АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2012 року. м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Гаращенко Д.Р., Махлай Л.Д.,

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ Україна», треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2011 року позивачка звернулася із позовом, уточнивши який зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на 33-му кілометрі 400 метрів автодороги Київ-Ковель в напрямку м. Києва сталася дорожньо-транспортна пригода в якій автомобіль «ЗІЛ 138» рн НОМЕР_5 під керування ОСОБА_3 зіткнувся із автомобілем «КАМАЗ 693611»(автобетонозмішувач) рн НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_6 та автомобілем «ГАЗ 2705» рн НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_2

Внаслідок пригоди ОСОБА_2 загинув, ОСОБА_3 звільнено віл кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію». Під час пригоди ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_4

Зазначаючи, що внаслідок пригоди зазнала моральної та матеріальної шкоди, завданої смертю ОСОБА_2, чоловіка позивачки ОСОБА_15 та батька неповнолітнього ОСОБА_2, пошкодженням майна, позивачка просила стягнути на свою користь:

- із відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» 24 990 грн. матеріальних збитків, 24990 грн. матеріальної шкоди, завданої неповнолітньому ОСОБА_2, 51 000 грн. відшкодування у зв'язку із смертю годувальника у вигляді одноразової виплати), 2550 грн. моральної шкоди, 2550 грн. моральної шкоди завданої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- із відповідачів ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_3 6342.18 грн. матеріальних збитків, 5982.18 грн. матеріальних збитків завданих неповнолітньому ОСОБА_2, 9482.52 грн. завданих смертю годувальника, та стягувати щомісячно із 14 жовтня 2008 року до досягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття(у випадку навчання до закінчення навчання , але не більше як до досягнення дитиною 23 років) по 499.08 грн. матеріальної шкоди у зв'язку із втратою годувальника;

- із відповідачів ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_3 солідарно 97450 грн. грошової компенсації моральної шкоди завданої ОСОБА_1 та 97450 грн. грошової компенсації моральної шкоди завданої неповнолітньому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2; - із ПАТ «Страхова компанія «ГРАВЕ Україна» 17 000 грн. страхової виплати у разі загибелі внаслідок нещасного випадку та 17 000 грн. страхової виплати у разі загибелі внаслідок нещасного випадку на користь неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2;

- 972.02 грн. та 8.50 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.(т. 1 а.с. 1-44, 150, 216 т. 2 а.с. 18-19)

Відповідач ОСОБА_4 не заперечував перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах на час скоєння пригоди, проте проти позову заперечував.(т. 2 а.с. 20-21, 44-45)

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував.(т. 1 а.с. 233)

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20.07.2012 року позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто на її користь:

- із відповідача Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» страхового відшкодування 14 757 грн. матеріальної шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого(витрати на поховання, виготовлення та встановлення надгробного пам'ятника), 2550 грн. грошової компенсації моральної шкоди, 24990 грн. матеріальної шкоди заподіяної майну, 2550 грн. грошової компенсації моральної шкоди в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, 397.47 грн. судового збору в частині вимог майнового характеру, 2.84 грн. судового збору в частині вимог немайнового характеру, 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

- із відповідача ОСОБА_3 із 14 жовтня 2008 року до досягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття(у випадку навчання до закінчення навчання , але не більше як до досягнення дитиною 23 років) по 431.27 грн. щомісячного утримання у зв'язку із втратою годувальника; 13 307.45 грн. матеріальної шкоди завданої майну, 5 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, та 5 000 грн. грошової компенсації моральної шкоди неповнолітньому ОСОБА_2, 420 грн. витрат авто товарознавчого дослідження, 13.72 грн. судового збору в частині вимог майнового характеру, 5.66 грн. судового збору в частині вимог немайнового характеру, 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

- із Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ Україна» 17 000 грн. страхової виплати у разі загибелі внаслідок нещасного випадку та 17 000 грн. страхової виплати у разі загибелі внаслідок нещасного випадку на користь неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, 340 грн. судового збору та 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. (т. 2 а.с. 47-52).

В апеляційній скарзі підписаної представником позивачки ОСОБА_11, апелянт зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував, що позивачкою витрачено 22 645 грн. на поховання, що підтверджується квитанціями, розмір страхового відшкодування за матеріальну шкоду, що має сплатити ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» становить по 19 148.73 грн. на кожну особу, а страхове відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю чоловіка та батька має становити по 51 000 грн. кожному, відповідальність має нести ФОП ОСОБА_4, суд необґрунтовано не стягнув на користь позивачки витрати на послуги евакуатора та витрати за перебування пошкодженого автомобіля на штраф майданчику, розмір грошової компенсації спричиненої моральної шкоди по 7.5 тисяч гривень кожному із позивачів є необґрунтовано заниженим. ( т. 2 а.с. 56-66)

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_11 підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник ОСОБА_12 заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, про що у справі є докази.(т. 2 а.с. 88-100)

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Покладаючи відповідальність за заподіяну позивачці матеріальну і моральну шкоду на водія ОСОБА_3, суд посилався на наявність його вини в заподіянні цієї шкоди і ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, не врахувавши, що спірні правовідносини також регулюються ч. 1 ст. 1172 ЦК України. Крім того, у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року N 4 (зі змінами) визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Рішення суду першої інстанції ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», ПАТ «Страхова компанія «ГРАВЕ Україна», ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_3 не оскаржували, тому, з огляду на ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевірила його законність в межах доводів скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, та визнала доводи апелянта частково обґрунтованими враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пунктом 3 ст. 134 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до змісту ст. 979 ЦК України та ст.ст. 9, 22, п. 27.1 ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на одержання передбаченої договором страхової виплати має потерпілий, який є вигодонабувачем за договором страхування. У разі смерті потерпілого особи, які взяли на себе витрати з його поховання, мають право на відшкодування таких витрат. При цьому під витратами на поховання маються на увазі витрати на забезпечення комплексу заходів та обов'язкових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Понесені на організацію поминального обіду затрати не відносяться до витрат з поховання, які відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодовує страховик.

Межі ліміту відповідальності Страховика за відшкодування шкоди встановлені вищевказаним Законом та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1 - 5 ч. 1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Відповідні роз'ясненнями містяться і в п.п. 8, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року N 6.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 16.00 годині на 33-му кілометрі 400 метрів автодороги Київ-Ковель в напрямку м. Києва сталася дорожньо-транспортна пригода в якій автомобіль «ЗІЛ 138» рн НОМЕР_5 під керування ОСОБА_3 зіткнувся із автомобілем «КАМАЗ 693611»(автобетонозмішувач) рн НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_6 та автомобілем «ГАЗ 2705» рн НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_2

Внаслідок пригоди ОСОБА_2 загинув.(т. 1 а.с. 11, 20)

Винність ОСОБА_3 в порушенні п.п. 1.3, 1.5, 12.1, 10.1 Правил дорожнього руху України, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку і скоєнні вищевказаної пригоди підтверджується наявними у справі доказами, матеріалами кримінальної справи і сторонами не оспорюється.

03 жовтня 2011 року постановою Ірпінського міського суду Київської області винуватця вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 звільнено віл кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію». (т. 1 а.с. 9)

Автомобіль «ЗІЛ 138» рн НОМЕР_5 на праві власності належить ОСОБА_13, під час пригоди ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_4 та працював за трудовим договором від 02.01.2004 року, вказаний договір був зареєстрований встановленим порядком та 31 січня 2009 року розірваний сторонами за ст. 38 КЗпП України. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» за полісом № ВВ3128821 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі від 24.04.2008 року. При цьому ліміт відповідальності Страховика за шкоду заподіяну життю і здоров'ю потерпілого складав 50490 грн.(51 000 грн. ліміт за договором - 510 грн. франшиза) та страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого - 24 990 грн.(25500 грн. ліміт - 510 грн. франшизи).(т. 1 а.с. 10, 12-15, 104, 209)

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу є син ОСОБА_2, 23.06.2007 р.н.(т. 1 а.с. 18-21)

На час пригоди автомобіль ГАЗ 2705 рн НОМЕР_6 належав ОСОБА_2 на праві власності.(т. 1 а.с. 22-23)

За висновком автотоварознавчого дослідження від 10 грудня 2008 року матеріальний збиток, завданий власнику ГАЗ 2705 рн НОМЕР_6 в результаті дорожньо-транспортної пригоди склав 64325.52 грн.(т. 1 а.с. 24-31)

За висновком судової автоварознавчої експертизи від 28 березня 2012 року № 31, відновлення автомобіля ГАЗ 2705 рн НОМЕР_6 визнано економічно недоцільним, його залишкова вартість складає 6879.34 грн.(т. 1 а.с. 178-191)

За полісом ЗАТ «Страхова компанія «ІНПРО» № ОСВ 0010253 договору обов'язкового особистого страхування, ОСОБА_2 був застрахованою особою, страхова сума за даним страховим випадком складає 51 000 грн.(т.1 а.с. 56)

Виконання ОСОБА_3 на час скоєння вищевказаної пригоди трудових обов'язків покладених на нього ФОП ОСОБА_4, а саме - перевезення вантажу(доставка олії в пункти продажу на замовлення ТОВ «Сіріус-7») о 16.00 год. ІНФОРМАЦІЯ_3, підтверджується сукупністю наявних у справі доказів: трудовим договором від 02.01.2004 року, накладними на перевезення вантажу, довідкою ОСОБА_4 та податкової інспекції про роботу ОСОБА_3, свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_4, показаннями ОСОБА_3, експедитора ОСОБА_14, який перебував у кабіні вантажного автомобіля разом із ОСОБА_3 на час скоєння пригоди, показаннями ОСОБА_4, постановою в кримінальній справі. Вказаний трудовий договір 31 січня 2009 року був розірваний сторонами за ст. 38 КЗпП України. (т. 1 а.с. 10-15, 100-101, 209, 217-228, т. 2 а.с. 8-17)

Посилання районного суду на відсутність шляхового листа може свідчити про порушення порядку випуску автомобіля в рейс та не спростовує обставин та доказів, що на час скоєння пригоди ОСОБА_3 виконував свої трудові обов'язки за укладеним 02.01.2004 року трудовим договором із ФОП ОСОБА_4 на автомобілі право керування яким отримав від ОСОБА_13 за довіреністю. При цьому за ліцензійною карткою АВ Ш № 307 944 власником автомобіля «ЗІЛ 138» рн НОМЕР_5 зазначений і ОСОБА_4 Відсутність додатку до п. 4 до трудового договору не має правового значення для предмету доказування по справі.

Позивачка в суді першої інстанції заявляла про покладення відповідальності на ФОП ОСОБА_4, як особу, яка має відповідати за шкоду завдану її працівником ОСОБА_3 під час виконання останнім трудових обов'язків, таке її право передбачене вищевказаними нормами матеріального права та саме на це позивачка посилається в поданій нею апеляційній скарзі.

Тому, згідно з ч. 2 ст. 1168, ч. 1 ст. 1172 та 1201 ЦК України цивільно-правова відповідальність за майнову та моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_2 та зроблені позивачкою витрати на проведення поминок та на спорудження надмогильних пам'ятників і огорожі, які не відшкодовані Страховиком, має бути покладена на ФОП ОСОБА_4

При цьому, колегія суддів враховує, що згідно ст. 1191 ЦК України, ст. 134 КЗпП України ФОП ОСОБА_4 має право вимагати відшкодування від ОСОБА_3 в порядку регресу.

За наданими квитанціями позивачка зазнала витрат, що настали внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди від ІНФОРМАЦІЯ_3, на загальну суму 22 645 грн. :

- 1870 грн. виготовлення хреста, 500 грн. виготовлення таблички, 500 грн. доставка і встановлення хреста, 620 грн. витрати на костюм, вінок, корзина ритуальна, 315 грн. туфлі, 115 грн. сорочка чоловіча, 910 грн. перевезення, 910 грн. перевезення, 1500 грн. перевезення, 720 грн. перевезення, 8 948 грн. виготовлення і встановлення пам'ятника, 604 грн. та 53.60 грн. витрати на поховання. Вказані витрати ОСОБА_1 підтверджуються наданими до суду оплаченими рахунками: № 4 від 16.12.2008 року, № 2 і № 3 від 12.12.2008 року, від 14.12.2008 року, рахунками та квитанціями до прибуткового касового ордеру від 20.10.2008 року, від 21.11.2008 року, від 01.12.2008 року, від 14.10.2008 року та від 15.10.2008 року. (т. 1 а.с. 16-17, 33-34, 37, 40-41, 43)

- продукти на поминальний обід 1580 грн., поминальний обід 832.90 грн. поминальний обід 696.50 грн., поминальний обід 1870 грн. витрати на які підтверджуються накладними від 20.11.2008 року, від 14.10.2008 року, від 15.10.2008 року та від 19.10.2010 року.(т. 1 а.с. 33, 37, 39, 42)

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що 7 888 грн.(22645 грн. загальних витрат - 14757 грн. які має відшкодувати Страховик) матеріальної шкоди, завданої витратами на поховання та проведення поминок має бути стягнуто на користь позивачки із ФОП ОСОБА_4

Розмір матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля складає 13727.45 грн.(64 325.52 грн. матеріальної шкоди - 6 879.34 грн. залишкової вартості автомобіля : 3 спадкоємці х 2 частки позивачки та її неповнолітньої дитини - 24 990 грн. страхового відшкодування + 420 грн. витрат понесених на товарознавче дослідження).(т. 1 а.с. 32)

Оскільки судом зменшено розмір відшкодування на суму залишкової вартості пошкодженого автомобіля, колегія суддів не вирішує питання про повернення пошкодженого автомобіля особі, яка має відповідати за завдану шкоду.

На підставі ст. 1200 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 31 грудня 2004 року № 1776, судом першої інстанції обґрунтовано визначено розмір відшкодування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв'язку із втратою годувальника в сумі по 431.27 грн., проте вказане відшкодування має бути покладено на ФОП ОСОБА_4

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 загинув, а тому колегія суддів визнає обґрунтованим висновок районного суду про те, що позивачка ОСОБА_15, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, зазнали моральних страждань у зв'язку із невідновною і непоправною втратою чоловіка та батька.

При визначенні суми грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, колегія суддів враховує, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вживали заходів щодо часткового відшкодування шкоди, що підтверджується доказами по справі.(т.1 а.с. 105)

З урахуванням і виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості колегія суддів визнає суму грошової компенсації моральної шкоди, яка має бути відшкодована особою відповідальною за відшкодування шкоди в розмірі по 25 000 грн. на користь ОСОБА_15 та ОСОБА_2.

Передбачених законом підстав для солідарної відповідальності ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як про це просила позивачка, не встановлено.

Тому, рішення районного суду в частині задоволенні позову до ОСОБА_3 та відмови в задоволенні позовних вимог до ФОП ОСОБА_4 підлягає скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позову.

З вищенаведених підстав колегія суддів відхилила доводи апелянта, що розмір страхового відшкодування за матеріальну шкоду, що має сплатити ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» має становити по 19 148.73 грн. на кожну особу, а страхове відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю чоловіка та батька має становити по 51 000 грн. кожному.

Оскільки позивачкою не надано доказів(квитанцій тощо) понесених нею витрат 31400 грн. за зберігання пошкодженого автомобіля та 360 грн. послуг евакуатора, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

На підставі ст. 88 ЦПК України мають бути стягнуті із відповідача ФОП ОСОБА_4 на користь позивачки 230.44 грн. державного мита(970.75 грн. (962.25 грн. в частині матеріальних вимог (96 224.54 грн. шкоди х 1%) + 8.50 грн. в частині вимог немайнового характеру) - 400.31 грн. стягнутих з ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» - 340 грн. стягнутих з ПАТ «Страхова компанія «ГРАВЕ Україна») та 40 грн.(120 грн. - 40 грн. - 40 грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Сплата позивачкою цих витрат підтверджується квитанціями.(т. 1 а.с. 1-3)

Апелянт звільнена від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому 166.04 грн.(224.78 грн. в частині матеріальних вимог + 107.30 грн. в частині немайнових вимог : 2) судового збору за розгляд справи апеляційним судом мають бути стягнуті із відповідача ФОП ОСОБА_4 на користь держави.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст. 303, п. 1, 2 ч. 1 ст. 307, ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2012 року скасувати в частині задоволення позову до ОСОБА_3 і відмови в задоволенні позовних вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, і.н. НОМЕР_4:

- 7 888(сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. матеріальної шкоди, завданої витратами на поховання та проведення поминок;

- 13 727(тринадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 45 коп. матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля;

- 25 000(двадцять п'ять тисяч) грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 та 25 000(двадцять п'ять тисяч) грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди на користь ОСОБА_1, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_2;

- 431.27 грн. щомісячного утримання у зв'язку із втратою годувальника із 14 жовтня 2008 року до досягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття(у випадку навчання до закінчення навчання, але не більше як до досягнення дитиною 23 років);

- 431.27 грн. щомісячного утримання у зв'язку із втратою годувальника із 14 жовтня 2008 року до досягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 чотирнадцяти років;

- 230(двісті тридцять) грн. 44 коп. судового збору, 40(сорок) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - відмовити.

В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2012 року залишити без змін.

Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь держави 166 (сто шістдесят шість) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Д.Р.Гаращенко

Л.Д.Махлай