Справа № 1-120/11

Провадження №1/2610/70/2012

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 грудня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Антонюк М.С.

при секретарі Павлюк В.В.

з участю прокурора Апаріна І.В.

захисника -адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Рошкани Новоаненського району, Молдова, з вищою освітою, одруженого, працюючого фінансовим директором ТОВ «Боріваж», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України

в с т а н о в и в :

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України за наступних обставин.

Так, наказом Міністра транспорту та зв'язку України від 10.05.2006 року №62-К ОСОБА_2 призначений на посаду заступника начальника - начальника відділу Контрольно-ревізійного управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

Згідно положення про відділ контрольно-ревізійної роботи Контрольно-ревізійного управління Міністерства транспорту та зв'язку України, затвердженого начальником КРУ Мінтрансзв'язку України від 21.02.2006 року відділ очолює заступник начальника КРУ - начальник відділу контрольно-ревізійної роботи. Розділом 5 даного Положення передбачено право заступника начальника управління - начальника відділу розподіляти обов'язки між працівниками відділу, здійснювати всі необхідні організаційні та методичні заходи для забезпечення своєчасного й якісного виконання всіма працівниками відділу покладених на них завдань.

Наказом Міністра транспорту та зв'язку України від 10.05.2007 року №93-к ОСОБА_2 переведено на посаду начальника Контрольно-ревізійного управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

Згідно положення про Контрольно-ревізійне управління Міністерства транспорту та зв'язку України, затвердженого Міністром транспорту та зв'язку України від 10.05.2007 року управління очолює начальник, який має право забезпечувати ділове листування з урядовими органами, Укрзалізницею, Держспецтрансслужбою та підконтрольними установами з питань, що стосуються діяльності Управління; здійснювати всі організаційні та методичні заходи для забезпечення своєчасного й якісного виконання всіма працівниками покладених на Управління завдань.

З метою забезпечення та організації виконання працівниками КРУ Мінтрансзв'язку України та відділу контрольно-ревізійної роботи управління покладених на них завдань, згідно листа Міністерства транспорту та зв'язку України від 06.02.2007 № 502/14/14-07, підписаного першим заступником Міністра Корнієнком В.В., Укрзалізницею видано річні службові транспортні вимоги форми 3, використання яких працівниками відділу контрольно-ревізійної роботи повинен був контролювати ОСОБА_2 Більше того, ОСОБА_2 як заступник начальника контрольно-ревізійного управління - начальник відділу отримав іменну форму 3 за №874655 з правом проїзду у вагонах типу «СВ»зі строком дії з 18.02.2007 року по 12.03.2008 року.

У лютому 2008 року начальник КРУ Мінтрансзв'язку України ОСОБА_2 особисто звернувся з листом від 14.02.2008 №14/136-08 на адресу Укрзалізниці з проханням видати річні службові транспортні вимоги, зокрема на своє ім'я з правом проїзду у вагонах типу «СВ». Укрзалізницею на 2008 рік виписано службову транспортну вимогу №101659 на ім'я начальника контрольно-ревізійного управління ОСОБА_2 зі строком дії з 14.03.2008 року по 22.05.2008 року.

У вказаних листах до Укрзалізниці видача службових транспортних вимог мотивована службовою необхідністю, у зв'язку з виконанням працівниками Контрольно-ревізійного управління Міністерства транспорту та зв'язку України функцій контролю за фінансово-господарською діяльністю підконтрольних об'єктів та запобігання корупційним та економічним правопорушенням у галузях транспорту та зв'язку.

Згідно Додатку до Правил видачі та використання службових і разових квитків для проїзду працівників залізничного транспорту по залізниці держав - учасників СНД і Естонської Республіки «Перелік форм проїзних білетів»форма 3 є службовим білетом, який дає право безкоштовного проїзду у потягах всіх категорій. Розділом 5 Додатку №19 до вказаних Правил передбачено, що для особистих потреб видаються разові квитки форм 6, 6-В та 6-Г-1.

ОСОБА_2, отримавши службові транспорті вимоги форми 3, зокрема на власне ім'я за №874655 та №101659, які надавали йому право безкоштовного проїзду у службових потребах у вагонах типу «СВ», мав можливість в силу займаної посади заступника начальника - начальника відділу КРУ Мінтрансзв'язку України та у подальшому начальника КРУ Мінтрансзв'язку України безконтрольно та вільно розпоряджатися та використовувати зазначені документи.

Таким чином, у період часу з 21.02.2006 року по 11.04.2008 року ОСОБА_2 здійснював організаційно-розпорядчі функції, а отже являвся службовою особою.

У період часу з 18.02.2007 року по 11.04.2008 року, знаходячись у місті Києві та Одесі, заступник начальника - начальник відділу КРУ Мінтрансзв'язку України та у подальшому начальник КРУ Мінтрансзв'язку України ОСОБА_2, маючи єдиний злочинний намір на умисне використання свого службового становища в особистих інтересах, всупереч інтересам служби, будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, яке полягало у використані та пред'явлені службових транспортних вимог форми 3 за №874655 та №101659 до залізничних кас вокзалу станції Київ-Пасажирський, що у Солом'янському районі міста Києва, кас філії ДП «Український центр обслуговування пасажирів», яка розташована у будівлі Міністерства транспорту та зв'язку України за адресою проспект Перемоги, 14, що у Шевченківському районі міста Києва та касах вокзалу станції Одеса-Головна. що у місті Одеса, тотожними діями вчинив зловживання своїм службовим становищем, безоплатно отримавши та використавши, не у зв'язку з службовою необхідністю, а для власних потреб, 129 залізничних квитків на власне ім'я для проїзду в пасажирських вагонах, чим заподіяв істотну шкоду Державній адміністрації залізничного транспорту України на загальну суму 55 569 гривні 64 копійок.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині не визнав та пояснив, що орган досудового слідства в обвинуваченні неправомірно послався на норми Правил видачі та використання службових і разових квитків для проїзду працівників залізничного транспорту по залізниці держав - учасників СНД і Естонської Республіки, оскільки вказаний акт не застосовується безпосередньо на території України. Натомість немає жодного нормативного акту, який би визначав, що використання ним як заступником начальника КРУ Мінтрансзв'язку України, начальником КРУ Мінтрансзв'язку України іменної форми 3 для проїзду за місцем проживання і на роботу -суперечить інтересам служби, враховуючи, що його постійне місце проживання знаходиться в м. Одеса, а за місцем роботи -у м. Києві, він не був забезпечений житлом.

Одночасно підсудний звертає увагу на те, що транспортні вимоги представникам міністерств, підприємств та організацій, які не входять до сферу управління Укрзалізниці, видаються тільки після надходження коштів на розподільчі рахунки залізниць, а отже неправильним є твердження про завдання будь-якої шкоди Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Крім того, під час розгляду справи було встановлено, що іменними формами 3 користувались інші співробітники КРУ, і він до цих поїздок відношення не має, а отже можна стверджувати про те, що існувало декілька проїзних документів на його ім'я.

Наведене підтверджується даними Акту про результати службового розслідування фактів використання посадовими особами КРУ Мінтрансзв'язку України службових транспортних вимог форми 3 від 22.09.2008 року, згідно яких після його звільнення невідомі особи продовжували використовувати в період 11.04.2008 року по 22.05.2008 року транспортні вимоги форми 3 на його ім'я і в цій частині відповідне рішення органом досудового слідства не прийнято.

Вказані факти підтверджують, що іменною формою 3 користувались також і інші особи крім тієї особи, яка зазначена у формі і ставить під сумнів наведений у обвинуваченні перелік квитків, які він нібито отримав та використав для власних потреб.

Також суперечливим є і твердження обвинувачення про те, що він нібито використав для власних потреб, не у зв'язку із службовою необхідністю 129 залізничних квитків на його ім'я, враховуючи, що згідно даних, внесених до таблиці обліку робочого часу у вказані в обвинуваченні дні він знаходився на робочому місці, крім того, фізично не міг одночасно їхати в різних напрямках, або кожного дня виїжджати з одного місця в одному напрямку, а тому вважає, що обвинувачення містить неправдиву інформацію.

Враховуючи наведене, вважає, що органом досудового слідства не були встановлені обставини вчинення злочину, не конкретизоване обвинувачення в частині здійснення саме ним поїздок.

Захисник в судовому засіданні заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, враховуючи, що в ході досудового слідства була допущена суттєва неповнота та неправильність, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Так, відповідно до п.3.2 Наказу Укрзалізниці №337 від 17.10.2005 року передбачено, що видачу транспортних вимог представникам міністерств, підприємств та організацій, які не входять до сфери управління Укрзалізниці, дозволено проводити після надходження коштів на розподільчі рахунки залізниць. Отже факт видачі транспортної вимоги підтверджує отримання Укрзалізницею коштів за транспортні вимоги, тобто не встановлено кому завдано шкоду діями ОСОБА_2 Проте вказані обставини досудовим слідством були залишені поза увагою, що свідчить про неповноту досудового слідства.

Крім того, обвинувачення містить суперечності. Так, згідно обвинувачення ОСОБА_2 06.06.2007 року використав у власних цілях квиток з м. Одеси до м. Києва, в той же час згідно табеля обліку робочого часу він знаходився на робочому місці і не міг виїжджати з м. Одеси. 20-21.06.2007 року ОСОБА_2 знаходився на робочому місці, а отже не міг 20.06.2007 року виїхати з м. Києва до м. Донецька. Також орган досудового слідства не прийняв до уваги, що ОСОБА_2 виїжджав у відрядження, тобто користувався при цьому виданими на його ім'я формами 3 у службових цілях. Крім того, в обвинувачення вказується, що підсудний одночасно використовував по два-три квитки, виїжджав в двох протилежних напрямках, або кожного дня виїжджав з одного місця в одному напрямку, що фізично є неможливим.

Також захисник звертає увагу на дані Акту про результати службового розслідування фактів використання посадовими особами КРУ Мінтрансзв'язку України службових транспортних вимог форми 3 від 22.09.2008 року, і відсутність в цій частині відповідного процесуального рішення відносно ОСОБА_2, наявні у матеріалах справи інші дані, які свідчать про використання форм 3 не працівниками Конторольно-ревізійного управління Мінтарсзв'язку України, а сторонніми особами, що свідчить про неповноту досудового слідства, адже слідчим не було встановлено таких осіб, як відсутні і докази того, що формою 3 користувався саме ОСОБА_2

Наведене на думку захисника свідчить про те, що слідчому невідомі були обставини вчинення злочину і не доведена участь підсудного у його скоєнні. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 особисто використовував форму 3 та здійснював поїздки за такими квитками. Таким чином пред'явлене останньому обвинувачення є неконкретним та незаконним, а допущена в ході досудового слідства неповнота та неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Підсудний підтримав думку захисника.

Прокурор заперечував проти направлення справи на додаткове розслідування.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про те, що в ході досудового слідства була допущена така неправильність і неповнота, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Згідно ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

В силу статті 64 КК України в кримінальній справі при провадження досудового слідства підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчинені злочину і мотиви злочину, що відповідно до положень ст.ст. 132, 232 КПК України має бути відображено у постанові про притягнення особи в якості обвинуваченого та обвинувальному висновку.

Відповідно до статті 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бут усунута в судовому засіданні.

Згідно з вимогами чинного кримінально-процесуального законодавства, досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України не були досліджені або поверхово чи однобоко досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи ( не були допитані певні особи, не витребувані та не досліджені документи, речові докази та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин, не були з достатньою повнотою з'ясовані дані про особу обвинуваченого тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги КПК України органами досудового слідства належним чином не виконані. Слідчі органи по вказаній кримінальній справі допустили таку неповноту та неправильність, яку неможливо доповнити та усунути у судовому засіданні при розгляді справи по суті.

Так, із обвинувачення вбачається, що ОСОБА_2 працюючи на посаді заступника начальника - начальника відділу Контрольно-ревізійного управління Міністерства транспорту та зв'язку України, а в подальшому начальника вказаного Управління безоплатно отримавши та використавши, не у зв'язку з службовою необхідністю, а для власних потреб, 129 залізничних квитків на власне ім'я для проїзду в пасажирських вагонах, чим заподіяв істотну шкоду Державній адміністрації залізничного транспорту України на загальну суму 55 569 гривні 64 копійок.

Разом з тим, відповідно до п.3.2 Наказу Укрзалізниці №337 від 17.10.2005 року видача транспортних вимог представникам міністерств, підприємств та організацій, які не входять до сфери управління Укрзалізниці, проводиться виключно після надходження коштів на розподільчі рахунки залізниць. Вказані обставини не були досліджені в ході досудового слідства у справі, а матеріали справи не містять даних про спричинення шкоди у вказаному в обвинуваченні розмірі 55 569 грн. 64 коп. і вказаній організації - Державній адміністрації залізничного транспорту України, яка не зверталась із повідомленням про спричинені збитки та не визначала їх розмір. Як не встановлено і нормативно-правовий акт, яким регулюється порядок видачі та використання транспортних вимог співробітниками Контрольно-ревізійного управління Мінтрансзв'язку України, які не входять до кола працівників основної діяльності залізничного транспорту України, службові обов'язки яких пов'язані з оперативно-експлуатаційною роботою та мають роз'їзний характер.

Крім того, обвинувачення містить суперечливі дані щодо можливості використання ОСОБА_2 усього переліку квитків, наведених у формі таблиці, що є неприпустимим, в обвинувальному висновку, оскільки передбачає його одночасний виїзд в різних напрямках або з різних відправних станцій, що розташовані в протилежних кінцях України (наприклад 18.03.2007 року, 25.05.2007 року), перебування в один і той самий час на роботі та виїзд до іншого населеного пункту, а отже пред'явлене обвинувачення є неконкретним та суперечливим і порушує право обвинуваченого на захист.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про те, що в даному випадку досудовим слідством було допущено таке порушення права на захист підсудного, яке неможливо поновити під час судового розгляду.

Неконкретно пред'явлене обвинувачення позбавляє підсудного можливості повноцінно скористатись своїм правом на захист, оскільки в такому випадку останній не знає від чого захищатись. Вказане порушення вимог КПК України є істотним і таким, що позбавляє суд можливості прийняти законне рішення, і його неможливо усунути в ході судового розгляду справи, оскільки обвинувачення формулюється слідчим та підтримується в судовому засіданні прокурором.

Також суд приймає до уваги, що відповідно до існуючого порядку видачі квитків на підставі форми 3, до каси подається форма 3, документ, що посвідчує особу, та талон, до якого вносяться дані про маршрут, прізвище пасажира, номер форми та номер квитка.

В ході досудового слідства була допитана касир ДП «УЦОП»ОСОБА_5, яка видавала квитки на підставі службових транспортних вимог. Свідок ОСОБА_5 повідомила, про те, що нею видавались такі квитки як особисто ОСОБА_2, так і його підлеглому, який надавав форму 3 на ім'я ОСОБА_2 для видачі квитків. Проте органом досудового слідства не було вжито заходів для встановлення вказаного працівника, який мав у розпорядженні форму 3 на ім'я ОСОБА_2 і надавав її до кас для отамання квитків. Тобто не перевірена версія підсудного про те, що формою 3 на його ім'я могла скористатись інша особа.

Крім того, поза увагою досудового слідства залишилась та обставина, що посадка до потягу здійснюється за умови пред'явлення відповідного проїзного документа документу, що посвідчує особу пасажира, на ім'я якого видано квиток.

Одночасно судом враховується, що у матеріалах справи містяться дані про те, що в період з 11.04.2008 року по 22.05.2008 року по транспортній вимозі форми 3 за №101659 було оформлено 7 квитків сполученням Київ-Одеса, Одеса-Київ, ім'я ОСОБА_2 згідно Акту про результати службового розслідування фактів використання посадовими особами КРУ Мінтрансзв'язку України службових транспортних вимог форми 3 від 22.09.2008 року, проте в цій частині відповідне рішення органом досудового слідства не прийнято.

Таким чином, в ході досудового слідства у дані й справі була допущена суттєва неповнота та неправильність досудового слідства, які не можуть бути поновлені в ході судового слідства, оскільки потребує проведення значного обсягу слідчих та оперативних дій, що виходить за межі повноважень суду при розгляді кримінальної справи.

Під час додаткового розслідування необхідно з метою повного, всебічного і об'єктивного встановлення фактичних обставин справи провести необхідні слідчі дії спрямовані на перевірку показань підсудного ОСОБА_2 про неможливість використання ним наведених у обвинуваченні квитків, встановлення правових підстав для видачі та використання форми 3 на ім'я ОСОБА_2, порядку відшкодування вартості отриманих на підставі службової транспортної вимоги форми 3, квитків, встановлення розміру заподіяної шкоди та особи, якій така шкода була заподіяна.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.281, 296 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, направити прокурору Шевченківського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 залишити без змін -у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: