АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Кравець В.А., Шиманського В.Й.

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним, скасування реєстрації та виключення договору іпотеки з Державного реєстру іпотек, скасування реєстрації заборони відчуження квартири, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулась із позовом до ПАТ «Кредитпромбанк», ОСОБА_3, на обґрунтування якого зазначили, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2004 року, залишеним в силі ухвалою Верховного Суду України від 19 січня 2006 року, квартиру АДРЕСА_1, визнано спільною сумісною власністю позивачів. В період визнання спірної квартири спільною сумісною власністю позивачів, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір міни спірної квартири. 07 грудня 2005 року ОСОБА_3 уклав іпотечний договір з ПАТ «Кредитпромбанк». Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 квітня 2009 року договір міни спірної квартири від 28 жовтня 2005 року визнано недійсним, тому позивачі просили визнати договір іпотеки недійсним, скасувати реєстрацію та виключити договір іпотеки з Державного реєстру іпотек, скасувати реєстрацію заборони відчуження квартири. (а.с.2-6)

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 червня 2012 року позов задоволено частково, іпотечний договір №33/82/11/3-05 від 07 грудня 2005 року укладений між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», та ОСОБА_3 визнано недійсним. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (а.с.122-124)

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Кредитпромбанк» зазначив, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначив, що суд порушив його право як кредитора та позбавив права на задоволення вимог за рахунок заставного майна. (а.с.126-135)

В судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Повідомлення ОСОБА_3 повернулось із відміткою працівників пошти, що за зазначеною адресою він не проживає, заяв про зміну адреси до суду не подавав. Третя особа просила розглядати справу за її відсутності.(а.с.150-156, 166-174)

Зважаючи на вимоги ст. 77, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам

Як передбачено ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2004 року визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вказане рішення набуло законної сили із постановленням ухвали Верховного Суду України від 19 січня 2006 року.(а.с. 62-66)

07 грудня 2005 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №49.28/82/С-П-05 за яким останній отримав 30 000 доларів США. У цей же день між ОСОБА_3 та Банком був укладений іпотечний договір № 33/82/Н/3-05 на забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, за яким Банку в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1.(а.с. 9-13)

Договір міни від 28 жовтня 2005 року вищевказаної квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був визнаний недійсним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 квітня 2009 року. Рішення набрало законної сили. Сторони повернуто до попереднього стану, відповідно до якого право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 14-22, 86)

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення(ч.1 ст. 236 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на час укладання іпотечного договору 07 грудня 2005 року ОСОБА_3 не був власником квартири АДРЕСА_1, та відповідно не мав права розпоряджатись зазначеним майном.

Посилання апелянта на положення ст. 23 Закону України "Про іпотеку", колегія суддів відхилила з огляду на положення ст. 236 ЦК України, оскільки у цьому випадку не відбулось переходу права власності на іпотечне майно, а застосовані наслідки недійсності правочину та повернено сторони у первісний стан.

Стаття 10571 ЦК України набула чинності 05 листопада 2012 року, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення і про застосування передбачених нею правових наслідків визнання договору іпотеки недійсним у цьому провадженні апелянт не заявляв.

Інші доводи скарги цих висновків суду не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для скасування судового рішення, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.А.Кравець

В.Й. Шиманський