Справа № 22ц-3117/2006р. Категорія: визнання права власності у порядку спадкування

Головуючий 1-ї інстанції-

Плетньов В.В. Доповідач:    Карімова Л.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

17 жовтня 2006 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -     Карімової Л.В.,

суддів:                 Зазулинської Т.П.,

Кірсанової Л. І., при секретарі:       Зелінській І.В., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_1 на заочне рішення    Київського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Восьма Харківська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності на 1/4 частини квартири у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом.   В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що її батькам: матері ОСОБА_3 та батькові ОСОБА_4 на праві сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1. Після смерті батька ОСОБА_2( яка й тепер проживає у зазначеній квартирі) в установленому законом порядку прийняла спадщину та оформила спірну квартиру в цілому на своє ім'я. Оскільки між нею та матір'ю були хороші взаємини, вона фактично прийняла спадщину, але не оформила свої права на належну їй в порядку спадкування 1/4 частину спірної квартири, оскільки не бажала ображати матір.

05 квітня 2006 року Київським районним судом   м. Харкова за згодою позивача було постановлено заочне рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 за недоведеністю вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1    просить скасувати вказане рішення районного суду в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Посилається на те, що судом не було враховано, що вона єдина дочка у батьків, постійно відвідувала їх та матір після смерті батька, в зв'язку з чим користувалася та розпоряджалася деякими речами, що підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, пояснення якого в протоколі судового засідання зазначені неточно. Про те, що матір повністю оформила на своє ім'я спірну квартиру, вона дізналася тільки у поточному році.

Справа розглянута апеляційним судом відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України за відсутності позивачки, яка повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчить її розписка у довідковому листі.   Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України судова колегія розглянула справу й за відсутності відповідачки, оскільки судові повістки надсилалися на останню відому судові адресу, але згідно акту житлового органу за місцем реєстрації ОСОБА_3 остання не знаходиться за цією адресою.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як встановлено районним судом та підтверджується матеріалами справи спірна квартира АДРЕСА_1 належала на праві сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (батькам позивачки ОСОБА_1) на підставі свідоцтва про право на житло, виданого 21.09.1993 р. ОП Національного наукового центру Харківського фізико-технічного інституту. Після смерті ОСОБА_4( який помер ІНФОРМАЦІЯ_1)   ОСОБА_2 відповідно до вимог діючого на той час ЦПК України (1963 р.) оформила свої спадкові права на зазначену квартиру, в зв'язку з чим відповідачці Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою 30.06.2000 р. було видано свідоцтво про право на спадщину на 1/2 спірної квартири(а.с.9). Ці обставини не заперечувалися ОСОБА_1 у суді першої інстанції.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 за недоведеністю позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.. 10 ЦПК України не довела обставин прийняття нею спадщини після смерті батька у строки та порядку, передбаченому ст.. 549 ЦК України. При цьому поясненням свідків щодо дій ОСОБА_1, які б свідчили про прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4, районним судом дана належна правова оцінка.   При цьому посилання позивача на ту обставину, що пояснення свідка ОСОБА_6 протоколі судового засідання зазначені неточно, є необгрунтованими, оскільки відповідно до ухвали районного суду від 06.05.2006 р. (а.с. 40) зауваження ОСОБА_1 на протокол судового засідання щодо пояснень цього свідка відхилені.

Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, і їм дана належна правова оцінка.

Судова колегія вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.. 308, ст.ст. 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення   Київського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.