩЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а -954/06 Головуючий в Іїнстакції - Бойко В.Г.
Доповідач - Темнікова В.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого- ТемніковоїВ.І.,
суддів -Мартинюка В.І., Кравченко Н.В.,
при секретарі - Форощук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Краснодонського міськраионного суду Луганської області від 14 серпня 2006 року за адміністративним позовом ОСОБА_1до Краснодонської районної ради Луганської області про визнання незаконним рішення другої сесії Краснодонської районної ради Луганської області 5 скликання від 16 травня 2006р. НОМЕР_1"Про звіт голови Краснодонської районної державної адміністрації щодо здійснення делегованих Краснодонською районною радою повноважень", -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив скасувати рішення другої сесії Краснодонської районної ради Луганської області 5 скликання від 16 травня 2006р. НОМЕР_1 "Про звіт голови Краснодонської районної державної адміністрації щодо здійснення делегованих Краснодонською районною радою повноважень".
В позовній заяві від 30.06.2006р. він уточнив свої вимоги і просив визнати незаконним п. І рішення другої сесії Краснодонської районної ради Луганської області 5 скликання від 16 травня 2006р. НОМЕР_1"Про звіт голови Краснодонської районної державної адміністрації щодо здійснення делегованих Краснодонською районною радою повноважень", згідно якого за підсумками таємного голосування була виражена недовіра позивачу як голові Краснодонської районної державної адміністрації.
Ухвалою Краснодонського міськраионного суду Луганської області від 14 серпня 2006 року було закрито провадження по справі за непідсудністю.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить завалу суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому він в скарзі посилається на те, що суд не вірно прийняв до уваги ствердження відповідача про те, що місцеві ради депутатів є специфічним об'єднанням громадян (депутатів), які обрані іншими громадянами (населенням) шляхом відкритих прямих виборів на основі таємного голосування для виконання владних повноважень на відповідній території, а тому не вірно застосував до правовідносин, які виникли між сторонами положення п.4 ч.2 ст. 17 КАС України. Згідно ст. 140 Конституції України та ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування' визначають, що районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а згідно ст. 1 та 10 Закону України "Про місцеве самоврядування"' районні ради є органами місцевого самоврядування. Поняття об'єднання громадян міститься в ст.1 Закону України "Про об'єднання громадян". Таким чином, посилаючись на те , що Краснодонська міська рада не є об'єднанням громадян, а являє .собою представницький орган місцевої влади, який в межах своєї компетенції приймає нормативні та інші акти у формі рішень, вважає, що у даному випадку слід було керуватися не п.4ч.2 ст.17, а пo ч.І ст.17 КАС України. Крім того, він в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що будь - який суд загальної юрисдикції має право визнати неконституційним або таким , що суперечить закону рішення органів місцевого самоврядування, а на підставі ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі і просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представник відповідача просив залишити ухвалу суду без змін.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги,. колегія суддів апеляційного суду вважає^ що скарга _ не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно п.4 ч.2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів дійсно не поширюється на публічно - правові справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Як убачається з тексту позовної заяви, з якою позивач звернувся до суду, він оскаржує правомірність прийнятого Краснодонською районною радою Луганської області 5 скликання рішення від 16 травня 2006р. НОМЕР_1"Про звіт голови Краснодонської районної державної адміністрації щодо здійснення делегованих Краснодонською районною радою повноважень", згідно якого за підсумками таємного голосування йому була виражена недовіра як голові Краснодонської районної державної адміністрації, не в зв'язку з порушенням депутатами під час прийняття цього рішення процедури, а в зв'язку з необґрунтованістю їх висновків відносно якості роботи райдержадміністрації. в тому числі і його як голови цієї райдержадміністрації. Рішення Краснодонської районної ради в частині визнання незадовільною роботу Краснодонської районної державної адміністрації щодо здійснення делегованих районною радою повноважень ним також не оспорюється.
Згідно ст. 140 Конституції України та ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. При цьому місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ. міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Таким чином, місцеві ради депутатів дійсно є специфічним об'єднанням громадян (депутатів), які обрані іншими громадянами (населенням) шляхом відкритих прямих виборів на основі таємного голосування для виконання владних повноважень на відповідній території. Отже правовий статус Краснодонської районної ради, як специфічного об'єднання громадян визначений саме спеціальним законом, яким є Закон України "Про місцеве самоврядування". При цьому Краснодонська районна рада дійсно не є об'єднанням громадян в тому розумінні, в місцевого та регіонального самоврядування.
Таким чином, оскільки місцеві ради є специфічним об'єднанням громадян, а згідно ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації вирішуються виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради, то це свідчить про те, що в силу закону вирішення цього питання відноситься до виключної компетенції ради відповідного рівня, як специфічного об'єднання громадян.
З огляду на наведене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що адміністративний позов, з яким позивач звернувся до суду в такому вигляді не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги про те, що суд не вірно прийняв до уваги ствердження відповідача про те, що місцеві ради депутатів є специфічним об'єднанням громадян, а тому не вірно застосував до правовідносин, які виникли між сторонами положення п.4 ч.2 ст. 17 КАС України, бо ст. 140 Конституції України та ст. 1, 2, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначають, що районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а поняття об'єднання громадян міститься в ст. 1 Закону України "Про об'єднання громадян" і що Краснодонська міська рада таким чином не є об'єднанням громадян, а являє собою представницький орган місцевої влади, який в межах своєї компетенції приймає нормативні та інші акти у формі рішень, а тому до спірних правовідносин слід було застосувати положення п.1 ч.І ст.17 КАС України, не заслуговують на увагу, бо поняття об'єднання громадян, передбачене п.4ч.2ст.17 КАС України не обмежується виключно тільки одним Законом України "Про об'єднання громадян"'.
Суд загальної юрисдикції дійсно має право на підставі ст. 144 Конституції України визнати неконституційним чи таким, що суперечить законам України рішення органів місцевого самоврядування, але тільки в межах компетенції, встановленої КАС України, а в даному випадку вирішення питання про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації віднесено за законом, як уже зазначалося раніше, не до компетенції суду, а до виключної компетенції ради відповідного рівня. Крім того, ні положення Закону України "Про місцеве самоврядування", ні Закону України "Про місцеві державні адміністрації" не передбачають можливості оскарження рішення ради з приводу вираження недовіри голові районної державної адміністрації до суду. Таким чином інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду. зроблених в оскаржуваній ухвалі і не є підставою для її скасування.
Керуючись ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Ухвалу Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 14 серпня 2006 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з моменту її проголошення безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України.