АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 грудня 2012 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.
при секретарі - Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Кредіт-Центр» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Кредіт-Центр» про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2012 року позивачка звернулася із позовом, на обґрунтування якого зазначила, що 29 грудня 2011 року між сторонами був укладений договір № 000579 надання послуг спрямованих на придбання будівельних матеріалів вартістю 70 000 грн.
На виконання цього Договору позивачка сплатила 6696.66 грн.
Зазначаючи, що відповідач не залучає власних коштів, не продає товар за придбанням якого звернулась позивачка, а отримав гроші за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів та посилаючись на положення ст.ст. 18-22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 215 ЦК України, просила визнати договір № 000579 від 29 грудня 2011 року недійсним, стягнути із відповідача на користь позивачки 6696.66 грн. сплачених за договором, 5 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди та 1500 грн. витрат на правову допомогу.(а.с. 1-19)
Відповідач проти заявлених вимог заперечував, зазначав про відповідність договору вимогам законодавства.(а.с. 22-36)
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30.05.2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано недійсним договір № 000579 від 29 грудня 2011 року, стягнуто із відповідача на користь позивачки 6 696.66 грн. за недійсним договором, 429.20 грн. витрат на правову допомогу, в решті вимог - відмовлено. Стягнуто із відповідача на користь держави 214.60 грн. судового збору.(а.с.39-42)
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування скарги посилався на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначив, що рішення суду суперечить вимогам законодавства, які викладені на обґрунтування заперечень проти заявленого позову.( а.с. 43-54).
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Представник апелянта ОСОБА_3 просив відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість у інших справах, проте доказів поважності причин неявки до суду не надав.(а.с. 72-80) Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до положень ч. 1, п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.(ч. 6 ст. 19 цього Закону)
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 29 грудня 2011 року між сторонами був укладений договір № 000579 згідно з п. 1.1 якого предметом договору є надання Компанією(відповідачем), яка діє від свого імені в інтересах і за рахунок Клієнта, системи послуг, спрямованих на придбання Клієнтом Товару (будівельні матеріали на суму 70 000 грн.) зазначеного в додатку № 1 до цього Договору, на Умовах визначених додатком № 2 до Договору. Клієнт оцінює вигідність придбати Товар за попередньо накопичені ним кошти, можливість отримання у власність лише частково сплаченого майна з наступним погашенням його залишкової вартості протягом достатнього для Клієнта періоду часу з мінімальними адміністративними витратами.
За положеннями ст. 2, 3 цього Договору, Компанія має сформувати Спілку Клієнтів, організовувати оплату товару, видачу коштів, що надає право на купівлю та отримання Клієнтом Товару та надавати інші послуги, а Клієнт має сплатити реєстраційний, комісійний, чистий платіж та сплачувати адміністративні витрати - плата за послуги Компанії.
За ст. 4 Додатку № 2 до вищевказаного Договору, по мірі реєстрації Клієнтів у відповідності до ст. 1 Договору, компанія організовує видачу коштів. Після вчасної чергової проплати Загального внеску Клієнт набуває право приймати участь у найближчій видачі коштів, яка проводиться один раз на місяць. Позика є підставою для придбання товару за рахунок коштів. Кількість Клієнтів, яким надається позика, відповідає кількості товарів, що можуть бути придбані на кошти, які сформовані в поточному місяці. Право на отримання товару надаватиметься шляхом підрахунку чистих платежів, з урахуванням графіку платежів. Пріоритетне становище має той Клієнт, у якого сплачена найбільша кількість чистих платежів, з урахуванням графіка. При цьому, Компанія залишає за собою право надати позачергове право на отримання Позики іншому Клієнту на визначених Компанією умовах.(а.с. 4-12)
За Свідоцтвом, Статутом та довідкою АА № 361246 з ЄДРПОУ, ТОВ «Перший Кредит-Центр» серед інших видів діяльності може здійснювати іншу допоміжну діяльність у сфері фінансового посередництва і не є фінансовою установою, яка відповідно до закону має право надавати фінансові послуги, визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».(а.с. 26-35)
За квитанціями, позивачка сплатила відповідачу 6 696.66 грн.(а.с. 16-18)
Оскільки позивачка сплачувала кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, а відповідач без залучення власних коштів мав формувати Спілку клієнтів, за рахунок коштів яких мала б здійснюватись передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи отримання будівельних матеріалів у кредит, районний суд дійшов обґрунтованого висновку, що діяльність відповідача підпадає під ознаки пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», та недійсність правочину відповідно до частини шостої статті 19 цього Закону.
Посилання апелянта на положення договору за якими позивачка підтверджувала їх відповідність чинному законодавству колегія суддів відхилила з огляду на положення ч. 1 ст. 27 ЦК України, за якими правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.
Визнавши вищевказаний договір недійсним, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про застосування правових наслідків його недійсності у вигляді стягнення із відповідача 6696.66 грн. сплачених позивачкою за недійсним правочином. Такий висновок відповідає положенням ст. 216 ЦК України та зроблений в межах заявлених позовних вимог.
Висновок районного суду про відмову в задоволенні вимог про стягнення 5 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди є правильним і сторонами не оскаржувався.
Рішення суду в частині стягнення із відповідача 214.60 грн. судового збору на користь держави обґрунтований наявним у справі доказами, зокрема: позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 закону України «Про судовий збір», а суд визначив мінімальний розмір судового збору встановлений Законом.
Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись з оскаржуваним рішенням суду в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. ст. 84, 88 ЦПК України судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права під час вирішення цивільної справи.
Правове регулювання положення особи, яка надає допомогу, передбачене ст. 56 ЦПК України.
Представництво інтересів позивачки ОСОБА_1 здійснювалось її представником ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, тобто на безоплатній основі. Про це зазначено в позовній заяві та доданій копії нотаріально посвідченої довіреності.(а.с. 1-3, 19 )
В матеріалах справи відсутні дані, що представник ОСОБА_2 є фахівцем у галузі права та має право за законом на надання правової допомоги, немає і доказів укладення договору надання правової допомоги ОСОБА_1 та сплати позивачкою коштів за надану правову допомогу, не встановлено таких і в судовому засіданні.
Цих обставин представник ОСОБА_2 не заперечував і в апеляційному суді.
За таких обставин оскаржуване рішення в частині стягнення із відповідача на користь позивачки 429.20 грн. витрат на правову допомогу підлягає скасуванню із ухваленням рішення про відмову в задоволенні цих вимог. У зв'язку з цим слід скасувати висновок резолютивної частини рішення районного суду про стягнення загальної суми заборгованості на суму 7 125.86 грн.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 303, п. 1, 2 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Кредіт-Центр» задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 травня 2012 року скасувати в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Кредіт-Центр» на користь ОСОБА_1 429.20 грн. витрат на правову допомогу і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні ОСОБА_1 цих вимог.
У зв'язку з цим скасувати висновок резолютивної частини рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 травня 2012 року про стягнення 7 125.86 грн.
В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 травня 2012 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
Л.Д.Махлай
В.Й.Шиманський