Справа №22-9585/06 р. Категорія - 44

Головуючий у 1 інстанції - Косенко З.П. Доповідач -    Зінов'єва А.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                       Бабакової Г.А.

суддів:                                                       Олєйникової Л.С.

Зінов'євої А.Г.

при секретарі:      Іванові В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амвросіївського районного суду від 28 серпня 2006 р. по справі за скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на дії державного виконавця державної виконавчої службу (далі ДВС) Амвросіївського району Донецької області Моргуна Дмитра Сергійовича,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Амвросіївського районного суду від 28 серпня 2006 р. у задоволені скарги ОСОБА_2. та ОСОБА_1. на дії державного виконавця ДВС Амвросіївського району щодо накладення арешту на будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та виставлення її на прилюдні торги було відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1. принесла апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати як таку, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просила постановити нове рішення, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявниця посилалася на те, що державним виконавцем було накладено арешт на майно, яке були придбано у період шлюбу. Відповідно до діючого законодавства вона, як дружина боржника, має право на 1\2 його частину. Тому висновки суду, що вона не є стороною у виконавчому провадженні являються необгрунтованими. Крім того, відповідно до Закону України „Про виконавче провадження", державний виконавець насамперед зобов'язаний був витребувати необхідні документи на будівлю, оцінити її і лише у разі відсутності інших коштів чи рухомого майна, звертати стягнення на вищевказаний будинок. При виконанні рішення суду про стягнення з її чоловіка певної суми на користь ОСОБА_3, державний виконавець допустив ряд порушень Закону, не перевірив кому належить будинок, не врахував що його придбано у період шлюбу, житлові умови будинку поліпшені за період сумісного проживання, тощо, тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні її вимог.

Заявниця у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_2. та державна виконавча служба до судового засідання не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, ОСОБА_1., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм відповідну правову оцінку.

При розгляді справи судом було встановлено, що рішенням Амвросіївського районного суду від 23 червня 2003 р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди було стягнуто 5282 грн. 11 коп. Вказане рішення з 2003 р. знаходилося на виконанні в ДВС Амвросіївського району Донецької області. Відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження" державним виконавцем, зокрема ОСОБА_4 приймалися всі необхідні заходи для виконання вказаного рішення. Боржнику було запропоновано у добровільному порядку виконати рішення, після чого були прийняті міри для примусового його виконання: з відповідних органів були витребувані довідки про наявність майна, на яке може бути покладено стягнення; після їх отримання було описано та заарештовано рухоме майно, але воно не знайшло своєї реалізації і було повернуто боржникові. Після вказаних дій боржнику (ОСОБА_2.) було запропоновано сплатити суму боргу і його повідомлено, що в протилежному випадку стягнення буде покладене на нерухоме майно. ОСОБА_2. у добровільному порядку рішення суду не виконав, у зв'язку з чим державним виконавцем було арештовано, описано, оцінено будинок АДРЕСА_1. Про вказані дії боржнику було достовірно відомо, але прийняти участь у виконанні цих дій останній відмовився, проти чого не заперечував і в судовому засіданні. Лише після оголошення про проведення прилюдних торгів, ОСОБА_2. в березні 2006 р. сплатив ОСОБА_3. шкоду, стягнуту за рішенням суду.

Як встановлено судом, про всі прийняті державним виконавцем заходи щодо виконання рішення суду, ОСОБА_2 було відомо і останній проти цього не заперечував.

Таким чином, заявник ОСОБА_2. не надав суду доказів того, що про дії державного виконавця йому не було відомо і суд обгрунтовано відмовив у задоволенні його вимог.

Щодо вимог ОСОБА_1., то їй як дружині боржника було відомо про наявність рішення суду і стягнення з чоловіка на користь ОСОБА_3 певної суми.

Відповідно до ст.ст. 10-11 Закону України „Про виконавче провадження", учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Таким чином, суд прийшов до правильного висновку про те, що заявниця не є ні учасником, ні стороною у виконавчому провадженні і тому державний виконавець, відповідно до вищевказаного Закону, не зобов'язаний повідомляти дружину боржника про дії по виконавчому провадженню.

Згідно вимог ст. 379 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.

Оскільки ОСОБА_1 до державного виконавця з такого приводу не зверталася, документів, які б свідчили про спільне з боржником володіння майном не надала, свою частку власності не визначила, то доводи заявниці про неправомірні дії державного виконавця не заслуговують на увагу.

Таким чином, ухвала суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.1-308, 313, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, суд,-

У ХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Амвросіївського районного суду від 28 серпня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.