АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2012 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Кравець В.А., Шиманського В.Й.
при секретарі - Перевузнику П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління юстиції у місті Києві про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності, -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2012 року позивач звернувся із позовом, уточнивши який зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_9 після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1\2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, власником іншої 1\2 частини є ОСОБА_4 Зазначив, що частку після померлої фактично успадкували її діти ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які на день смерті проживали разом із померлою. Проте ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 та не встиг оформити право на вказану спадщину. Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_1
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_11.
Нотаріус 14-ї Київської державної нотаріальної контори відмовив в оформленні права на спадщину, з підстав, що спадщина після ОСОБА_4 оформлена за спадкоємцями, а ОСОБА_1 не належить до спадкоємців померлого.
Враховуючи викладене, просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 в частині спадкового майна належного ОСОБА_1, визнати за ним право власності на 1\18 частини будинку в порядку спадкування, що залишилось після смерті його батька ОСОБА_5, які він прийняв після смерті матері ОСОБА_3, а саме у вигляді: 1\3 житлової кімнати площею 9 кв.м., кухні площею 10.8 кв.м., житлової кімнати 8.2 кв.м., тамбура площею 2.9 кв.м., санвузла площею 2 кв.м., гаражу площею 13.7 кв.м. квартири АДРЕСА_1, звільнити від сплати судового збору на підставі того, що є інвалідом 2-ї групи з дитинства.(а.с. 1-31, 35-47, 50 67-75, 116-123)
Відповідач та третя особа проти позову заперечували, у т.ч. з підстав пропуску строку позовної давності. (а.с. 104-108)
Третя особа подала письмову заяву, що при вирішенні цієї справи покладається на розсуд суду.(а.с. 98)
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 03.07.2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності відмовлено. (а.с.129-132).
В апеляційній скарзі позивач посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував вимог законодавства, фактичних обставин та доказів по справі, дійшов помилкових висновків про відмову в задоволенні позову.(а.с. 137-144)
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 підтримали скаргу і просили її задовольнити. ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені встановленим порядком про що у справі є докази.(а.с. 174-176, 179)
Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково за наступних підстав.
Судом встановлено, що
За витягом з Державного реєстру актів цивільного стану, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі із 28 грудня 1954 року, у період якого подружжям побудований будинок по АДРЕСА_1.(а.с. 3)
30 серпня 1963 року на ім'я ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на вищевказаний житловий будинок по АДРЕСА_1.(а.с. 6)
Від шлюбу подружжя мало трьох синів ОСОБА_5,1955 р.н., ОСОБА_2, 1961 р.н., та ОСОБА_2, 1958 р.н., які проживали у цьому будинку разом із батьками з народження.(а.с. 8, 11-24, 91)
28 травня 1980 року ОСОБА_5 уклав шлюб із ОСОБА_6, від цього шлюбу народився ОСОБА_1, позивач по цій справі та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6.(а.с. 89-90)
За довідкою, витягом з домової книги усі вищевказані особи були зареєстровані та проживали за вказаною адресою.(а.с. 9-24, 86)
За технічним паспортом, у 1986 році вищевказаний будинок фактично мав три окремі входи і складався з трьох окремих приміщень для проживання, у т.ч. добудови. Такий фактичний поділ будинку, як і добудови не узаконювались і є самочинним будівництвом про що містяться відомості у вищевказаному паспорті.(а.с. 94-103)
Цих обставин та наявності самочинного перепланування і будівництва у вищевказаному будинку сторони не заперечували і в суді апеляційної інстанції.
У відповідності до вимог ст.ст. 22, 28 Кодексу України про шлюб та сім'ю, ст.ст. 112, 120 ЦК України в редакції Закону від 1963 року, учасниками спільної сумісної власності на будинок може бути подружжя, що нажило будинок у період шлюбу, або члени колгоспного двору.
Вказані норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на положення п.п. 2, 4 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 29 грудня 1969 року N 2476-VII «Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР», п. 2 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 9 грудня 1963 року «Про порядок введення в дію Цивільного і Цивільного процесуального кодексів Української РСР».
Даних про те, що спільний будинок був власністю колгоспного двору, у справі немає.
Оскільки будинок був набутий подружжям у період зареєстрованого шлюбу та належав подружжю на праві спільної сумісної власності, частки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у цьому будинку були рівними.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_9, після її смерті відкрилась спадщина щодо 1\2 частини цього будинку.(а.с. 5-6)
На час смерті ОСОБА_3, спадкоємцями першої черги були інший з подружжя - ОСОБА_4 та сини ОСОБА_5,1955 р.н.(батько позивача ОСОБА_1.), ОСОБА_2, 1958 р.н. та ОСОБА_2, 1961 р.н., які були зареєстровані та проживали у вказаному будинку, фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, а тому,з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України(в редакції Закону 1963 року), визнаються такими, що прийняли спадщину. Їх частки у спадковому майні були рівними і складали по 1/8 частини вказаного будинку(1\2 частина будинку розподілена на чотирьох спадкоємців). (а.с. 8, 11, 91)
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі копією домової книги, довідками про реєстрацію і проживання вказаних осіб. (а.с. 9-24, 85-87)
Таким чином ОСОБА_5 набув права на спадщину, проте свідоцтва за життя не отримав.
ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_5 помер, після його смерті відкрилась спадщина на належну йому 1/8 частку у вищевказаному будинку.(а.с. 93)
На час смерті ОСОБА_5 у будинку були зареєстровані та проживали його дружина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, та неповнолітні сини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6. ОСОБА_6, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, а тому, з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України(в редакції Закону 1963 року), прийняла спадщину. Частки ОСОБА_6, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 у спадковому майні є рівними і складають по 1/24 частини вказаного будинку(1/8 частина будинку спадщини розподілена на трьох спадкоємців).
ІНФОРМАЦІЯ_11 помер ОСОБА_4, який до смерті склав заповіт від 09 червня 2007 року та цим нотаріально посвідченим заповітом заповів усе належне йому майно сину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, при цьому, заповіт не містить визначення переліку спадкового майна.(а.с. 4, 51)
ОСОБА_2 прийняв спадщину і 04 серпня 2008 року отримав свідоцтво про право на спадщину, зокрема, на житловий будинок по АДРЕСА_1, з надвірними будівлями та спорудами, житловий будинок дерев'яний, жилою площею 33.70 кв.м., загальною площею 43.70 кв.м.(а.с. 52)
Заповіт ОСОБА_4 складений на ім'я ОСОБА_2 не містить визначення переліку спадкового майна, тому вимог про визнання його частково недійсним позивач не заявляв.
Відповідно до статті 1301 ЦК України, якщо свідоцтво про право на спадщину на частку спадкоємця було видано іншим особам (іншим спадкоємцям), то судовий захист їх прав може здійснюватися шляхом визнання таких свідоцтв про право на спадщину частково (або повністю) недійсними та визнання за ними права на відповідну частину спадкового майна.
Оскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2-ої групи із дитинства, із народження 11 березня 1980 року і на час смерті батька ОСОБА_5 проживав у вказаному будинку та у встановленому законом порядку набув право на спадщину у вигляді 1/24 частини вказаного будинку, доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності колегія суддів визнала необґрунтованими.
Заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги підлягають задоволенню частково, свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_2 підлягає визнанню частково недійсним із визнанням за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на 1/24 частину жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку - дерев'яного, жилою площею -33.70 кв.м., загальною площею - 43.70 кв.м., зазначений в плані під літ. «А», надвірні будівлі та споруди: сарай з погребом під літ. «Б», навіс - під літ. «Н», вбиральня - під літ. «Ж», спорудження під № 1-3, № І.
При визначенні права позивача ОСОБА_1 на 1/24 частину вищевказаного будинку, колегія суддів не бере до уваги та розподілу приміщення, добудови та перепланування які виникли внаслідок самочинного будівництва, яке до часу розгляду справи судом не узаконене.
Наявність самочинного будівництва свідчить про неможливість поділу та визнання права власності в порядку спадкування на визначені позивачем приміщення, оскільки право власності на самочинно збудоване майно може бути визнане за рішенням суду на підставі ст. 376 ЦК України й не пов'язане з поділом та виділенням у натурі майна, що є в спільній власності в порядку спадкування. Тому, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про визнання за ним права власності на приміщення у вигляді: 1\3 житлової кімнати площею 9 кв.м., кухні площею 10.8 кв.м., житлової кімнати 8.2 кв.м., тамбура площею 2.9 кв.м., санвузла площею 2 кв.м., гаражу площею 13.7 кв.м. квартири АДРЕСА_1.
Крім того, за набравшим законної сили рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2012 року, був встановлений факт рівності часток по 1\2 частки подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у майні, яке перебувало у спільній сумісній власності.(а.с. 53-54)
За пенсійним посвідченням, позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2-гої групи, тому, з огляду на положення п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він є звільненим від сплати судового збору.(а.с. 30)
Керуючись ст.ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 липня 2012 року скасувати, ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати частково недійсним свідоцтво від 04 серпня 2008 року видане ОСОБА_2 про право на спадщину за заповітом на жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, посвідчене державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_11, зареєстровано в реєстрі за № 1-3940(спадкова справа № 23/2008).
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8 право власності в порядку спадкування на 1/24 частину жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку - дерев'яного, жилою площею -33.70 кв.м., загальною площею - 43.70 кв.м., зазначений в плані під літ. «А», надвірні будівлі та споруди: сарай з погребом під літ. «Б», навіс - під літ. «Н», вбиральня - під літ. «Ж», спорудження під № 1-3, № І.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
В.А.Кравець
В.Й.Шиманський