Справа № 22-ц 211 2006 р.                             Головуючий 1 інстанції Заріцький СМ.

Доповідач Хопта С.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

16 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Хопти С.Ф.

суддів Даценко Л.М., Касьяненко Л.І.

при секретарі Некорі А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року позивач звернувся з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачки на його користь 15150 грн. боргу за договором позики, посилаючись на те, що 25 березня 2003 року він позичив відповідачці вказану суму, але на його письмову вимогу від 24 жовтня 2005 року про повернення боргу протягом 7 днів, відповідач не повернув суми боргу.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 березня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15150 грн. боргу за договором позики.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судом встановлено, що 25 березня 2003 року ОСОБА_2 отримала він ОСОБА_1 3000 доларів США (а.с.4). 24 жовтня 2005 року ОСОБА_1 направив відповідачці письмову вимогу про повернення боргу протягом 7 днів, яку вона отримала 15.12.2003 року, проте борг не повернула.

Зазначені обставини встановлені судом на підставі пояснень сторін, письмових доказів, яким суд дав належну правову оцінку.

За таких обставин справи, оскільки відповідачка на вимогу позивача не повернула борг за договором позики, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення суми боргу в національній валюті, еквівалентній 3000 доларів США.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду про те, що між сторонами був укладений договір займу, і відповідачка не повернула боргу, оскільки сама відповідачка в суді першої інстанції не заперечувала тих обставин, що вона власноручно написала боргову розписку і отримала гроші від позивача, тому колегію до уваги не приймаються.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування під час розгляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

У X В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку дo Верховного Суду України протягом двох місяців.