АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа №22-ц/2690/16211/2012 Головуючий у 1 інстанції - Набудович І.О.
м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Трончук М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Пневмомайстер», третя особа: директор приватного підприємства «Пневмомайстер» Гаврилюк Олександр Вікторович про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПП «Пневмомайстер», третя особа: директор ПП «Пневмомайстер» Гаврилюк О.В. про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, розмір середньої заробітної плати, яка підлягає виплаті не може бути менше ніж розмір посадового окладу особи, яка на даний час виконує обов'язки головного бухгалтера підприємства, позивач та її представник наполягали на витребуванні вказаних даних, проте судом вказане клопотання задоволено не було.
Апелянт зазначає, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження факт відсторонення та недопущення позивача до роботи з вини власника, оскільки позивач повідомляла директора ПП «Пневмомайстер» Гаврилюк О.В., про те, що вона з 09.10.2008 року приступає до виконання своїх службових обов'язків, проте директор відмовився прийняти вказану заяву і позивач була змушена направити заяву поштою. Таким чином, невихід позивача на роботу після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку стався внаслідок недопущення її відповідачем до роботи, який поставив умовою такого допущення попереднє проходження атестації.
Суд першої інстанції залишив поза увагою письмові докази, які в сукупності підтверджують вимоги позивача, не навів у рішенні підстав, з яких він не прийняв до розгляду ці докази.
Крім того, апелянт зазначає, що КЗпП України передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівника, а тому відповідач повинен компенсувати моральну шкоду за час вимушеного прогулу, оскільки факт незаконного звільнення сам по собі причиняє працівнику моральну шкоду.
Позивач в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, подала до суду заяву з прохання відкласти розгляд справи у зв'язку з укладенням договору з іншим представником та наданням йому можливості підготуватись до розгляду справи проте, колегія суддів вважає, можливим розглядати справу у відсутність позивача, оскільки остання не надала доказів на підтвердження укладення договору про надання правової допомоги та не повідомила про причини своєї неявки в судове засідання.
Представник відповідача ПП «Пневмомайстер» та директора ПП «Пневмомайстер» Гаврилюк О.В. в судовому проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та третьої особи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволення позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено факт відсторонення та недопущення її до роботи з вини власника, що є вимушеним прогулом з поважних причин, та відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до наказу № 9-к від 01.10.2002 року ОСОБА_2 прийнята на посаду головного бухгалтера ПП «Пневмомайстер». Наказом № 2 від 01.07.2003 року ОСОБА_2 надано відпустку по вагітності та пологах з 01.07.2003 року по 03.11.2003 року.
Наказом № 3 від 04.11.2003 року ОСОБА_2 надано відпустку по догляду за дитиною до трьох років з 04.11.2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Наказом № 10 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року надано ОСОБА_2 відпустку по догляду за дитиною до 3-х років з ІНФОРМАЦІЯ_2 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року включно.
Після закінчення декретної відпустки ОСОБА_2 09.10.2008 року звернулася з заявою до директора ПП «Пневмомайстер» Гаврилюка О.В. про допущення її до виконання своїх службових обов'язків на посаді головного бухгалтера.
Директором ПП «Пневмомайстер» ОСОБА_2 було запропоновано в зв'язку з
тривалою перервою у трудовій діяльності, великої кількості змін у податковому
законодавстві і веденні бухгалтерського обліку по узгодженню сторін пройти атестацію
для встановлення відповідності професійного рівня головного бухгалтера. В зв'язку з
неявкою ОСОБА_2 на роботу з 10.10.2008 року без поважних причин атестація не
проводилась.
У табелях обліку використання робочого часу за період з жовтня 2008 року по
березень 2012 року відображено з 09.10.2008 року відсутність на роботі головного
бухгалтера ОСОБА_5 як неявки з нез'ясованих причин.
Наказом № 6 від 27.03.2012 року головного бухгалтера ОСОБА_2 звільнено з
09.10.2008 року за прогули без поважних причин, що мали місце з 09.10.2008 року (п. 4 ст.
40 КЗпП України). Даний наказ був скасований наказом № 7 від 11.05.2012 року. На момент розгляду справи сторони продовжують перебувати у трудових відносинах.
Територіальною державною інспекцією праці у Київській області було проведено первинну перевірку додержання законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідачем, предметом якої було зокрема дотримання відповідачем законодавства під час оформлення відпустки позивачці, проведення її атестації та обґрунтованість фіксації іі відсутності на роботі. За результатами перевірки не було виявлено порушень щодо трудових відносин з позивачкою. Результати вказаної перевірки підтверджуються актами перевірки № 10-05-023/14 від 20.03.2012 року, вказана перевірка проводилась пі наглядом органів прокуратури за зверненням позивача.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06.09.2012 року закрито провадження по справі в частині позовних вимог про поновлення позивача на роботі у зв'язку з прийняттям відмови від позову в цій частині позовних вимог.
Частиною 2 ст.235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що її звільнення було незаконним, а тому вона з посиланнями на норми ч.2 ст.235 КЗпП України просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.10.2008 року по травень 2012 року в сумі 258000 грн. та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
А тому колегія суддів вважає, що оскільки позивач перебуває в трудових відносинах з відповідачем то підстав для стягнення середнього заробітку з час вимушеного прогулу відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України за період з 09.10.2008 року по травень 2012 року немає.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованої відмови судом першої інстанції у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки позивач відмовилась від позовних вимог про поновлення на роботі та судом не встановлено порушення трудових прав позивача, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х ВА Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: