АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2012 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Кравець В.А., Шиманського В.Й.,
при секретарі - Перевузнику П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2012 року Банк звернувся із позовом до відповідачки, уточнивши який зазначив, що 13 червня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № 2706\0607\88-201, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 90 000 доларів США строком до 13 червня 2017 року зі сплатою 14 % річних за користування кредитом.
Відповідачка не виконує зобов'язань за кредитним договором, тому, позивач просив стягнути на свою користь із відповідачки 710318.77 грн. заборгованості за кредитним договором та 2823 грн. судових витрат.(а.с. 1-30)
Відповідачка проти позову заперечувала, звернулась із зустрічним позовом про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, на обґрунтування якого зазначила, що кредитний договір укладений всупереч чинному законодавству, не містить детального розпису сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості послуг, фінансових зобов'язань споживача, графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, попередження про валютні ризики, не надана методика визначення валютного курсу, строків, комісій, що не відповідає положенням ч. 4 ст. 11, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», норм ст.ст. 203, 215, 216, 227 ЦК України, з цих підстав і з посиланням на ст. 548 ЦК України просила визнати недійсним і договір іпотеки. В частині вимог про стягнення пені просила застосувати позовну давність.(а.с. 74-89, 93)
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Сведбанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними відмовлено. (а.с.120, 122-125)
В апеляційній скарзі відповідачка посилалася на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Банку та задовольнити заявлені нею позовні вимоги. Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначила, що суд не з'ясував обставин та доказів якими відповідачка обґрунтовувала заперечення проти вимог Банку та заявлений нею позов і дійшов помилкового висновку про відмову їй в позові.(а.с. 129-136)
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав скаргу і просив її задовольнити.
Інші особи в судове засідання не прибули, були повідомлені належним чином про що у справі є докази. (а.с. 147-150)
Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 13 червня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № 2706\0607\88-201, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 90 000 доларів США строком до 13 червня 2017 року зі сплатою 14 % річних за користування кредитом.
Графік погашення суми заборгованості був оформлений додатком 1 до цього Договору (а.с. 06-14)
У цей же день між сторонами був укладений іпотечний договір на забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором. Предметом іпотеки визначена належна ОСОБА_1 на праві власності квартира АДРЕСА_1. (а.с. 84-86)
Відповідачка не виконала зобов'язань за кредитним договором і гроші не повернула, має прострочену заборгованість.(а.с. 15)
Цих обставин відповідачка не заперечувала.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, проте Конституцією України не визначено обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимог ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, тобто, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ(із змінами), кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статті 47 та 49 цього Закону передбачають можливість здійснення банками кредитних операцій від свого імені, на власних умовах та на власний ризик незалежно від виду валюти, яка використовується, на підставі банківської ліцензії та не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93(із змінами), операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБ України. Таким чином, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
За пп. "в" п. 4 ст. 5 вищевказаного Декрету, передбачено необхідність наявності індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, проте, на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. За таких обставин, не можна стверджувати, що режим індивідуального ліцензування поширюється на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.
Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБ України від 14 жовтня 2004 року N 483(із змінами), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Згідно ч. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 вищевказаного Декрету КМ України є наявність у банку генеральної ліцензії або дозволу НБ України на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, а здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
За заявою-анкетою ОСОБА_1 просила надати кредит саме в доларах США і була попереджена про ризики неповернення кредиту.(а.с. 12-14)
За п. 10.12 кредитного Договору, відповідачка підтвердила, що перед укладенням кредитного договору Банк надав їй, як споживачу у письмовій формі всю необхідну інформацію про умови кредитування, сукупну вартість кредиту.(а.с. 9)
Право Банку надавати кредити в іноземній валюті підтверджується наявними у справі доказами.(а.с. 103-110)
Обов'язок боржника сплатити 710318.77 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких: 68 999.50 доларів США, що складає 551 285.30 грн. заборгованість за основною сумою кредиту, 15379.76 доларів США, що складає 122879.66 грн. сума заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 4525.05 доларів США, що складає 36 153.79 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів за період з 29.11.2010 року до 28.11.2011 року, розрахунки такої заборгованості наведені позивачем і зазначені в оскаржуваному рішенні районного суду, право кредитора достроково вимагати повернення кредитних коштів передбачені і відповідають змісту п.п. 1.1-1.4, 3.1-3.11, 5.1-6.1, 8.1-8.2 укладеного Банком і ОСОБА_1 договору кредиту від 13.06.2007 року № 2706\0607\88-201.(а.с. 6-14, 60-67)
При цьому, пеню Банк нарахував позивачці в межах річного строку, строк позовної давності Банком не пропущений.
Наведені районним судом розрахунки обґрунтовані наявними у справі доказами, в межах заявлених позовних вимог, враховано період порушення відповідачкою умов договору, сплату коштів на виконання договору і часткове погашення заборгованості.
Доказів погашення існуючої за вищевказаним кредитним договором заборгованості або її зменшення порівняно із розрахунками, наданими позивачем, на час розгляду справи судом апелянт та представник не надали, не встановлено таких і в судовому засіданні.
З такими умовами за кредитним договором та договором іпотеки сторони погодились під час їх укладення, про що свідчать їх підписи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову Банку та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Висновок районного суду щодо стягнення із відповідачки на користь позивача 2823 грн. судового збору підтверджується квитанцією та відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України. (а.с. 2)
Доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність ухваленого судом рішення, тому з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
В.А.Кравець
В.Й.Шиманський