Справа №22-ц-5261/2006р                                Головуючий 1-ї інстанції Шмадченко С.І.

Категорія: стягнення аліментів                             Доповідач: Довгаль Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

25 жовтня 2006 року                         судова колегія судової палати у

цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Овсяннікової А.І.

суддів - Черкасова В.В., Довгаль Г.П.

при секретарі - Голікової О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину, яка досягла повноліття та продовжує навчання, -

встановила:

У березні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання їх повнолітнього сина - ОСОБА_3, у розмірі 1/4ч. з усіх видів доходу щомісячно до досягнення ним 23 літнього віку, посилаючись на те, що останній навчається на денному відділенню Харківського державного технікуму залізничного транспорту і потребує матеріальної допомоги. Відповідач в добровільному порядку відмовляється надавати будь-яку допомогу, хоча має таку можливість, оскільки на теперішній час, як їй відомо, він отримує пенсію приблизно в розмірі 1 900грн. та продовжує працювати і отримувати прибутки.

При розгляді справи по суті представник позивачки змінив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі - по 500грн. щомісячно.

В додатковій позовній заяві ОСОБА_3 приєднався до позову і, зокрема просив стягнути аліменти на його користь, які перераховувати на його особистий рахунок в Ощадбанку (а.с.78).

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивачів позов підтримав і просив задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, при цьому вказував на те, що є пенсіонером, має на утриманні батьків похилого віку, яким систематично надає матеріальну допомогу. Також він надає матеріальну допомогу в розмірі 500грн.    щомісячно    неповнолітній   дочки    ОСОБА_4,    яка народилася від шлюбу з іншою дружиною - ОСОБА_5. Тобто на теперішній час його матеріальне становище таке, що він не в змозі надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину ОСОБА_3, який продовжує навчання.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 200грн. щомісячно, починаючи з 01.03.2006 року і до закінчення ним навчання у Харківському державному технікуму залізничного транспорту - 30.06.2008року. Гроші у зазначеній сумі повинні перераховуватися на особистий поточний рахунок ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави держмито в розмірі 51грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і постановити у справі нове рішення про відмову в позові. В обгрунтування доводів скарги посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неналежну оцінку наданим сторонами доказам. Вважає, що судом не взято до уваги ті обставини, що син ОСОБА_3 навчається за рахунок державного бюджету, проживає разом з матір'ю, яка отримую пенсію в розмірі 1318грн.36коп., тобто на них двох приходиться по 2,7 прожиткового мінімуму, що, на його думку, достатньо для їх проживання. Також не були враховані доходи позивачки від отримання плати за здачу в оренду свого житла наймачам, які за його підрахунками становлять приблизно 2 000грн. на місяць.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи, наведені в апеляційній скарзі, судова колегія не вбачає підстав для задоволення скарги.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають трьох дітей: дочку - ОСОБА_6, сина - ОСОБА_7 та сина - ОСОБА_3. Шлюб між ними було розірвано в 1995 році. Діти залишилися проживати разом з матір'ю.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25.07.1994 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були стягнути аліменти на утримання трьох дітей в розмірі 1/2 частини з усіх видів доходів щомісячно до досягнення ними повноліття.

28.12.2005 року ОСОБА_3 досяг повноліття і згідно довідки НОМЕР_1, виданої Харківському державному технікуму залізничного транспорту, він дійсно являється ІНФОРМАЦІЯ_1.   Строк   закінчення   навчання   визначено   -30.06.2008року (а.с. 10).

Також, згідно довідки НОМЕР_2, яка видана вищеназваним учбовим закладом, стипендія ОСОБА_3 не нараховується, оскільки середній бал успішності навчання становить менше „4" (а.с. 11).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 залишається проживати разом з матір'ю ОСОБА_2, яка зараз не працює, отримує пенсію за вислугою років, яка становить 1318грн.36коп. в місяць. Отже, на проживання їх обох приходиться по 659грн. 18коп. (1318грн.36коп.: 2) на місяць.

Задовольняючи частково позовні вимоги і зменшуючи розмір заявлених вимог, тобто матеріальної допомоги з 500грн. до 200грн., суд виходив з матеріального становища відповідача на теперішній час, а саме прийняв до уваги ті обставини, що ОСОБА_1 отримує пенсію, розмір якою становить 1900грн. на місяць, зараз продовжує працювати та отримувати постійний заробіток, і що він надає матеріальну допомогу своїм батькам та неповнолітній доньки ОСОБА_4.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повно і всебічно дослідив обставини по справі, дав належну оцінку наданим сторонам доказам і правильно визначив закон, який регулює дані правовідносини.

Доводи відповідача на те, що матеріальний стан позивачів набагато кращий ніж у нього, оскільки останні отримують додаткові кошти за здачу своїх жилих приміщень наймачам, безпідставні, т.я. безаперечих доказів на підтвердження цих фактів ним суду не надано.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав судової колегії для зміни або скасуванню рішення першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1, 308,313, З14ч.1п.1, 315, 317, 319, 325 ЦПК України судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.