РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-233/11

18.12.2012 року м. Сімферополь

18.12.2012 р Центральний районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого судді Гулевича Ю.Г.

при секретарі Іващенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання факту проживання однією родиною з ОСОБА_5, визнання права власності на елементи капітального будівництва ремонту квартири в порядку спадкування, стягнення вартості будівельних робіт та матеріалів

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 просить визнати факт проживання однією родиною з ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року, визнати за нею права власності на елементи капітального будівництва ремонту квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування, стягнути з відповідачів у солідарному порядку вартість будівельних робіт та матеріалів, виконаних позивачем у розмірі 87169,80 грн.

Вподальшому позивачка неодноразово уточнювала позовні вимоги. В остаточному варіанті просила суд про визнання факту проживання однією родиною з ОСОБА_5, визнання права власності на елементи капітального будівництва ремонту квартири, стягнення вартості будівельних робіт та матеріалів у розмірі 87169,80 грн.

Вимоги мотивовані тим, що вона спілкувалася з ОСОБА_5 задовго до його розлучення, з ним завжди були близькі довірчі відносини, вони ставилися шанобливо один до одного і з розумінням. У 2003 році відносини між позивачем та ОСОБА_5 перейшли в більш близькі, і вони стали жити, як чоловік і дружина, мали взаємні права та обов'язки, були пов'язані спільним побутом, разом готували, обговорювали подальші перспективи розвитку сумісного проживання, мали спільний сімейний бюджет, складаний з пенсії ОСОБА_5, і зарплати позивача вихователя гуртожитку, обговорювали і прогнозували подальші покупки, вели спільне господарство, проживали з ним в його однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 За період спільного життя з ОСОБА_5 готувалися до виробництва капітального ремонту квартири АДРЕСА_1, заздалегідь закупляли будівельні матеріали, які зберігалися у позивача на дачі, після чого почали проводити ремонт: замінили сантехніку, змінили стару плитку на кухні та у ванній кімнаті, замінили труби. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Позивач поховала його, всі витрати з поховання та поминання взяла на себе, про що є відповідні квитанції про оплату. ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5, його друзі передали ключі від квартири в якій позивач з ним проживала його першої дружини, яка викрала з квартири усі документи. Позивач знала, що у ОСОБА_5 були брати, але він з ними не спілкувався і позивач не думала, що вони живі, тому позивачка спочатку звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю. Позивач продовжила ремонт в квартирі, де замінила віконний блок, переклеїла шпалери, все пофарбувала в квартирі, замінила стелі на двох'ярусні, постелила в кімнаті ламінат, встановила теплі підлоги, а в квартирі ліноліум, в ванній і туалеті замінила плитку, замінила батареї, труби опалення поставила і підключила водонагрівач, поставили «джакузі», замінили мийку на кухні, газову колонку і документи на газопостачання, замінили електропроводку, розетки, вимикачі та усі світильники, а також встановила нову кухню. Так як позивач залишилася проживати в квартирі одна, а також з урахуванням того, що ключі від квартири були в руках у чужих людей, позивач замінила двері, поставила грати на вікна. Після смерті ОСОБА_5 позивачка звернулася із заявою в нотаріальну контору про прийняття спадщини. За тиждень до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини відповідачі звернулися в нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини. По справі була призначена і проведена судова будівельно-технічна експертиза, яка відповіла на запитання про обсяг ремонту та його вартості, однак, розмежовані роботи і витрати до смерті ОСОБА_5 і після його смерті не були. Всі комунальні платежі вона оплачувала. Згідно Висновку експерта № 13/12 від 17.08.2012 року, вартість ремонтних робіт та будівельних матеріалів, які були використані при ремонті квартири АДРЕСА_1 до смерті ОСОБА_5, 30.11.2009 року, становить 5041,20 грн., а вартість робіт і будівельних матеріалів, які були використані при ремонті квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7 складає 84649,20 грн.

Відповідач ОСОБА_4, що діє також і в інтересах ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечували у повному обсязі як проти необгрунтованого.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши сторни, суд вважає позов необгрунтованим і не підлягаючим задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 в обгрунтування позову про визнання факту проживання однією родиною з ОСОБА_5 , визнання права власності на елементи капітального будівництва ремонту квартири в порядку спадкування, стягнення вартості будівельних робіт та матеріалів у розмірі 87169,80 грн. посилається на те, що що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, про що в Книзі реєстрації смертей Центрального відділу реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим зроблено відповідний запис за № 4561 від 30.11.2009 року. Після його смерті позивачка в встановлений законом строк звернулась до Першої Державної нотаріальної контори, де їй було роз'яснено, що вона повинна звернутися до суду с позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю. З 2003 року позивачка та ОСОБА_5 стали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Вони проживали сумісно, мали спільний бюджет, взаємні права і обов'язки як подружжя, вели сумісне господарство. До та після смерті ОСОБА_5 позивачка провела у квартирі ремонт. Також в встановлений законом шестимісячний строк с заявами про прийняття спадщини у Першу Державну нотаріальну контору звернулись відповідачі по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

За змістом ст.256 ЦПК України в порядку окремого провадження встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 5 ч. 1 ст.256 ЦПК України передбачено встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. З аналізу зазначеної норми закону слідує, що встановлення цього факту судом можливе у випадку, коли потрібно вирішити питання про розподіл спільно набутого майна (ст. 74 СК України), при вирішенні питання про спадкування за законом у четвертій черзі (ст. 1274 ЦК України).

За змістом роз'яснень, які викладені в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», та в пункті 1 постанови ПВСУ від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судами розглядаються справи за вимогою осіб про встановлення фактів що мають юридичне значення, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, зокрема, які можуть вплинути на спадкові права обов'язки особи, яка звернулася до суду, або інших осіб.

Необхідність встановлення такого факту позивачка пов'язуває з виникненням в права на спадщину.

Ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України.

Як випливає із ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадщину у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього кодексу.

Згідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менш пяти років до часу відкриття спадщини.

Таким чином оскільки у позивачки не виникло права на спадщину після смерті ОСОБА_5, не має правового значення встановлення факту проживання однією родиною з ОСОБА_5, оскільки встановлено, що позивач взагалі не має права на спадщину, юридичний факт проживання осіб однією сім'єю, який з врахуванням мети його встановлення, визначеної предметом та підставами заявленого позову, не породжує будь - яких правових наслідків для реалізації права на спадкування майна.

Крім того, у відповідності п. 21 наведеної постанови Пленуму ВСУ, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менш як пять років до часу відкриття спадщини, слід враховувати правила частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України, про те, що сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

Позивачкою не доведений факт її проживання однією сімєю із померлим ОСОБА_5, як того потребує ст. 60 ЦПК України, оскільки показання допитаних судом свідків містили протиріччя, не були точними та переконливими.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 пояснили, що позивачка та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю в його квартирі.

Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 пояснили, що позивачка як дружина ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 не проживала. ОСОБА_5 не мав намірів створювати сім'ю з ОСОБА_1, у нього були і інші жінки з якими він підтримував близькі відносини.

Свідчення свідків, які пояснили, що бачили позивачку та ОСОБА_5 разом, у тому числі і у спорній квартирі, не можуть бути доказами проживання однією родиною позивача з ОСОБА_5

Посилання заявника на наявність фотоматеріалів, на яких разом присутні позивачка та ОСОБА_5 та несення позивачем витрат за коммунальні послуги, а даний довід не підтверджений належними доказами, суд не може прийняти до уваги як доказ сумісного проживання однією родиною.

Як виходить з пояснень сторін, ОСОБА_1 була знайома з померлим ОСОБА_5 з 1987 року. Після того як ОСОБА_5 розлучився з ОСОБА_19 з ОСОБА_1 не одружився. Матеріали справи містять копію актового записи про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_20 08.05.1993р. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_20 28.01.1997р, с ОСОБА_1 шлюб не був зареєєстрованний. Таким чином можна вважати, що відносини між померлим та позивачкою не мали тривалого серйозного характеру, а спільний відпочинок, і той факт, що ОСОБА_1 іноді залишалася ночувати у квартирі, не свідчать про серйозність їх відносин. ОСОБА_1 не представила суду яких-небудь достовірних і допустимих доказів того, що нею з ОСОБА_5 отримувалися які-небудь речі для загального сімейного життя.

Отже, за викладених обставин, треба прийти до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання факту проживання однією родиною.

Вимоги про визнання права власності на елементи капітального будівництва, ремонту квартири, стягнення вартості будівельних робіт та матеріалів у розмірі 87169,80 грн є похідними від первісних позовних вимог. Цивільні права не можуть виникати внаслідок неправомірних дій. У позивача відсутні правової підстави для розпорядження чужим майном. З зазначених по справі обставин не випливає, що у позивачки виникло будь-яке право на розпорядження майном ОСОБА_5, в тому числі й на проведення ремонтних робіт, відповідачі не надавали згоди на заволодіння або розпорядження його майном, заперечували проти виконання позивачкою будь-яких ремонтних робіт в квартирі. Також треба прийняти до уваги й факти неотримання позивачкой дозволів, та узгоджень з компетентними органами. Право власності на квартиру у позивачкі не виникло, а тому немає підстав і для задоволення позову в цій частині.

Таким чином вимоги позивача е необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 11, 1274 ЦК України, ст.ст. 5-11,209, 212-215, 256 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання факту проживання однією родиною з ОСОБА_5, визнання права власності на елементи капітального будівництва ремонту квартири в порядку спадкування, стягнення вартості будівельних робіт та матеріалів залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 4000 грн. витрат на юридичну допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:

Суддя