Справа № 0308/10791/2012 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П.
Провадження № 22-ц/0390/1915/2012 Категорія:32 Доповідач: Федонюк С. Ю.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 грудня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі :
головуючого - судді Федонюк С.Ю.,
суддів - Шевчук Л.Я., Гапончука В.В.,
при секретарі -Семенюк О.А.,
з участю:
позивача - ОСОБА_2
відповідача -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виконання зобов'язання та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 23 жовтня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 жовтня 2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 3500,00 гривень матеріальної шкоди, 3500,00 моральної шкоди та 214,60 гривень судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь держави 107,30 гривень судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Судом встановлено, що 17 лютого 2012 року позивач близько 21 години на вулиці біля двору ОСОБА_3 вкусив за ліву гомілку собака відповідачки, заподіявши тілесні ушкодження, сильний фізичний біль, нервовий стрес та значний переляк. У зв'язку з цим вона знаходилася на стаціонарному лікуванні з 17.02.2012 року по 29.03.2012 року з діагнозом: вкушена рана лівої гомілки з дефектом м'яких тканин, лікувалась амбулаторно по 17.05.2012 року, що підтверджується листками непрацездатності та випискою з медичної карти.. На підставі направлення Луцького міськрайонного суду від 19.03.2012 року № 122 позивачу було проведено судово-медичне обстеження, та складено акт № 382, яким визначено, що за ступенем тяжкості отримані тілесні ушкодження від укусу собаки у ОСОБА_1 відносяться до середньої тяжкості за ознакою довготривалого (більше 21 доби) розладу здоров'я.
З матеріалів справи вбачається, що постановою дільничного інспектора міліції Луцького РВ УМВС України у Волинській області від 25.02.2012 року в порушенні кримінальної справи по факту спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень собакою відповідачки, щодо ОСОБА_3 відмовлено за відсутністю складу злочину (п.2 ч.1.ст.6 КПК України).
Судом встановлено, що позивач на лікування, пов'язане із зазначеними тілесними ушкодженнями понесла витрати в сумі 3500 грн., що підтверджується відповідними чеками, та визнано відповідачем у письмових розписках. Крім того судом правильно встановлено наявність факту спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди.
Відповідно до норм статей 9, 12 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" дозволяється утримувати, в тому числі: домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території на прив'язі або без неї. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у ст. 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди " роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до роз'яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди»від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на вказане, суд першої інстанції, встановивши наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вину останнього в її заподіянні, підставно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача завдану внаслідок вчинення злочину матеріальну та моральну шкоду.
Що стосується розміру відшкодування шкоди, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши надані суду докази, ступінь вини відповідача, глибину душевних та фізичних страждань і переживань позивача, фізичні страждання позивача, а також вимоги розумності та справедливості, вірно визначив розмір матеріальної та моральної шкоди.
Також не заслуговують на увагу твердження відповідача що вона не є власником собаки, оскільки це спростовано відмовним матеріалом № 1420, показаннями свідків та розписками ОСОБА_3
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні матеріалах справи, фактично зводяться до одностороннього тлумачення відповідачем регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь та до переоцінки тих доказів, яким суд надав належну оцінку у їх сукупності.
Разом з тим у мотивувальній частині рішення судом зроблено висновок, що собака відповідача відноситься до джерела підвищеної небезпеки.
Оскільки жодних доказів про те, що тварина відноситься до службових собак чи собак бійцівських порід, то висновок суду про віднесення її до джерела підвищеної небезпеки є безпідставним, тому підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення
Відповідно, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення, оскільки воно постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2012 року в даній справі залишити без змін, виключивши з мотивувальної частини рішення покликання на норми ст. 1187 ЦК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді :